Словник найбільш уживаних термінів

Народництво – ідеологія та суспільно-політичний рух української інтелігенції в другій половині ХІХ ст. Прихильники народництва виступали проти кріпацтва, капіталізму, за знищення самодержавства ідеалом українських народників була Україна „без холопа і пана”, Україна запорізького козацтва. В умовах російського шовінізму і царських репресій народництво в Україні мало переважно культурницький, неполітичний характер відійшовши від республіканських ідей кириломефодієвців, українські народники головну увагу зосередили на відродженні української мови, літератури, освіти, історії та ін.

Державницька ідея – підйомна національного розвитку, важлива детермінанта пробудження народу, національного поступу. Говорячи про Українську державність, слід наголосити на безперервності її відродження. Тобто ми відновлюємо українську державу і розбудовуємо державність, повертаючись до власних державницьких традицій йдеться про незнищеність ідей самостійної і соборної України, що закріпилася в ментальності українського народу ця ідея мала різний вигляд. Відобразившись в ідею „козацької автономії”; української державності часів Б.Хмельницького; „політичної автономії” в межах федеративного зв’язку з Росією (Центральна Рада); УНР – як незалежної держави. В українській політико-правовій думці цей процес отримав назву „тяглість”, або переємність державницької ідеї українського державотворення.

Консерватизм – (від латинського зберігати, охороняти) - політична ідеологія і практика суспільно-політичного життя, що орієнтується на збереженні і підтримуванні існуючих форм соціальної структури, традиційних цінностей і морально-правових засад. Попри різні форми, консерватизму притаманні спільні ідейні риси; визнання недосконалості людської природи і обмежених можливостей людини; переконання про вроджену нерівність людей; орієнтація на загальний морально-релігійний порядок; ставлення до конституції як до Богом даного порядку; панування закону і законослухняності як форму індивідуальної свободи.

Лібералізм – (від латинського народ) - політична та ідеологічна течія, що об’єднує прихильників парламентського ладу, вільного підприємництва і демократичних свобод. Згідно з ліберальним ідеалом мета створення держави – збереження і захист природних прав людини відносин між людиною повинні мати договірний характер, а верховенство закону є інструментом соціального контролю. Вплив держави конституційно обмежений, вона не повинна втручатись в економічне життя суспільства. Політичному стилю лібералізму властиві прагматизм, раціоналізм, меркантилізм. Більшість партій – прихильників лібералізму (понад 30) у Європі об’єднані в ліберальний інтернаціонал створений у 1974 р.

Націоналізм – (від латинського народ) - теорія і практика етнічних і соціально-політичних відносин у суспільстві, які ґрунтуються на само ідентифікації нації у вирішенні політичних, державних та інших проблем суспільного розвитку. Слово націоналізм застосовується: а) у широкому розумінні – для позначення почуттів, ідей ідеологій що наголошують на цінності нації, національної культури, національних інтересів; б) як назва особливої політичної ідеології, поряд з таким як лібералізм, консерватизм та ін. В українському націоналізмі як політичній ідеології, маємо два різновиди : а) демократичний ліберальний націоналізм; б) інтегральний націоналізм.

Націоналізм інтегральний – термін як правило, вживається по відношенню до однієї з течій націоналізму або низки його різновидів: радикальний, войовничий, правий реакційний екстремістський агресивно-експансіоністський тощо.