Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
шпори холод 1-84.doc
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
1 Мб
Скачать
☆

82. Охарактеризуйте націоналістичну течію в дисидентському русі.

Третій напрямок у дисидентському русі було представлено російськими націоналістами, або неославянофілами. Американський фахівець з цього напрямку Джон Данлоп назвав їх відродженцями.

Вони сподівалися відродити російську національність на основі повернення до православ'я і старої російської культури, зруйнованої або підірваної спочатку інтернаціоналістично налаштованими більшовиками.

Найважливішим промовцем подібних поглядів був Олександр Солженіцин, який абсолютно неоднозначно окреслив основні з точки зору цього руху проблеми в опублікованому на Заході в 1974 р. "листі до радянського керівництва". Солженіцин стверджував, що демографія, культура і духовність російської народу руйнуються над індустріалізацію, колгоспним сільським господарством, офіційним атеїзмом і занадто великою залученістю в міжнародні справи. Солженіцин пропонував покінчити з останнім явищем і вивільнені сили, щоб направити їх на національне відродження - це необхідним чином припускало надання іншим народам СРСР права йти власної дорогою.

Для відродження країни Солженіцин пропонував задіювати вільні ресурси Сибіру. Основною силою цього процесу він вважав приватне і кооперативне сільське господарство, а також дрібне виробництво, яке було можливе при застосуванні розвинених технологій сімдесятих років. Солженіцин скептично ставився до можливості сприйняття Росією ліберальних і парламентських форм правління і, принаймні спочатку, передбачав створення авторитарної держави, де Російська Православна церква отримає найважливішу роль гаранта духовного здоров'я нації. Основна слабкість запропонованої Солженіциним програми було те, що вона не містила ніяких пояснень щодо сумісності авторитаризму з цивільними свободами, і перш за все зі свободою слова і совісти, яким він пристрасно прихильний. Її можна розділити на 2 групи: 1.Російські націоналісти (неословянофіли) — прихильники «особливого шляху» Росії;багато з них велике значення надаваливо відродженню православія; деякі були прихильниками монархії. 2.Інші націоналісти (в Прибалтиці, на Україну , в Грузії, Вірменії) — їх вимоги варіювали від розвитку національної культури до повного відділення від СРСР. Вони часто проголошували себе лібералами, але, добившись в період розпаду СРСР політичної влади, деякі з них стали ідеологами етнократичних режимів.

83. Вкажіть на особливості дисидентського руху в срср.

Основні особливості дисидентського руху:

1.Був унікальним явищем

2.дисидентами були представники інтелектуальної еліти (80%)

3.регіональні особливості (в кожній республіці свої)

- національно-культурні особливості

- довготривалий у часі виношував у собі зародок альтернативного суспільства.

- концентрував опозиційні інтелектуальні сили, створював осередки майбутніх масових рухів;

- викристалпував ідейні засади майже всього сучасного політичного спектра.

Дисидентський рух плинув у СРСР трьома потоками, що часто зливалися. Завдяки легшому доступу до західних журналістів найбільш відомим був московський правозахисний, або демократичний, рух, що переважно складався з представників російської інтелігенції, серед провідників якої були такі світові, як письменник Олександр Солженіцин та фізик-ядерник Андрій Сахаров. Іншою формою «антигромадської поведінки» був релігійний активізм. На Україні, як і в інших неросійських республіках, дисидентство викристалізовувалося у змаганнях за національні й громадянські права, а також за релігійну свободу.