48. Розкрийте зміст та вплив царського маніфесту від 17 жовтня 1905 р. На розвиток ліберального руху і приборкання революційних виступів у Росії.

Жовтневий всеросійський політичний страйк 1905 , загальний страйк в Росії; один з найважливіших етапів Революції 1905—07, початок її вищого підйому. О. ст п. с. завершила процес переростання революційного руху, проходівшего в країні в січні — вересні 1905, в масовий всеросійський політичний страйк. Їй передувала народна боротьба проти законодорадчої думи Булигинськой і вересневі події в Москві. Найважливішу роль в підготовці О. ст п. с. зіграли більшовики, що спиралися в своїй діяльності на вирішення 3-го з'їзду РСДРП.

Царський уряд вимушений був поступитися і видати Маніфест 17 жовтня 1905, в якому Микола II заявив про «дарування» народові цивільних свобод і обіцяв визнати за Думою законодавчі права. Більшовики викривали брехливість і лицемірство царських «свобод» і наполягали на продовженні боротьби. Московський страйковий комітет, де переважали ліберальні елементи, Центральне бюро ВЖС дали директиву припинити страйк. У Москві страйк тривав до 22 жовтня і був припинений робочими за рішенням московської загальноміській партійній конференції РСДРП, яка призвала готуватися до нового наступу революційних сил проти самодержавства. Отримавши підтримку ліберальної буржуазії, що сприйняла маніфест як поворот в розвитку Росії по конституційній дорозі, уряд перейшов до рішучого настання проти революції. По всій країні почалися репресії і погроми. Чорносотенцями були звірячо убиті більшовики Н. Е. Бауман, Ф. А. Афанасьев, О. М. Генкина і ін. У 110 населених пунктах було убито до 4 тис. чіл., поранено більше 10 тис. чіл. У більшості районів країни і на залізницях О. ст п. с. припинилася до 25 жовтня. На окремих підприємствах вона продовжувалася довше і зімкнулася з революційними виступами в листопаді 1905.

Маніфест 17 жовтня 1905 «Про удосконалення державного порядку», маніфест Миколи II, опублікований в дні Жовтневого Всеросійського політичного страйку 1905, коли встановилася тимчасова рівновага сил, що борються, і «царизм вже не в силах подавити революцію», а «революція ще не в силах роздавити царизм». М. був підготовлений С. Ю. Вітте, що рахував конституційні поступки єдиним засобом зберегти самодержавство. У маніфесті було обіцяно «дарувати» народові «непорушні основи цивільної свободи», недоторканість особи, свободу совісті, слова, зборів і союзів; залучити («в міру можливості») до виборів в Державну думу ті верстви населення, які були позбавлені виборчих прав (головним чином робочі, міська інтелігенція); визнати думу законодавчим органом, без схвалення якого жоден закон не може увійти в силу. 19 жовтня була проведена централізація вищої виконавчої влади. Новий уряд, Рада Міністрів очолила Вітте. Д. Ф. Трепов був звільнений у відставку. Міністром внутрішніх справ замість А. Г. Булигина став П. Н. Дурново. 21 жовтня уряд оголосив вимушену політичну амністію. Потім була скасована попередня цензура друку (24 листопада 1905 і 26 квітня 1906). Почалася підготовка нового виборчого закону (затверджений 11 грудня 1905).

Ліберальна буржуазія зустріла М. тріумфуванням. Оголосивши мету революції досягнутою, ліберали орієнтувалися лише на законодавчу діяльність в думі. Сталася політична консолідація буржуазії, завершилося оформлення партії кадетів, виник «Союз 17 жовтня» і інші партії. Одночасно за підтримки уряду активізувалася реакція. Створювалися чорносотенні організації, розпалювалася національна ворожнеча, організовувалися вбивства революціонерів, погроми.

Більшовики викривали брехливість обіцянок пануючи, запобігали, що М. — маневр уряду, вимушена капітуляція уряду перед повсталим народом. У статті «Перша перемога революції» Ленін писав: «Поступка пануючи дійсно найбільша перемога революції, але ця перемога далеко ще не вирішує долі всієї справи свободи» (там же, с. 27). Звернення «До російського народу» ЦК РСДРП від 18 жовтня і більшовицькі листівки закликали маси до продовження загального страйку, до підготовки всенародного озброєного повстання.

Робочий клас по заклику більшовиків явочним порядком здійснював М. свободи, що декларували. Пролетаріат завоював, хоча і на короткий час, небачену до цього в Росії свободу друку, зборів, організацій. Подавивши Грудневі збройні повстання 1905, уряд зневажив свої «конституційні» обіцянки.