Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори холод 1-84.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

76. Розкрийте зміст єврейського дисидентського руху в срср 60-80-х рр. XX ст.

Єврейський національний рух прийняло зовсім іншу форму. Після смерті Сталіна і припинення справи "лікарів-убивць" антисемітизм офіційної політики різко зменшився i тривала асиміляція євреїв, принаймні тих, хто жив у містах. На котроткий термін, під час арабо-ізраїльської війни 1967 р., цей процес перервався. Радянське керівництво зайняло тоді жорстку проарабського позицію, що багатьом євреям нагадало про існування "п'ятого пункту". Євреї знову відчули дискрімінацію, тоді багато хто зрозумів, що таке положення не залишає їм нічого кращого, як боротися за свої права, а саме за право еміграції на батьківщину їх предків - Ізраїль.

Так сталося в основному тому, що альтернатива, а саме - збереження єврейського способу життя в СРСР була, мабуть, неможлива . Євреям доводилося вибирати між злиттям в сталінському розумінні і еміграцією. Іврит став мертвою мовою, а на ідиші видавалися одна газета і один журнал - на весь Радянський Союз. Викладання в школі на ідиші не велося. Сповідувати іудаїзм було все важче і важче. Централізованої іудейскої релігійної організації не існувало, так що кожена синагога змушена була сама про себе дбати. На початку 1970-х рр.. їх було тільки шістдесят дві, а в європейській частині Росії, де проживало близько 90% євреїв, синагог було всього біля тридцяти. Випічка маци і кошерний забій худоби стикалися з численними і абсолютно непередбачуваними заборонами з боку влади. Найсерйознішою була проблема поповнення духовенства, оскільки всі наявні рабини були вже в літах, а радянське уряд не дозволяв відкрити єврейський релігіозній інститут або навіть просто легально готувати наступників чинного духовенства. Більшою мірою, ніж будь-яку іншу релігію, іудаїзм поступово душили адміністративними заходами.

Влада не збиралися дозволяти всім євреям вільно залишати країну: вони побоювалися, що це викличе потік прохань від представників інших народів. За словами Сахарова, "свобода еміграції є найважливішою умовою духовної свободи в цілому".

У 1968-69 рр.. євреї, натхненні зростаючим рухом боротьби за права людини, самі почали протестувати проти цього положення, розсилаючи листи західним журналістам і в "Хроніку поточних подій". У 1970 р. почав виходити єврейський самвидавський журнал, який отримав доблесну назву "Ексодус ". В один прекрасний день проблема набула міжнародного характеру - у грудні 1970 р. двоє євреїв з Ленінграда були засуджені до смерті за спробу викрадення літака. Після того як на Заході піднялася хвиля протестів, вирок цей був через деякий час скасований.

Можливо, натхненні цими подіями, незадоволені євреї в лютому 1971 р. влаштували масовий сидячий страйк в приймальні Верховної Ради та Москві. Після цього абсолютно несподівано багато хто отримав виїзні візи в Ізраїль. Безперечно такий поворот подій прийняли після того, як і в верхах було прийнято відповідне політичне рішення. Можна зробити висновок, що в той час, коли радянський уряд прагнув до розрядки і до розширення зовнішньої торгівлі, воно врахувало західну громадську думку. Конгрес США виявляв особливу заклопотаність правами радянських євреїв. Більш того, даючи дозвіл на еміграцію вибірково і абсолютно непредбачувано, влада розраховувала - на не завжди виправдане, - що ті хто подали заяви стануть слухняним.