58.Постмодерна культура у рефлексіях р. Барта, у. Еко, ж. Дерріди, ф. Фукуями.

Теоретиками філософського постмодернізму вважають філософів-нео-(або пост-) структуралістів: М. Фуко (пізнього періоду), Ж. Дерріда, Р. Барта (пізнього періоду), Ж. Лакана (пізнього періоду), Ф . Гваттарі, Ж. Дельоза та ін - тих, хто запропонував нову, на відміну від структуралізму небінарную стратегію дослідження тексту. Часто під постмодернізмом розуміють рух деконструктивізму, практику аналізу будь-яких явищ як текстів, користуючись методикою, в основі якої лежить метод деконструкції, запропонований Дерріда , як метод відновлення сенсу тексту шляхом виявлення повязаних з ним інших сенсів, інших текстів.Постмодернізм передбачає принципово новий, не приймає статики і однозначних визначень погляд на світ.

Ролан Барт — автор книг «Міфологія» (1957). «Система моди» (1967), «С/з» (1970), «Задоволення від тексту» (1973), «Любовний дискурс» (1977), «Імперія знаків» (1980). Одним із перших застосував філософські надбання структуралізму до системної літературної критики. Вважав, що означення тексту відбувається здебільшого поза волею автора. У пізніх роботах Барта на перший план висувається проблематика «культурного коду». Барт писав: «Текст пізнається, осягається через своє відношення до знака. Замкнутий твір зводиться до певного означуваного. Цьому означуваному можна надати двох видів значущості: або ми вважаємо його явним, і тоді твір є об'єктом науки про буквальні значення (філології), або ж ми вважаємо це означуване потаємним, глибинним, яке потрібно шукати, і тоді твір належить до сфери герменевтики, чи до певної інтерпретації. Виходить, що твір у цілому функціонує як знак (…) він є однією з основних категорій цивілізації Знака і, навпаки, (…) текст ухиляється, він працює у сфері означника». Концепція міфу та міфологізації Барта знайшла відображення в соціальних науках.

Цікаве осмислення культури постмодернізму наявне в працях найяскравішого представника постмодерну Умберто Еко. Проблематика постмодернізму була викладена в книзі "Відкритий твір" (1962).На думку Еко, мистецтво, випереджаючи соціальні науки й соціальні перетворення, намагається знайти вихід із суспільної і культурної кризи та знаходить вирішення проблеми у сфері уяви, пропонуючи людині образи світу, які є немовби гносеологічними метафорами. У. Еко обґрунтовує необхідність введення поняття "відкритий твір"."Відкритий" твір мистецтва сприяє усвідомленню власної волі глядачем або читачем, спонукає його до формування власної моделі світу.Мистецтво виконує особливе завдання з формування нових уявлень про світ у середовищі своїх читачів, глядачів, сприяє ламанню віджилих стереотипів мислення, забезпечує тим самим вільне волевиявлення індивідів. У підсумку мислитель наголошує на елементі множинності, полісемії в мистецтві й на зсуві інтересу до читача в процесі інтерпретації художнього твору. У. Еко підкреслює, що текст містить велику кількість потенційних значень, але жодне з них не може бути домінантним. Текст лише пропонує читачеві поле можливостей, актуалізація яких залежить від його інтерпретативної стратегії.

Жак Дерріда - французький філософ алжирського походження, засновник деконструкції. Жак Дерріда нівелює звичну модель знання та мови, в якій для пізнання смислу будь-чого необхідно безпосередньо ознайомитися з цим смислом. Дерріда ж вважав, що розуміння будь-чого вимагає вивчення того, як воно співвідноситься з іншими предметами, та можливості розпізнати його в інших контекстах та випадках, передбачити які в повній мірі не має можливості.Одинм із основних понять філософії Жака Дерріда виступає поняття диферанс. Диферанс це одночасно і встановлення відмінності, і відстрочка, відкладання. Жак Дерріда виділяв два основних значення терміну "відмінність". Перше передбачає зволіканя у часі, пошук часу та сил для операції відкладання, тобто щось на зразок "часового становлення простору" та "просторове становлення часу". Друге значення: "розрізняти" - не бути тотожнім, бути відмінним, іншим, не таким.

Основна спеціалізація Фукуями – сучасні міжнародні відносини. Після завершення

холодної війни виступив з концепцією «кінця історії», під якою розумів перемогу

лібералізму над авторитаризмом. На думку Ф. Фукуями, існує чотири рівні, на яких відбувається розвиток демократії: ідеологія, інститути, громадянське суспільство, культура. Культура - глибинний рівень, що охоплює релігію, моральні цінності, етнічну свідомість, структуру сім'ї та ін. Подібно до того як демократичні інститути основуються на громадянському суспільстві, воно, у свою чергу, має передумови на рівні культури. Хоча політична культура й піддається впливу подій, що відбуваються на трьох попередніх рівнях, зміни на рівні культури здійснюються найповільніше.