2. Світогляд як форма суспільної самосвідомості людини і спосіб духовного освоєння світу.

У розвитку світогляду важлива роль належить власним зусиллям особи. Самовиховання, самоосвіта, самовдосконалення слугують самовизначенню людини в світі. Самовизначення відбувається шляхом утвердження ідеалів, оцінок і переконань, які визначають сенс життя, активну життєву позицію в його ствердженні.

Формування світогляду включає такі етапи: світовідчування, світосприймання, світобачення та світорозуміння.

1.Світовідчування є почуттєво-емоційним відображенням дійсності, переживанням людиною свого ставлення до неї. Світовідчування людини передає її емоційний настрій (може бути: радісним, оптимістичним , песимістичним, егоїстичним або альтруїстичним, доброзичливим тощо.) На світовідчування людини впливає спосіб життя, соціальний статус, життєвий шлях, вік, здоров'я, особливості національного характеру, тип культури.

2.Світосприймання постає сукупністю уявлень про світ, як образне відображення тих чи тих сторін дійсності та самої людини. Світосприймання функціонує на рівні образного мислення, що оперує уявленнями.

3.Світобачення - це цілісне образне конструювання дійсності. Його представляють архаїчні міфи та сучасні соціальні міфи.

4.Світорозуміння постає як раціонально-логічне пояснення світу і людини на основі світобачення та його рефлексивної інтерпретації. Світогляд на цьому рівні пов'язаний із абстрактним мисленням і виразом його змісту за допомогою понять.

Якщо світовідчуття, світосприйняття, світоуявлення є емоційно-образне бачення світу, то світорозуміння є чисто понятійне, інтелектуальне бачення світу. Світовідношення ж визначає спрямованість бачення світу (оптимістична, песимістична)... Найважливішими елементами світогляду є: почуття, знання, ідеали, переконання, воля, критицизм, віра, надія, любов.

Світогляд особи є її вартісно-орієнтаційним стрижнем, який забезпечує цілісність її духовного світу. Світогляд виражає ставлення людини до світу, сенс її життєдіяльності. Тому змістом світогляду є смисложиттєві проблеми.

Відповідь на світоглядні питання людина шукає на двох рівнях: повсякденному і теоретичному.

Повсякденний світогляд - це світогляд здорового глузду, що орієнтує на самозбереження, самовиживання, слідування за іншими. Здоровий глузд є здатністю логічно міркувати та відрізняти істину від омани. У процесі життєвого досвіду складаються прості, але правильні уявлення, що забезпечують орієнтацію людини в природному і соціальному середовищі. Проте здоровий глузд відображає світ на рівні явищ і лише констатує суперечності природного та соціального буття людини. З'ясувати причини суперечностей, а тим більше гармонізувати буття людини, такий світогляд неспроможний.

Для цього потрібний теоретичний світогляд, а саме - філософія. Світоглядні проблеми, які постають на буденному рівні, філософія підносить на теоретичний рівень і шукає на них відповідь. Філософування простої людини і творця системи відмінні не за суттю, а за способами, якими кожен із них іде до однієї і тієї ж великої мети. Перший іде наосліп, бездоказово, безсистемно, без певного методу, другий - озброєний методом і системою.