35. Цивілізаційна унікальність розвитку людства. О.Шпенглер. Д.Тойнбі

Концепція локальних культур О. Шпенглера

Освальд Шпенглер (1880-1936) - німецький філософ, історик, культуролог. Його книга "Захід Європи", написана в 1914 році і опублікована в 1917 стала однієї із самих популярних у світі; вона видавалася 20 разів відразу після виходу, її називали "духовним наркотиком", "філософським шлягером". Очевидно, трапилося це тому, що Шпенглер не тільки правдиво розповів про сучасну епоху, але і проникливо пророчив багато протиріч майбутнього.

До вивчення історії, вважав філософ, не можна підходити з позицій строгого наукового аналізу; в історії головне - уловити унікальність, а в цьому інтелект неспроможний - потрібна інтуїція. Зрозуміти, оцінити культуру можна тільки зсередини, відчувши її.

У Шпенглера немає поняття "людство" - є окремі народи (культури). Він вважав, що кожна культура виростає на основі власного "прафеномена" - способу переживання життя і живе приблизно 1200-1500 років по певному "біологічному ритму" (народження, дитинство, молодість, зрілість, старість). У житті культури Шпенглер виділяв два основних етапи.

1. Етап підняття культури - органічна еволюція.

2. Етап занепаду культури - цивілізація - механічний тип еволюції; для нього, зокрема, характерно:

- окостеніння творчих початків;

- омасовлення життя (символ омасовлення - міста);

- глобалізація (принцип простору перемагає принцип часу, звідси неминучі світові війни)',

- бездуховність життя (перехід від творчості до спорту, від літератури - до вар'єте, від героїв - до інженерів, заміна поезії механікою).

Шпенглер ще в 1914 році пророчив другу світову війну і практично всі глобальні проблеми нашої епохи.

Концепція локальних цивілізацій А. Тойнбі

Арнольд Тойнбі (1889-1975) - англійський філософ, історик вважав, що всесвітню історію людині не дано зрозуміти; це - область божественного бачення. Логіку розвитку можна осягнути тільки стосовно окремих цивілізацій. Одиниця вивчення історії - окремо взяте суспільство. Суспільства діляться на два типи:

- перший тип - "примітивні";

- другий тип - "цивілізаційні".

Розвиток суспільства здійснюється через "мімесис" - наслідування. Перший тип - це суспільства, які дозволяють старим, минулому, опиратися на традиції і авторитет предків. Другий тип наслідує своїм героям, лідерам, творчим особистостям. Герої створюють динаміку розвитку, вони здатні концентрувати енергію і відповідати на "виклик" історії. Тойнбі вважає, що людина досягає цивілізації не внаслідок біологічного дарування (спадковості) або сприятливих умов географічного оточення, а у відповідь на виклик в ситуації особливих труднощів, що надихає його на безпрецедентне дотепер зусилля. Таким чином, внутрішній механізм історії, по Тойнбі, можна представити: виклик відповідь. "Виклики", на його думку, діляться на три види:

1. Несприятливі погоди і умови (наприклад, болота в дельті Ніла - виклик для древніх єгиптян, ліси і морози - для росіян).

2. Напад іноземців .

3. Гниття попередніх цивілізацій (наприклад, падіння елліноримської цивілізації викликало до життя злет Візантійської і Європейської культур).

Таким чином, навіть коротке перерахування концепцій прогресу дає уявлення про їх розмаїтість і різну методологічну спрямованість.

Як це пояснити? Можливо, суспільна наука перебував ще "у пелюшках" і пробув різні гіпотези, що пояснюють сутність розвитку суспільства; а може бути, розвиток суспільства настільки різноманітний, різноплановий, що всі ці концепції, які відображають одну з його сторін, граней, володіють істиною (кожна по-своєму і своєю)?

Ці питання, як і багато інших в філософії, ми залишимо відкритими, але не як доказ безсилля власного розуму, а як стимул для його подальшого розвитку.

Поповніть свій словник:

прогрес, регрес, ескалаторна модель історії, древо видна модель історії, критерій прогресу, суспільно-економічна формація, базис, надбудова, технократичні концепції прогресу, постіндустріальне суспільство, культурно-цивілізаційний циклізм, культурно-історичний тип.