- •Тема 1. Предмет, метод і завдання дисципліни
- •1.1. Регіон як об’єкт дослідження
- •1.2. Визначення предмету дисципліни.
- •1.3. Зв'язок з економічною теорією, статистикою, галузевими економічними та іншими дисциплінами. Методи і методологічні основи курсу «Регіональна економіка».
- •1.4. Завдання курсу «Регіональна економіка». Структура курсу «Регіональна економіка»
- •Тема 2. Закономірності, принципи і фактори розміщення продуктивних сил та формування економіки регіонів
- •2.1. Економічні закони і закономірності розміщення виробництва, їх об'єктивний характер.
- •2.2. Основні закономірності розміщення продуктивних сил. Закономірності і сучасні інтеграційні процеси
- •2.3. Найважливіші принципи розміщення продуктивних сил. Визначальна роль економічних і соціальних факторів у розміщенні виробництва.
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства
- •Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці
- •Економічне районування як науковий метод територіальної організації національної економіки. Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори.
- •2. Принципи економічного районування. Типи економічних районів.
- •3. Економічне районування і його практичне значення. Особливості районування та сучасна мережа економічних районів.
- •3. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •3.1. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •Тема 3. Економічне районування та територіальна організація господарства.
- •3.1. Економічне районування як науковий метод територіальної організації народного господарства. Наука про економічне районування.
- •3.2. Економічний район, його головні ознаки, районоутворюючі фактори
- •3.3. Принципи економічного районування. Форми територіальної організації продуктивних сил економічних районів. Типи економічних районів.
- •3.4. Економічне районування і його практичне значення. Особливості районування та сучасна мережа економічних районів.
- •Тема 4. Регіон у системі територіального поділу праці.
- •4.1. Територіальний поділ праці - основа формування економічних районів
- •4.2. Спеціалізація економічних районів та методики її оцінки
- •4.3.Методологічні підходи до типології регіональних суспільних систем
- •Тема 5. Сутність, мета і завдання регіональної економічної політики
- •5.1. Сутність державної регіональної економічної політики
- •5.2. Основні цілі державної регіональної економічної політики. Завдання державної регіональної економічної політики.
- •Завдання державної регіональної економічної політики
- •5.3. Наукове обґрунтування регіонального розміщення продуктивних сил
- •Тема 6. Механізм реалізації регіональної економічної політики
- •6.1. Поняття і сутність механізму реалізації державної регіональної економічної політики
- •6.2. Основні важелі та ключові елементи механізму реалізації регіональної економічної політики
- •6.3. Спеціальні (вільні) економічні зони - один із засобів реалізації регіональної економічної політики
- •Тема 7. Господарський комплекс України, його структура і трансформація в ринкових умовах.
- •7.1. Економіка України як єдиний народногосподарський комплекс
- •7.2. Структура економіки, її сутність та поняття
- •7.3. Регіональні особливості галузевої структури економіки
- •7.4. Реструктуризація регіональної економіки є умовах ринку
- •Тема 8. Природний та трудоресурсний потенціал України.
- •8.1. Природно-ресурсний потенціал та його структура. Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов.
- •Кількісна і якісна економічна оцінка природних ресурсів та природних умов
- •8.2. Характеристика природно-ресурсного потенціалу економічних районів. Ресурсозбереження і його значення для розвитку народного господарства країни.
- •Рєсурсозабезпечення і його значення для розвитку народного господарства країни
- •8.3. Роль населення у розвитку народного господарства України.
- •8.4. Чисельність і розміщення населення України. Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості.
- •Відтворення людського потенціалу країни та його регіональні особливості
- •Тема 9. Міжгалузеві господарські комплекси та регіональні особливості їх розвитку і розміщення.
- •9.1. Міжгалузеві комплекси, їх сутність, структура та значення.
- •9.2. Процеси інтеграції та підвищення ролі регіонів.
- •9.3. Динаміка та ефективність структурної трансформації економіки.
- •Лекція 10. (2 год.)
- •Тема 10. Економіка України як єдність регіональних соціально-економічних систем.
- •Методологічні основи і сутність регіональної економіки.
- •Основні передумови регіонального економічного розвитку.
- •Економічна система регіону як ланка єдиного господарського комплексу.
- •Проблеми і напрямки соціально-економічного розвитку регіонів.
- •Тема 12. Міжнародні економічні зв’язки України та її інтеграція в європейські та інші світові структури.
- •12.1. Сутність міжнародного поділу праці, основні потоки капіталу та робочої сили.
- •12.2. Форми зовнішньоекономічної діяльності.276 Зони спільного підприємництва. 281
- •7.4. Зони спільного підприємництва
- •12.3. Міжнародні економічні зв’язки України.
- •12.4. Проблеми та перспективи зовнішньоекономічної діяльності України. 318Лишиленко
- •Тема 13. Фактори сталого розвитку продуктивних сил.
- •13.1. Поняття розміщення продуктивних сил та територіальної організації виробництва у ринковому середовищі господарювання.
- •13.2. Принципи і фактори розвитку та розміщення продуктивних сил у сучасному суспільстві.
- •13.3. Природно-економічні фактори розвитку та розміщення продуктивних сил і формування економіки регіонів.
2. Принципи економічного районування. Типи економічних районів.
До основних принципів належать такі:
1. Загальний (інтегральний, міжгалузевий) економічний район має бути великою економічно цілісною територією, на якій є значні природні ресурси, необхідні для визначення його господарської спеціалізації, забезпечення сучасного і перспективного розвитку.
Розміри території великих економічних районів мають відповідати вимогам скорочення перевезення масових вантажів у межах району до економічно доцільних відстаней, наближатися до масштабності, а величини економічних районів повинні бути близькими між собою.
Економічний потенціал району може визначатися
кількістю населення,
розмірами валового внутрішнього продукту,
валової продукції промисловості і сільського господарства,
вартістю основних виробничих фондів,
показниками виробництва продукції на душу населення, на 1000 осіб тощо;
Економічний район повинен являти собою виробничо-економічну територіальну єдність, яка утворюється розвиненими внутрішніми виробничими зв’язками, і мати спеціалізацію господарства у масштабі країни.
4. На території інтегрального економічного району повинен бути сформований досить потужний господарський комплекс, основу якого становлять територіальний комплекс з такою галузевою структурою:
у профілюючі галузі (галузі спеціалізації району в масштабах країни), які включають до складу галузей промисловості і сільського господарства;
у галузі, які розвиваються як суміжні з галузями попередньої групи і забезпечують комбіновану переробку сировини, а також галузі, що обслуговують потреби галузей спеціалізації економічного району (добування і забезпечення сировини, виробництво напівфабрикатів, обладнання, ремонт обладнання, виробництво будівельних матеріалів, тари тощо);
у галузі, які забезпечують потреби населення промисловими і продовольчими товарами, необхідними матеріалами, інвентарем, особливо в сільській місцевості.
Типи економічних районів
Вивчення територіально-господарських відмінностей у межах країни зумовлює потребу систематизації різних економічних районів.
З точки зору внутрішньої просторової структури регіони діляться на два основні типи: однорідні та вузлові.
Однорідний (гомогенний) регіон немає великих внутрішніх відмінностей по істотним критеріям, наприклад, по природним умовам, щільності населення, доходам на душу населення і т.д.
Однорідний регіон – це абстракція, в реальності однорідних регіонів не має. Навіть, якщо по багатьох критеріях регіон відносно є однорідним, по деяким іншим – обов'язково не є однорідним. А, власно, к наявності в регіоні будь-якого особливого природного об'єкту (водного джерела, місцезнаходження корисних копалин и т.п.) або ж великі міста - формують регіон неоднорідним одразу по багатьох критеріях.
Поняття однорідного (гомогенного) регіону має головним чином концептуально-методологічне значення. Так, аналіз національної економіки як системи регіонів зосереджений увагою на відмінностях між регіонами в пропонуванні, що внутрішні відмінності регіонів являються неіснуючим фактором, тобто кожен регіон умовно є однорідним. Допущення однорідності регіонів неявно присутній в макроекономічних теоріях і моделях регіонального розвитку.
Вузловий регіон має один або декілька вузлів (центрів), які зв'язують інші частини простору. Регіон такого типу називають також центральним, поляризованим.
У просторовій структурі вузлів регіону виділяють ряд типових елементів.
Периферія — частина простору, яка доповнює центри, ядро.
Точка — об'єкт, частина, внутрішніми розмірами можна знехтувати.
Центр — об'єкт який по відношенню до іншого простору виконує важливу функцію (адміністративну, фінансову, інформаційну і т.п.).
Ядро — частина регіону, в якому в найбільшій степені (з найбільшою щільністю, інтенсивністю) виражені його існуючі признаки.
Враховуючи масштабний ранг України, як територіального державного формування, площа котрого є співвідносною з площею більшості європейських країн, але меншою за територію країни субконтинентального рівня (Росії, Канади, США, Індії тощо), науково обґрунтованим є виділення на її теренах за об’єктивними ознаками двох типів економічних районів: галузевих та інтегральних за трьома ієрархічними рівнями.
Науково - обґрунтованим є об'єктивне існування двох типів економічних районів: галузевих; багатогалузевих (інтегральних).
Галузеві типи економічних районів є складовою частиною загальних (інтегральних) економічних районів.
Галузеве районування вивчає особливості розміщення і проблеми розвитку окремих складових продуктивних сил та галузей виробництва: природно-ресурсне, агрокліматичне, промислове, агропромислове, демографічне районування. Галузеве районування посилює наукову обґрунтованість визначення території багатогалузевих (загальних) економічних районів.
Інтегральне економічне районування розглядає всю сукупність продуктивних сил
території як регіональний виробничий комплекс, в основі якого знаходяться наявні у даному регіоні ТВК різних рівнів та ступенів сформованості.
Згідно ієрархії інтегрального районування, виділяються три рівні економічних районів: крупні (макрорайони), середні (мезорайони) та малі (мікрорайони).
Крупні (інтегральні) економічні райони – це найбільші територіальні формування, які об’єднують декілька адміністративних областей, або адміністративні області з автономною республікою.
Розвиток великих економічних районів може відбуватися в країнах з територією не менше 300 тис. км2. У країнах з меншою територією формуються тільки мезо- і мікрорайони. Це райони другого і третього порядку (підтипи міжгалузевих районів).
Середні (інтегральні) економічні райони більшою мірою є підрайонами великих економічних районів. Це територія однієї невеликої країни чи адміністративної області, краю, автономної республіки, тобто це територіальні одиниці економічного районування. У цьому підтипі економічних районів основну районоутворюючу роль відіграють великі багатофункціональні міста, які разом з тим є найбільшими промисловими і транспортними вузлами. Ці міста є тими ядрами районів, які пов'язують їх периферію в єдине ціле.
Малі райони (мікрорайони) - це найнижчий ступінь інтегральних економічних районів. Вони органічно пов'язані з базовим адміністративно-господарським районуванням. Їх територія відповідає території внутрішньообласних адміністративних районів. Визначення меж цих районів залежить від об'єктивних і суб'єктивних факторів.
За критерієм структури економіки, з урахуванням історичного аспекту регіони поділяються на «старопромислові» і «новітнього розвитку». Виділення першої групи регіонів враховує хронологію їх формування (період освоєння), яка значною мірою визначила їх сучасну структуру. Старопромисловим регіонам притаманна велика частка базових галузей промисловості у виробництві, які зберегли своє значення і за сучасних умов.
А отже, приведені типології регіонів України дають наукове обґрунтування для прийняття управлінських рішень, їх необхідно враховувати в процесі здійснення регіональної і галузевої політики, формування міжгалузевих зв’язків, реалізації інноваційних напрямів розвитку економіки регіонів, прийнятті рішень про створення вільних економічних зон та територій пріоритетного розвитку при розробці концептуальних підходів та стратегій регіонального розвитку.
На самостійне опрацювання