54. Проаналізуйте хід прийняття, основний зміст та значення Конституції 1906 р.

23 квітня 1906 р. було прийнято Конституцію Російської імперії, яка підсумувала реформування державних устроїв Росії 1905-1906 рр.

Основні закони 1906 р. прикріплювали державний устрій Російської імперії, державної мови, істота верховної влади, порядок законодавства, принципи організації і діяльності центральних державних установ, правничий та обов'язки російських підданих, становище православній церкві й ін.

Можна виділити декілька причин створення Основних Законів:

- наростаючий політичну кризу;

- заворушення країни;

- суспільний розвиток країни переросла адміністративні форми і прийоми, застосовувані доти.

Усе це стало передумовами створення Основних законів 23 квітня1906 р.

У Росії її, після затвердження Основних Законів, встановилася дуалістична монархія. Характерним ознакою такої форми у Росії було незавершене поділ влади,порождавшее синтез елементів абсолютна і конституційної монархії, з очевидного переважання перших.

Основні закони Російської імперії з права багато дослідників називають неписаної Конституцією самодержавної Росії. Зміст Основних законів дуже схоже, всхематическом плані, із вмістом конституції. Ця конституція заклала основні засади державного устрою і життя, яким імператор не смів нехтувати. Як прототипу російської конституції 1906 р. було взято конституція Пруссії 1850 р., про що казали самі упорядники у її підготовки.

Характер забезпечення і специфіка юридичної сили Основних державних законів Російської імперії від 23 квітня 1906 р., порядок їх перегляду свідчать, що з допомогою юридичної погляду вони порівняти з конституціями європейських держав переважного раннього етапу їх конституційного розвитку. У російських Основних законів було багато з французької Хартією 1814 року, конституціями німецьких держав першої чверті ХІХ століття, конституцією Японії 1889 року. У Росії з глибокою історичною традицією монархічній влади поява такої конституції був випадковим, вона була як можливої, а й бажаної з погляду реформаторів у найближчій перспективі еволюційного розвитку конституційного ладу.

Основні державні закони Російської імперії від 23 квітня 1906 р. містили рудименти феодального права, у яких не закріплювався принципу рівності громадян перед законом. У результаті реалізації Основних законів від 23 квітня 1906 р. їхнього економічного становища часто порушувалися монархом, урядом, а то й депутатським корпусом. Права і свободи, закріплені у тому нормах, були забезпечені спеціальним законодавством, регулювалися "тимчасовими правилами".

Слід зазначити деякі особливості неписаною Конституції самодержавної Росії

1. По Основним законам 23 квітня 1906 р. ніякої вироблений урядом законопроект кардинально не міг стати законом без схвалення Думи та Державного ради. Тим самим було влада російського імператора втратила свій необмежений характер. Відповідно до ст. 112 Основних законів, Дума мала права повертатися до обговорення законопроекту навіть тоді відхилення його царем.

2. У гол. 2 редакції Основних законів сформульовані принципи громадянської свободи:

- обов'язки громадян (загальна військова повинність — ст. 28 і загальна обов'язок сплачувати податки – ст.29);

- визначено права підданих (ст. 30 - 30 стосуються гарантій, наданих фахівця в царині разі арешту чи судового переслідування; ст. 33 гарантує недоторканність житла; ст. 35 — недоторканність приватної власності; в ст. 34 визнається право підданих як самим вибирати своє місце проживання у Росії, а й безперешкодно за кордон;

- ст. 37 - 38 присвячені свободі слова друку, праву організовувати зборів, створювати союзи та об'єднання;

- ст. 39 визнає свободу віросповідання.

3. Відповідно до нових законів виборче право у містах стало дуже близькими до загальному. Було забезпечене представництво як селянства, а й робітничого класу.

Проте, попри всі видимих прогресивних статтях, вказаних у основних законах, існувало дуже багато протиріч. До того ж:

>1.Згідно законам проголошувалася свобода особистості. Проте за практиці дана свобода обмежувалася тим, що було жодного моменту, якби не вводилося на військовий стан, під час яких здійснення права підданих припинялися.

2.Провозглашалась свобода місця проживання. Проте безстрокові паспорти, внаслідок чого можна було змінювати місце проживання, видавалися лише дворянам, офіцерам, чиновникам і почесним громадянам.

3. Свобода віри була дарована російським підданим відповідно до ст. 39 Основних Законів. Проте культ християнської церкви куди дівся, так само проголошувалося, що християнська віра «є панівна».

4. Повноваження органів влади обумовлено в повному обсязі і стисло, короткий і неясно розглядається і Державної Думи. У зведенні утримувалося багато посилань інші закони, що робив конституційні норми хисткими і неповними.

Розглянувши усі чесноти й недоліки Основних Законів, виданих 23 квітня1906г. можна дійти невтішного висновку, що Закони все-таки є головними конституційними основами на той час - це був зовсім новий етап розвитку самодержавної Росії.