57. Розкрийте зміст робітничого руху в Росії в 1910-1914 рр.

З 1910 р. відбувся новий підйом робітниого руху, спричинений зростанням капіталістичної експлутації, а також збільшенням чисельності, концентрації пролетаріату. У грудні 1910 р. у Петербурзі, Москві, Нижньому Новгороді, Твері та ін.містах пройшли політ. маніфестації у день похорону Толстого.

З 1910 по 1911 рр. кількість страйкарів збільшилась, але вирішальне зрушення відбулося після розстрілу беззбройних робітників на Ленський полотняних копальнях 4 квітня 1912 р. Криваві події на Лені підійняли хвилю протесту і невдоволень проти царського уряду, поміщиків і капіталістів, призвели до масових політичних страйків. У 1912 р. в демонстраціях, мітінгах, страйках взяли участь більше 1 млн. робітників.

У 1912 – 1914 рр. політичні страйки охопили Петербург, Москву, Поволжя та ін. райони країни. До 1914 р. у страйковому русі пролетаріату взяло участь більше 2 млн. осіб.

Страйки, демонстрації робітників втягували в боротьбу і сільські маси. З 1910 по 1914 рр. відбулося більше 13 тис. селянських виступів. Піднялася революційна активність солдатів та матросів. У 1912 р. на декількох кораблях Балтійського флоту були створені підпільні гуртки матросів, які готували збройне повстання, але провокатори видали моряків владі. Була викрита революційна організація на Чорноморському флоті. У липні 1912 р. повстали солдати в Ташкенті, в 1913р. відбулися солдатські виступи в Києві.

58. Розкрийте початок, причини, хід та результати Лютневої (1917 р.) революції.

Лютне́ва револю́ція 1917 ро́ку в Росії — революційні події лютого-березня 1917 року, що завершились падінням монархії уРосійській імперії.

Передумови. Участь Росії у Першій світовій війні 1914–1918 років поглибила соціально-економічні і політичні суперечності в країні. З початку 1917 року незадоволення війною та економічні труднощі викликали масовий страйковий рух, особливо у великих промислових центрах. Страйк на Путиловському заводі в Петрограді, що розпочався 17 лютого 1917 року, став передвісником масових революційних виступів.

Початок революції. 27 лютого (10 березня) до загального страйку петроградських робітників приєднались солдати Волинського, Преображенського та Литовського гвардійських полків. Петроград опинився в руках повсталих. Відновлення порядку в столиці та встановлення зв'язку з урядовими установами і особами — такі завдання поставив перед собою Тимчасовий комітет Державної Думи (голова —М. Родзянко), створений вранці.

Того ж дня ввечері відкрилось перше засідання Петроградської Ради робітничих, солдатських та матросських депутатів, яка обрала головою лідера меншовицької фракції Державної Думи М. Чхеїдзе.

Рада делегувала до Тимчасового комітету своїх представників — М. Чхеїдзе і О. Керенського.

Перехід влади до Тимчасового уряду. В ніч на 28 лютого Тимчасовий комітет у зверненні до народів Росії заявив, що він бере на себе організацію нової влади і до утворення Тимчасового уряду державне управління здійснюватимуть комісари із членів Думи.

Більшістю голосів 2 березня 1917 року Петроградська Рада доручила формування уряду Думському комітету.

Того ж дня цар Микола II зрікся престолу на користь свого брата Михайла, який 3 березня також відмовився від трону. Була опублікована декларація про програму і склад Тимчасового уряду на чолі з князем Г. Львовим, який до скликання Установчих зборів взяв на себе всю повноту влади в країні (Тимчасовий Уряд).

Інтереси різних країн і груп людей в перевороті. За даними деяких дослідників, значний внесок у загострення політичної ситуації в Російській імперії внесли певні фінансово-економічні кола Заходу, а також військова розвідка Німецької імперії. Це проявилося в неофіційному сприянні політичним силам, які мали на меті повалення існуючого у той час державного ладу, забезпечення їх фінансовими коштами, матеріальними ресурсами, зброєю тощо. Очевидно, що зазначені люди для задоволення власних інтересів жертвували життям населення.