- •Розкрийте зміст революційної та антиреволюційної суті лібералізму…(??)
- •Кажіть на особливості ліберальної програми та ідей економічного лібералізму у планах Катерини іі.
- •Проаналізуйте заходи Катерини іі відносно прав власності дворянства та плани відносно прав власності кріпосних селян.
- •Розкрийте зміст підтримки Катериною іі абсолютизму і опору французькій революції.
- •Вкажіть на особливості антиліберальної реакції Павла і та конституційні тенденції за часів Олександра і.
- •Розкрийте зміст ліберального руху за царювання Олександра і.
- •Розкрийте ліберальні погляди Мордвинова.
- •Розкрийте вклад Сперанського у розвиток ліберальних перетворень Росії.
- •Розкрийте зміст ліберальних поглядів Карамзіна.
- •Проаналізуйте зміст діяльності декабристських організацій «Союз порятунку» та «Союз благоденства».
- •Зробіть порівняльний аналіз конституційних проектів Пестеля та Муравйова.
- •Розкрийте зміст повстання декабристів у грудні 1825 р. Та вкажіть на його значення для розвитку революційного руху і обмеження ліб. Перетворень.
- •Розкрийте зміст діяльності революційних гуртків 20-30-х рр. Хіх ст.
- •Доведіть, що епоха Миколи і це перехідний період в ліберальному розвитку Росії.
- •Розкрийте становище державних селян та піклування держави про них в п. Пол. Хіх ст.
- •Вкажіть на зміцнення принципу приватної власності та основні проблеми звільнення кріпосних селян за Миколи і.
- •Розкрийте зміст діяльності уряду Миколи і по зміцненню принципу приватної власності.
- •Вкажіть на особливості селянського руху за Миколи і. Хвилювання у військових поселеннях та в армії.
- •Вкажіть на зародження політичного ліберального руху в Росії та доведіть, що земства були центрами його діяльності в 60-70-х рр. Хіх ст.
- •Вкажіть на основні проблеми звільнення селян від кріпосної залежності: вироблення законів на рубежі 50-60 рр. Хіх ст.
- •Розкрийте зміст ліберальних реформ Олександра іі та вкажіть на їхнє значення для побудови громадянського суспільства в Росії.
- •Простежте пожвавлення конституційних тенденцій після російсько-турецької війни 1877-78 рр.
- •Проаналізуйте страйковий рух 1895-1900 рр. «Петербурзький союз боротьби за визволення робітничого класу».
- •Розкрийте процес зародження та розповсюдження марксистських ідей в Росії.
- •Розкрийте зміст робітничого руху 70-х рр. Хіх ст. «Південно-російський союз робітників»
- •Розкрийте зміст робітничого руху 80-х рр. Хіх ст.
- •Розкрийте основний зміст діяльності організації «Земля і воля», «Чорний переділ» і «Народна воля».
- •Проаналізуйте народницький рух у 70-х рр. Хіх ст.: теоретичні основи та основні його напрямки (Лавров, …)
- •30. Вкажіть на антиліберальні устремління Олександра ііі.
- •31. Розкрийте зміст селянського питання за царювання Олександра ііі та Миколи іі.
- •32. Розкрийте економічний та політичний ліберальні рухи за часів о. Ііі.
- •33. Дайте характеристику ліберальному рухові на початковому етапі царювання Миколи іі.
- •34. Простежте процес зародження та розкрийте зміст діяльності соціал-демократичного руху на рубежі хіх-хх ст. У Росії.
- •35. Проаналізуйте страйковий рух робітників на рубежі хіх хх ст.
- •36. Простежте основні положення програми рсдрп та вкажіть на її роль у революційному русі першої чверті хх ст.
- •37. Розкрийте програмні вимоги та основні етапи діяльності партії есерів.
- •38. Вкажіть на ліберальні тенденції та загострення опозиційних настроїв у земствах в кінці хіх-хх ст.
- •39. Простежте процес зародження, розкрийте програмні вимоги «Союзу визволення» та їх еволюцію.
- •40. Простежте діяльність ліберального руху в 1904 р. Листопадовий земський з’їзд та його рішення.
- •41. Розкрийте зміст указу Миколи іі від 12 грудня 1904 р. Та позицію Святополк-Мирського та Вітте.
- •42. Вкажіть на заходи самодержавства, спрямовані на ліквідацію пропасті між урядом і громадськістю напередодні та на початку революції 1905-1907 рр.
- •43. Простежте реакцію «Союзу визволення» на рішення і земського зїзду та на спроби уряду впровадити їх у життя.
- •44. Вкажіть на зародження та розкрийте програмні вимоги «Союзу союзів» в умовах визрівання та піднесення революції 1905-1907 рр.
- •45. Розкрийте зміст боротьби «Союзу союзів» проти самодержавства в 1905-1906 рр.
- •46. Розкрийте зміст діяльності Ліберального земського руху в умовах революції 1905-1907 рр.
- •47. Охарактеризуйте земські з`їзди 1905 р.
- •48. Розкрийте зміст та вплив царського маніфесту від 17 жовтня 1905 р. На розвиток ліберального руху і приборкання революційних виступів у Росії.
- •49. Вкажіть на причини виникнення партій конституційних демократів і октябристів, розкрийте зміст їхніх програм та зміст їхньої діяльності в 1905-1907 рр.
- •50. Вкажіть на основні протиріччя між партіями кадетів та октябристів в умовах революції 1905-1907 рр.
- •51. Розкрийте зміст грудневого збройного повстання в Москві, вкажіть на його значення.
- •52. Вкажіть на хід скликання, діяльність та причини розпуску і і іі Державних Дум та їх роль в лібералізації країни.
- •53.Розкрийте зміст революційного руху в 1905-1907 рр.
- •54. Проаналізуйте хід прийняття, основний зміст та значення Конституції 1906 р.
- •55. Простежте робітничий та селянський рухи та хвилювання в армії та на флоті в роки першої буржуазно-демократичної революції.
- •56. Розкрийте суть столипінської реформи таї її значення для лібералізації аграрних відносин в країні.
- •57. Розкрийте зміст робітничого руху в Росії в 1910-1914 рр.
- •58. Розкрийте початок, причини, хід та результати Лютневої (1917 р.) революції.
- •59. Розкрийте причини, хід та результат Жовтневої (1917 р.) революції.
- •60. Зробіть підсумки ліберального руху в дорадянській Росії.
- •61.Вихід Росії з Першої світової війни.
- •2 Грудня було підписано перемир'я строком до 1 січня 1918 року.
- •62.Селянський рух та страйкова боротьба робітників у лютому – жовтні 1917 р.
- •63. Вкажіть на причини та розкрийте зміст антибільшовицького робітничого руху в 1918-1921 рр.
- •64.Антибільшовицькі виспупи в армії в 1920-1921 рр.
- •69. Розкрийте причини та зміст робітничого руху в срср кінця 50-х - 80-х рр.
- •70. Проаналізуйте зміст дисидентського руху в Прибалтиці.
- •71. Розкрийте зміст програмних вимог основних течій дисидентського руху.
- •72. Розкрийте зміст і особливості боротьби радянського уряду з дисиденством.
- •73. Вкажіть на утворення та діяльність народних фронтів в Україні та Молдові на рубежі 80-90 -х рр. XX ст.
- •74. Розкрийте зміст основних джерел дисидентського руху в срср.
- •76. Розкрийте зміст єврейського дисидентського руху в срср 60-80-х рр. XX ст.
- •77. Проаналізуйте діяльність ліберально-демократичної течії в дисидентському русі.
- •78 Вкажіть на основні течії в дисидентському русі.
- •80. Вкажіть на особливості дисидентського руху в Закавказзі та Середній Азії.
- •81. Дайте аналіз ленінсько-комуністичної течії в дисидентському русі Росії.
- •82. Охарактеризуйте націоналістичну течію в дисидентському русі.
- •83. Вкажіть на особливості дисидентського руху в срср.
- •84. Охарактеризуйте діяльність народних та інтернаціональних фронтів у Прибалтиці на рубежі 80-90-х рр. Хх ст.
69. Розкрийте причини та зміст робітничого руху в срср кінця 50-х - 80-х рр.
Загальне становище робітників.
Для робітників заводів планова економіка в цілому означала погано оплачувану роботу, але безпечне і непогане існування.
Керівнику підприємства було дуже важко звільнити робітника за лінь, некомпетентність, прогули і навіть пияцтво – тобто поступити так, як це вимагала реформа 1965 р. в промисловості. Принаймні в цьому плані радянські профспілки виявилися здатними захистити інтереси своїх членів.
Після того, як примусові мобілізації робочої сили були відмінені, насилля по відношенню до робітників змінилося свого роду мовчазною угодою з ними.
Отримуючи мізерну зарплату і не маючи де-юре права на страйк, робітники взамін отримали надзвичайно низькі вимоги, які стосувалися трудової дисципліни. Однак в кінці кожного місяця і особливо року робітників закликали штурмувати виробництво. Це був період надзвичайно важкої праці з примусовими роботами. Все це необхідно було для виконання плану.
При відсутності колективного права на страйк особисте право звільнитися з роботи було найбільш доступною для радянського робітника свободою.. Рогозом з тим все ще існували дуже широкі можливості для здібних, чистолюбивих робітників стати новаторами виробництва, раціоналізаторами або «ударниками», що дозволяло їм пробитися в партію і стати управлінцями. На 1980 рр. штати управлінців були переповнені. До того не мало робітників мали десяти – або одинадцятилітню середню освіту і спецпідготовку. У деяких було навіть незакінчена вища освіти. Фактично багато мали кваліфікацію надто високу для тієї роботи, яку вони виконували.
Тим неменше всупереч всьому, незадоволення робітників виливалося у колективні дії а саме в страйки і демонстрації.
Робітники були незадоволені своїм життям в цілому. Якщо на Заході трудові конфлікти як правило розвивалися навколо оплати праці, то в СРСР вони зачепали житлові умови, постачання продовольством, відношення з місцевою міліцією тощо.
Акції протесту робітників.
Незадоволення робітників виливалися у масові протести, страйки.
Перший інцидент відбувся у вересні 1959 р. у промисловому казахстанському місті Темір-Тау. Молоді робітники і комсомольські добровольці з усієї країни приїхали сюди допомогти у будівництві металургійного заводу. На місці з’ясувалося, що жити вони повинні у палатках, що вода подається лише на певний час і що продовольче постачання дуже незадовільне. Роль детонатора зіграла різниця в оплаті. Справа в тім, що на будівництві заводу працювали також молодіжні комуністичні бригади з ряду соціалістичних країн, зокрема з Польщі, НДР, Румунії та Польщі. Саме їм за таку ж працю виплачували грошей більше, ніж радянським робітникам. Інформація про це і була тією останньою краплею, яка і переповнила чашу терпіння.
Група робітників роздратована становищем, в якому вона опинилася, підпалила їдальню в будівельній зоні. Після направилася до міліцейської дільниці, де повісили начальника міліції.
Щоб приборкати страйкуючих у місто були введені військові частини, але прорахувалися. Частина солдатів стала братися з робітниками. Тому до наведення порядку залучили спецпідрозділи КДБ.
Подібні виступи мали місце і в інших містах. Зокрема влітку 1961 р. в Олександрові, Володимирської області. Все почалося з того, що в міліції помер робітник одного із заводів міста. Він був затриманий начебто за п’яне хуліганство помер, як повідомляла міліція від інфаркту. Але по місту поповзли чутки, що робітник помер від побоїв.
На заводі померлого стали вимагати від адміністрації розслідування. Директор порівняно молода людина, вимагав провести ексгумацію тіла покійного у присутності заводського лікаря. В результаті з’ясувалося, що робітник дійсно помер від побоїв. Директор заводу вимагав притягнути винних до відповідальності.
Міліція звернулася по допомогу в Москву до свого вищого начальства. Звідти натиснули і місцева прокуратура не дала санкції на розслідування і притягнення винних до відповідальності.
Робітники заводу оголосили страйк і пішли до міськвиконкому, міліції. До них приєдналися робітники з ряду інших підприємств. З плакатами в руках вимагали притягнути до відповідальності вбивць і покласти край беззаконню і свавіллю. Виділили делегацію для переговорів, але її заарештували. Натовп став штурмувати відділення міліції. Міліціонери втекли. Приміщення було розгромлене і спалене.
Натовп рушив до в’язниці, де сховалися міліціонери і партійні та радянські керівники міста. Робітники зажадали переговорів з ними з метою звільнення заарештованих робітників, почали кидати каміння через стіну. І тут відкрилися ворота в’язниці і із них вийшли солдати з автоматами. Поступив наказ натовпу розійтися. Зроблений попереджувальний вистріл у повітря. Натовп качнувся назад, потім знову почав наступати на солдат. Останні не стріляли, змішалися з робітниками. Їх не зачепали, роз’яснювали причину протесту. Але пролунав сигнал рожка і солдати зібралися біля воріт і зникли за ними.
Через деякий час солдат знову вивели з воріт в’язниці і оголосили, якщо натовп не розійдеться то стріляти без попереджень. І поступив наказ стріляти. Але солдати знову відмовилися виконувати його. Стріляли тільки в повітря. Їх відізвали за ворота і більше не виводили.
Дехто із страйкарів почав вже самостійно розходитися, коли побачили що до площі підходять солдати дивізії особливого призначення, які відкрили вогонь по людях. Почалася паніка і загибель людей під кулями і під ногами натовпу. Люди розбігалися по вулицях, а за ними бігли міліціонери і стріляли з пістолетів.
Місто декілька днів було оточене військами, вулицями ходили патрулі, почалися арешти.
Директорові заводу, лікарю і художнику заводському, який писав гасла, винесено смертний вирок, якого негайно привели до виконання.
У Куйбишев повинні були прибути високі гості Хрущов і Д. Неру. Вони мали відвідати Куйбишевську ГЕС імені Леніна, яка знаходилася близько 60 км від міста. Але всі сільські будинки по всьому шляху були покриті соломою. Перед приходом гостей скинули всю солому і покрили їх шифером.
Крім цих «потьомкінських» дахів на плотині ГЕС спішно побудували кафе «Відпочинок». З усієї області зібрали привабливих офіціанток і навезли багато дефіцитних продуктів (ікру, фрукти і т.п.). Але гості чомусь не приїхали. Дівчат відпустили додому, а продукти забрали у їдальню обкому партії.
У місті стало наростати незадоволення. І в цей момент приїхав Хрущов без Д.Неру і зажадав виступити на мітингу.
На мітинг зганяли людей через парткоми. В першу чергу передовиків виробництва і т.п. але заздалегідь подумали про війська, яких розмістили навколо площі, по провулках і дворах.
Коли Хрущов піднявся на трибуну і почав говорити, на площі став наростати шум, різкі викрики і свист. Хрущов збився з думки, оторопів і забувши про включений мікрофон із злістю запитав когось із керівників міста: що за хуліганів ви тут зібрали?» - вся площа почула його питання. Почулися крики, улюлюкання, свист. Хрущов пробував ще щось сказати, але його спішно повели від трибуни і запропонували всім негайно розійтися. З провулків вийшли війська і почали тіснити натовп. Багато осіб постраждали від давки.
Влітку 1962 р., через декілька днів після публікації Указу Президії Верховної Ради УРСР про посилення боротьби з пияцтвом у м.Дніпродзержинську почалися хвилювання. Був неробочий день. Після весільної вечері гості і молоді вийшли погуляти на вулицю. Через певний час вони були затримані патрулем міліції. Не стільки сам факт затримання, скільки грубість міліціонерів визвала незадоволення прохожих і затриманих. Вони щільним кільцем оточили міліціонерів з вимогою відпустити людей. Міліціонери викликали спец автомобіль. Скандал розгорався. Четверо затриманих погодилися сісти в автомобіль, поскільки багато з прохожих погодилися слідувати за машиною, щоб у відділенні міліції давати свідчення на користь затриманих.
На півшляху міліцейська машина зіткнулася з вантажівкою і загорілася. Рятуючись від вогню із кабіни вискочили міліціонери. Прохожі виявили, що міліціонери п’яні і стали вимагати ключі від кузова. Міліціонери відмовилися дати ключі, запевняючи запевняючи, що там нікого нема. Вогонь охопив весь кузов. На цей час підоспіли ті свідки, які відстали від машини і закричали: «Там в середині люди!». Коли кузов відкрили, то 2 затриманих були вже мертвими.
Роздратований натовп з криками «Фашисти! Бий їх! П’яниці!» кинулась до відділення міліції і розгромила її. Після перенесла свій гнів на міськком КП України, де також влаштували погром.
Біля трьох полків війська відкрили вогонь по бунтівниках. Число жертв не відоме.
Найбільша акція протесту відбулася на початку червня 1962 р. в Новочеркаську, в минулому земля Війська Донського. Там за вуличними безпорядками відбулася по суті кровава бійня. Проте перший сигнал про неблагополуччя , як вказує у своїх спогадах Олексій Аджубей, поступив не з Новочеркаська, а ще двома тижнями раніше із Краснодара.
У недільний день на ринку воєнний патруль затримав солдат, які торгували казенною білизною. Натовп вступився за солдатиків. І почалося.
Подіям в Краснодарі не надали серйозного значення. Не доповіли про них в Москву, не проаналізували причини незадоволення людей. У подібних випадках з готовністю приймалися стереотипні пояснення: у всьому винні хулігани, кримінальний елемент, провокатори, поліцаї, які притаїлися, антирадянщини і т.п.
Через два тижні після Краснодаських подій розпочалися хвилювання в Новочеркаську, які привели до насилля. На електробудівному заводі імені С.Будьонного дирекція підвищила норми виробітку, що привело до падіння реальної зарплати. Все це відбувалося на фоні зростання цін на продукти харчування.
Робітники двох цехів стали вимагати зустрічі з директором заводу, щоб висловити своє незадоволення з цього приводу. Директор по-хамськи відчитав бунтівників, пригрозивши викликати міліцію.
Тоді робітники кинули роботу і вивісили на заводських будинках гасла, на яких було написано: «Геть Хрущова!», «Хрущова на ковбасу!».
Група робітників направилася до залізниці і зруйнувала її. Залізничне сполучення між Москвою і Ростовом було перервано. Коли міліція заарештувала близько 30 робітників, просочилися відомості, що одного з них вбили. Тоді хвилювання охопили все місто. Місцеві власті намагалися самостійно справитися з ситуацією, але не змогли. Великі натовпи де були і жінки, стали прибувати до міліцейських відділень і до будинку міськкому партії, захопили ряд міських закладів, почалися погроми.
Начальник гарнізону генерал Олешко, командувач танкової дивізії ввів у місто війська. Перші залпи, випущені в повітря , виявилися роковими: на дерева забралися хлопчики, щоб краще бачити, що відбувається. В результаті кулі попали в дітей. Це ще більше погіршило ситуацію. Один офіцер відмовився віддавати наказ стріляти по людях здав свій партбілет і застрелився сам.
Танки і бронемашини генерала Плієва буквально заполонили міські вулиці. Війська оточили місто. По найбільш відчайдушних групах людей відкрили вогонь.
Тільки на другу чи третю добу обстановка дещо нормалізувалася. Було затримано бунтівників. За деякими даними щонайменше було вбито 70 осіб. За іншими даними ця цифра стає ще більшою. Дуже багато було поранених
Для спостеріганням за ситуацією і проведенням розслідування на Дон прибула висока урядова комісія на чолі з членами президії ЦК КПРС Мікояном і Козловим. Вони організували спеціальне продовольче постачання і магазини на Дону наповнились на деякий час товарами. Було заарештовано багато робітників. Деякі солдати і офіцери пішли під трибунал.
Після швидкого суду більше 10 осіб розстріляли і близько 100 осіб відправили на заслання, жорстоко розправилися з тими, хто протестував, вимагав покарання для тих, хто винен у розправі.
Преса мовчала, подавала лише офіційну версію: грубість директора, свавілля міліції, кримінальники збудоражили натовп і т.п.
Події в Темір-Тау і Новочеркаську були найбільш кровавими. Вони та й інші події дечому навчили владу – як уникнути хвилювань і що робити, якщо вони все-таки почалися. Тому першою реакцією на протести робітників було негайне задоволення їхніх вимог і вже після цього слідували неспішні арешти тих, хто вважався підбурювачем. Щоправда, вони не досягали таких масштабів.
Із-за житлових умов (Київ -1969 р. Дніпропетровська – 1972)
Із-за нестачі продовольства (Свердловськ – 1969, Дніпропетровськ – 1972, Горький – 1980)
Із-за низької зарплати (Свердловськ – 1969, Дніпропетровськ – 1972, Тольяті – 1981, Мінськ – 1991)
З приводу завищення виробничих норм (Вітебськ – 1973, Київ 1981)
Із-за екологічних проблем (Чернівці - 1988 р.)
Із-за нічим неоправданого насилля з боку міліції (Олександрів Володимирської області (Росія) – 1969, Орджонікідзе – 1969)
Із-за поганих виробничо-побутових умов та низької зарплати (Чернівці – 1986 р.) тощо.
Із-за підвищення цін (Мінськ – квітень 1991)
Всі ці демонстрацій і страйки проходили спонтанно. Хоча згодом, в період горбачовської перебудови страйковий рух набирає організованого характеру. Так у липні 1989 р. відбувся Всекузбаський страйк гірняків, який потряс всю країну. Страйк перекинувся і на інші вугільні басейни. Впродовж 8 годин зупинилися всі шахти країни з вимогою покращення зарплати , продовольчого постачання тощо.
Однак і тут домінували економічні вимоги і в жодному випадку не ставились питання політичного характеру. Цей рух не набрав масового характеру. Він не мав якоїсь організаційної структури. Його швидко вдавалось владі вгамувати за традиційними схемами.