5.3. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил

Ще недавно, шли наукові методи обґрунтування вибору пунктів розміщення виробництва ще не були розроблені, вибір місця для майбутнього підприємства міг виконуватись керівником або відповід­ним спеціалістом без врахування вигоди всіх зацікавлених сторін: дер­жави, суспільства, товаровиробника. В нинішніх ринкових умовах гос­подарювання розміщення будь-якого об'єкта в регіоні здійснюється на наукових засадах, які передбачають виконання значного обсягу науко­во-дослідних робіт, що охоплюють аналітичну, прогностичну, концеп­туальну та прикладні складові. Для цього при обласній державній ад­міністрації створені комісії з розвитку господарської діяльності і роз­міщення продуктивних сил. Ці комісії, як правило, очолює один із за­ступників голови облдержадміністрації, який відає промисловістю і господарською діяльністю в регіоні. До складу комісії входять спеціа­лісти обласних організацій, які видають технічні умови, здійснюють нагляд і контроль за розвитком і розширенням виробництва. До неї залучаються науковці відповідного напрямку та проектні організації, які розроблятимуть технічну документацію, замовником якої виступає підприємство, фірма або відповідна організація.

З метою наукового обґрунтування регіонального розміщення того чи іншого виробництва вибирається декілька (не менше трьох) варі­антів доцільності розміщення його на певній території. На етапі ана­лізу оцінюється раціональність розміщення виробничого об'єкта, ви­являються можливі структурні деформації, галузеві і територіальні диспропорції. Особлива увага приділяється аналізу показників со­ціально-економічного розвитку території з метою виявлення невико­ристаних можливостей економічного зростання на основі передба­чуваних змін у розміщенні продуктивних сил. Об'єктом наукового дослідження і його оцінки є:

- природно-ресурсний потенціал території регіону;

- рівень соціально-економічного розвитку даної території;

- основні територіально-галузеві пропорції;

- стан міжгалузевих територіальних комплексів;

- міжрегіональні і зовнішньоекономічні зв'язки;

- наявність незайнятого працездатного населення;

- фінансовий стан території.

Аналітична інформація є необхідною для виявлення можливих депресивних територій, зон екологічної чи соціальної напруги, що по­винне бути враховане при розробленні стратегічних напрямів дер­жавної регіональної економічної політики. Ця інформація може бути використана для маркетингових досліджень при вирішенні питань щодо вкладення інвестицій у нові регіональні проекти.

Науково-аналітична інформація дає змогу виявити резерви зрос­тання комплексності регіонального розвитку, його стійкості в ринко­вих умовах господарювання, виходячи з необхідності раціонального і ефективного використання природних, трудових, матеріальних і фінансових ресурсів. Дуже важливе значення має регіональний аналіз соціальних процесів на досліджуваній території, зокрема:

- дослідження причин і обсягів міграційних потоків;

- оцінка використання робочої сили в розрізі галузей, розміще­них на території регіону;

- виявлення специфічних особливостей стану безробіття і по­треби в працевлаштуванні;

- оцінка рівня життя населення в регіоні.

Аналізуючи економічний стан розвитку регіону, необхідно критич­но оцінити місце регіону в територіальному поділі праці, досягнутий рівень соціально-економічного розвитку з позиції національних інте­ресів, визначити раціональні співвідношення між виробництвом і за­безпеченням потреб споживачів даною продукцією регіону. Необхід­но також оцінити забезпеченість регіону потужностями будівельної та виробничої інфраструктури. Для здійснення такого наукового дослід­ження розробляється соціальна система індикаторів, кількісні і якісні шкали для вимірювання необхідних показників.

Результати науково-аналітичних досліджень зіставляються з ви­могами і потребами перспективного розвитку регіону, При цьому треба враховувати специфіку території регіону, багатонаціональний склад населення, наявність спеціальних (вільних) економічних зон, прикордонне розташування, питому вагу підприємств військово-про­мислового комплексу, наявність унікальних природних та рекреацій­них ресурсів регіону тощо. Аналітичні наукові дослідження мають також з'ясувати, наскільки освоєна дана територія в господарському плані, чи є відповідні мож­ливості для розміщення нових об'єктів і яких саме галузей, врахову­ючи екологію навколишнього середовища. Ця аналітична наукова інформація має стати основою для визначення оптимальної терито­ріальної структури господарського комплексу, можливих обмежень щодо використання природних ресурсів та оцінки відповідності спе­ціалізації території і рівня її розвитку ресурсному потенціалу.

Науковий аналіз має визначити схему територій, де не слід розміщувати виробничі об'єкти, обґрунтовуючи можливе їх цільове призначення. Це стосується також територій з високою густотою населення.

За наявності такої науково-аналітичної інформації наступним ета­пом є вирішення проблем і шляхів формування територіально-вироб­ничих комплексів, які пов'язані з оптимальним розміщенням вироб­ництв різних галузей господарювання. Особливу увагу треба приділи­ти проблемам місцевого забезпечення споживачів товарами, що ви­робляють галузі, розміщені на території регіону. Разом з тим потрібно звернутись до проблем ефективного використання потенціалу місце­вих трудових, організаційних, матеріальних та фінансових ресурсів. Важливо визначити напрями активізації діяльності місцевих органів самоврядування щодо необхідності створення додаткових робочих місць та посилення економічної діяльності з урахуванням розміщен­ня нових об'єктів, формування нових ринків збуту продукції місце­вого виробництва та розвитку виробничої і особливо соціальної інфра­структури. Розвиток місцевого господарства, ефективне використан­ня наявного економічного потенціалу - одне з важливих завдань, яке повинна вирішувати регіональна економічна політика.

Наукове дослідження, розробка і впровадження конкретних заходів з економічної організації території згідно із закономірностями роз­міщення називаються принципами розміщення продуктивних сил, або принципами регіональної соціально-економічної політики.

Рішення, де розташувати підприємство, настільки важливе, як і рішен­ня його інвестування. Як показує світова практика, на вивчення пи­тань розташування промислових виробництв витрачаються величезні кошти і. в кінцевому результаті, витрати цих коштів на дослідження і пошук найбільш оптимальних районів і пунктів для економічного розташування своїх підприємств вважаються достатньо виправдани­ми. При виборі методів перевага надається методам активного про­гнозування, які не обмежуються екстраполяцією існуючих тенденцій на перспективу. Однак виявлені проблеми та можливості їх вирішен­ня великою мірою залежать від наявних інвестиційних ресурсів у ре­гіоні, можливості залучення коштів інвесторів.

У науковому забезпеченні розміщення продуктивних сил важливе місце належить розробленню концепції, яка має визначити стратегічні напрями регіонального розвитку на далеку перспективу, враховуючи території, які опинилися у надзвичайно важкому економічному ста­новищі. Це, в першу чергу, стосується забруднених і депресивних територій. Такі території появились в процесі непередбачених форс-мажорних ситуацій, стихійних явищ тощо. Для їх виявлення і визна­чення важливу роль відіграють розробки територіальних схем роз­міщення продуктивних сил, цільові комплексні соціально-економічні програми. Розробка територіальних схем розміщення виробничої сфери дає можливість розробити генеральну схему розміщення про­дуктивних сил країни.

Територіальні схеми важливо використовувати на місцевому рівні самоврядування. Вони вирішують перспективні завдання, пов'язані з будівництвом нових і розширенням діючих виробничих об'єктів, розміщенням соціальної і виробничої інфраструктур.

Важливе значення має розробка районного планування, зокрема об'єктів, що розміщуються в сільській місцевості, селищах, містах, районних центрах. їх головне призначення - комплексне і раціональне розміщення об'єктів як виробничого, так і невиробничого призна­чення па довгострокову перспективу з мстою загального покращан­ня умов праці і життєдіяльності населення на цій території. Підхід до комплексного розвитку території регіонів базується, в першу чер­гу, на спеціалізації галузей, що розташовані в районі, і вирівнюванні соціального розвитку потреб населення.

Районне планування має враховувати важливість розвитку сфери обслуговування, відпочинку, санаторно-курортних зон, розвитку ту­ризму, приміських зон великих міст.

Лекція 6 (2 год.)