Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості

Основа будь-якої держави — це її наявний людський потенціал. Нор­мальний розвиток держави неможливий без достатньої кількості на­селення, його працересурсного та інтелектуального потенціалу, ви­робничої і духовної культури. Розвиток держави залежний від зрос­тання чисельності населення, тобто від його відтворення. Процес відтворення населення - це динаміка постійної заміни поколінь лю­дей, які йдуть з життя, новими поколіннями. У більш широкому ро­зумінні: відтворення - це постійне оновлення кількісних і якісних характеристик населення та соціальні переходи - зміни соціальних станів людей (здобуття освіти, початок або закінчення трудового життя, зміна професійної належності тощо).

Для характеристики перебігу процесів відтворення використову­ють ряд показників. Найбільш вживаними є загальний коефіцієнт народжуваності, загальний коефіцієнт смертності та загальний ко­ефіцієнт природного приросту. Вони показують стан руху населення у державі, тобто кількість народжених, померлих та природний приріст (+, -) у розрахунку на 1000 чол. населення України (регіону). Так, наприклад, в Україні 2005 р. народилося 426,086 дітей, а помер­ло 781,961 осіб; чисельність населення при цьому в середньому ста­новила 47100,4 тис. чол., а на 1 січня 2006 р.-46929,5 тис. осіб. Отже, народжуваність на 1000 чол. населення становила за 2005 р. 9 осіб, смертність - 16,6, природний приріст - 7,6 осіб.

Для більш глибокого аналізу народжуваності необхідно викорис­товувати також повікові коефіцієнти народжуваності (відношення кількості дітей, народжених жінками певного віку, до середньоріч­ної кількості жінок цього віку) та сумарний коефіцієнт народжува­ності. Останній показник характеризує кількість дітей, яких в серед­ньому народжує одна жінка за своє життя.

У 2000 р. сумарний коефіцієнт народжуваності в Україні становив 1,09, тобто у кожних 100 українських жінок народжується 109 дітей. У сільській місцевості рівень народжуваності є в 1,5 рази більшим, ніж у міських поселеннях. У 2000 р. сумарний коефіцієнт становив відповідно 0,94 та 1,48. Територіальна диференціація інтенсивності народжуваності залежить від багатьох факторів. Серед них основни­ми є: особливості історичного розвитку регіону, рівень урбанізації, рівень добробуту і освіти населення. У цілому, в нашій країні народ­жуваність знижується з заходу на схід (рис. 8.6.1.).

Як бачимо з рисунку, найвищий її рівень спостерігається в Рівненській (сумарний коефіцієнт дорівнює 1,59) та Волинській (1,50) областях. Найнижчий - на Донеччині та Луганщині (по 0,87). Смертність властива всім без винятку віковим групам.

Основні при­чини і закономірності диференціації смертності населення:

• підвищена смертність у перші роки, особливо в перші дні жит­тя, що зумовлено слабкістю новонародженого організму. Інтенсивність смертності немовлят, як показують дослідження високого розвитку медицині;

• зниження рівня смертності приблизно до 8-12 років, після чого її показники починають зростати, спочатку повільно, а починаючи з 45-50 років швидкими темпами;

• підвищена смертність чоловіків порівняно з жінками. Сьогодні середній вік життя населення коливається в межах 68 років, в тому числі чоловіків - 63 роки, жінок - 74 роки.

В Україні, як і в більшості економічно розвинутих країн, перше місце серед причин смертності займають хвороби системи кровоо­бігу, в більшості ендогенного походження (тобто пов'язані з внутрішнім розвитком організму - спадковістю, вродженими хворо­бами, старінням тощо). Підвищення частки смертності від цих зах­ворювань супроводжується зменшенням смертності з екзогенних причин, які забирають більш молоді життя.

Другою за значенням причиною смертності у сучасних умовах є новоутворення. Третє місце утримують нещасні випадки: дорожньо-транспортні пригоди, травматизм на виробництві, отруєння тощо.

Як зазначалося вище, жінки в Україні живуть довше за чоловіків на 11 років. Це пояснюється наслідком як напруженого ритму життє­діяльності чоловіків (частіше працюють на декількох роботах, щоб забезпечити сім'ї більш-менш прийнятний життєвий рівень), так і нездоровим способом життя чоловічого населення (ненормальне хар­чування, алкоголізм, паління тощо).

Статево-вікова структура населення - це результат еволюції режи­му відтворення населення як у минулому передумовою майбутнього демографічного розвитку. Основною глобальною тенденцією транс­формації вікової структури населення на сучасному етапі є зростан­ня питомої ваги осіб старших вікових груп. Уповільнення темпів зро­стання чисельності населення в Україні в середині 70-х років і пе­рехід до депопуляції в 1993 р. став результатом підвищення рівня старіння населення: ймовірність смерті завжди вища серед осіб стар­ших вікових груп, ніж серед молоді; в дітонародженні ж беруть участь лише жінки молодого і середнього віку. Тому навіть при високій інтен­сивності дітонародження та низькому рівні смертності за рахунок дії структурних чинників кількість народжених буде невеликою, а кількість померлих, навпаки, значною.

Демографічне старіння населення с однією з основних характерис­тик відтворення його в усіх без винятку країнах Європи та Північної Америки. Наслідки цього явища наукові експерти вбачають у тому, що:

• досягнення успіхів у охороні здоров'я та відповідне зниження смертності населення і зростання середньої тривалості життя при­зводить до збільшення абсолютної чисельності населення;

• довготривале збереження народжуваності нарівні, що не. за­безпечує навіть простого відтворення поколінь (в середньому одна жінка в економічно розвинутих країнах протягом свого життя на­роджує менше 2 дітей, коли для простого відтворення потрібно призводить до невпинного скорочення питомої ваги дітей та молоді у складі населення і відповідного зростання частки осіб старшого віку;

• збереження в ряді країн (на жаль і в Україні) відносно високої передчасної смертності населення від нещасних випадків, отруєнь, травм тощо, передусім чоловіків працездатного віку, що неминуче погіршує процес старіння за рахунок зниження питаної ваги моло­дого населення;

• вплив міграційного обміну населенням, який сприяє збільшенню питомої ваги молоді (і відповідно зменшенню частки населення по­хилого віку) у складі населення країн, які с центрами тяжіння мігрантів, і посилює процес старіння в тих країнах, які виконують функції донорів робочої сили; при цьому тимчасовий характер зовнішніх міграцій тільки збільшує цей вплив, оскільки виїжджає на роботу чи навчання головним чином молодь, яка повертається поде­куди у пенсійному віці.

Населення України належить до найстаріших в країнах Східної Європи і ряді країн Західної Європи. Наслідком цього є те, що уже протягом тривалого часу усі перелічені чинники процесу старіння діють в одному напрямі.

За останні два роки в Україні прийнято ряд законодавчих актів, зокрема про збільшення сім'ям матеріальної допомоги при народ­женні дитини у декілька разів, що, як видно за результатами статистичних даних, позитивно сприяє збільшенню народжуваності і зрос­танню коефіцієнта сімейності. Цьому має також ефективно сприяти прийняття владою програми зростання сім'ї і забезпеченості її відпо­відними матеріальними і духовними благами.

Лекція 9. (2 год.)