- •Політологія
- •Розділ 1. Ідея державності в політичній думці україни
- •1.1. Державницькі та демократично-правові тенденції політичної думки України X - хvi ст.
- •1.2. Ідеї національної державності у політичній і правовій думці періоду козацько-гетьманської держави XVII – XVIII ст.
- •1.3. Проблеми держави та політичних відносин у суспільній думці України періоду національного відродження хiх поч. - хх століття.
- •1.4. Концепції державності і національного відродження у політичній думці України хх ст.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 2. Політика – як суспільне явище і об’єкт дослідження
- •2.1. Предмет, метод, функції політології.
- •2.2. Політика – як суспільне явище.
- •2.1. Предмет, метод, функції політології.
- •2.2. Політика – як суспільне явище.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу.
- •Розділ 3. Політична влада і політична система
- •3.1. Поняття, ознаки та ефективність політичної влади.
- •3.2. Сутність, структура і функції політичної системи.
- •3.3. Особливості політичної системи України.
- •3.1. Поняття, ознаки та ефективність політичної влади.
- •3.2. Сутність, структура і функції політичної системи.
- •3.3. Особливості політичної системи України
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 4. Політична діяльність і політичні технології
- •4.1. Політичний процес
- •4.2. Політична діяльність
- •4.3. Ефективність політичного функціонування
- •4.4. Політичні технології
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 5. Людина і політика
- •5.1. Політична соціалізація особи.
- •5.2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
- •5.1. Політична соціалізація особи.
- •5.2. Політична участь як наслідок політичної соціалізації.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 6. Політична свідомість і політична культура
- •6.1. Політична свідомість
- •6.2. Політична культура
- •6.3. Особливості політичної культури сучасної України
- •6.1 Політична свідомість
- •6.2.Політична культура
- •6.3.Особливості політичної культури сучасної України
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 7. Політика і групи інтересів
- •7.1. Суб’єкти політики
- •7.2. Соціальна структура суспільства
- •7.3. Групи інтересів
- •7.4. Нація як суб’єкт політики
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 8. Політична еліта і політичне лідерство
- •8.1. Еліта як суб’єкт політики.
- •8.2. Політичне лідерство: суть, концепції, механізм рекрутування.
- •8.1. Еліта як суб’єкт політики.
- •8.2. Політичне лідерство: теорії, концепції, механізм рекрутування.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •9.1. Держава як політична організація суспільства: сутність, походження та функції.
- •9.2. Форми держави.
- •9.3. Правова держава і громадянське суспільство.
- •9.1. Держава як політична організація суспільства: сутність, походження та функції.
- •9.2. Форми держави.
- •9.3. Правова держава і громадянське суспільство.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 10. Форми правління в сучасних демократичних державах
- •10.1. Демократія як ідеал і політична дійсність
- •10.2. Основні ознаки демократичного політичного режиму
- •10.3. Типологія демократичних режимів (моделі демократії)
- •10.4. Форми демократичного правління
- •10.4.1. Конституційні монархії
- •10.4.2. Президентська республіка
- •10.4.3. Парламентська республіка
- •10.4.4. Парламентсько-президентська республіка
- •10.5. Сучасні концепції демократії.
- •10.5.1. Теорія партисипаторної демократії.
- •10.5.2. Теорія елітарної демократії.
- •10.5.3. Теорія плюралістичної демократії.
- •Словник найбільш уживаних термінів.
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 11. Недемократичні політичні режими та особливості їх трансформування в напрямку демократії
- •11.1 Тоталітаризм: ознаки та види.
- •11.2. Авторитаризм
- •11.3. Трансформування недемократичних режимів
- •11.1 Тоталітаризм: ознаки та види.
- •11.2. Авторитаризм
- •11.3. Трансформація недемократичних режимів
- •11.3.1 Глобальний процес демократизації
- •11.3.2. Делегітимізація і лібералізація недемократичних режимів як передумова і підготовча стадія переходу до демократії
- •11.3.3. Типи переходу до демократії
- •11.3.4. Особливості та фази трансформації посткомуністичних суспільств
- •11.3.5. Особливості і труднощі переходу до демократії в Україні
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 12. Становлення державного правління в україні
- •12.1. Конституція України – основний закон держави.
- •12.2. Органи державної влади.
- •12.2.1. Президент України
- •12.2.2. Законодавча влада
- •12.2.3. Виконавча влада
- •12.2.4. Судова влада
- •12.3. Система стримувань і противаг.
- •12.4.Система місцевого самоврядування.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 13. Політичні партії і партійні системи
- •13.1. Сутність, передумови виникнення, ознаки та функції політичних партій.
- •13.2. Типологія партійних систем.
- •13.3. Становлення та розвиток багатопартійності в Україні.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 14. Вибори і виборчі системи
- •14.1. Поняття та типологія виборів.
- •14.2. Демократичні принципи виборів.
- •14.3. Типологія виборчих систем.
- •14.4. Характеристика виборів і виборчої системи України.
- •Словник найбільш вживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 15. Зовнішня політика та міжнародні відносини.
- •15.1. Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи та суб’єкти.
- •15.2. Міжнародні конфлікти: поняття, причини, засоби та методи врегулювання.
- •15.3. Україна в системі міжнародних відносин.
- •15.1. Міжнародні відносини та зовнішня політика держави: сутність, види, принципи та суб’єкти.
- •15.2. Міжнародні конфлікти: поняття, причини, засоби та методи врегулювання.
- •15.3. Україна в системі міжнародних відносин.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 16. Національна безпека україни.
- •16.1. Поняття та структура національної безпеки України.
- •16.2. Система забезпечення національної безпеки України.
- •16.1. Поняття та структура національної безпеки України.
- •16.2. Система забезпечення національної безпеки України.
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 17. Правова політика
- •17.1. Сутність правової політики
- •17.2. Суб’єкти і основні форми реалізації правової політики
- •17.1. Сутність правової політики
- •17.2. Суб’єкти і основні форми реалізації правової політики
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 18. Правоохоронна політика
- •18.1. Сутність, особливості та механізми реалізації правоохоронної політики держави.
- •18.2. Правоохоронні, правозахисні, судові органи та їх роль у реалізації державної правоохоронної політики (державної політики у сфері правоохорони).
- •18.1. Сутність, особливості та механізми реалізації правоохоронної політики держави.
- •18.2. Правоохоронні, правозахисні, судові органи, та їх роль у реалізації державної правоохоронної політики (державної політики у сфері правоохорони).
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 19. Поліція (міліція) в політичній системі суспільства
- •19.1. Історичне підґрунтя розуміння поліції.
- •19.2. Розуміння поняття « поліції» у контексті овс.
- •19.3. Розуміння поняття «міліції» у контексті овс.
- •19.4. Рівень забезпечення міліцією прав і свобод громадян.
- •Питання для самоконтролю
- •Література до розділу
- •Розділ 20. Протидія транснаціональній злочинності в умовах глобалізації сучасного суспільства.
- •20.1. Посилення міжнародної злочинності – один з негативних наслідків глобалізації.
- •20.2. Міжнародні політико-правові підстави протидії транснаціональній злочинності.
- •20.3. Основні види міжнародної злочинності, їх витоки та різнорівневий політичний вплив. Компетенції та завдання овс, інших правоохоронних органів України у протидії міжнародній злочинності.
- •20.1. Посилення міжнародної злочинності – один з негативних наслідків глобалізації.
- •20.2. Міжнародні політико-правові підстави протидії транснаціональній злочинності.
- •20.3. Основні види міжнародної злочинності, їх витоки та різнорівневий політичний вплив. Компетенції та завдання овс, інших правоохоронних органів України у протидії міжнародній злочинності.
- •Питання для самоконтролю
- •Словник найбільш уживаних термінів
- •Література до розділу
14.4. Характеристика виборів і виборчої системи України.
В Україні з допомогою виборів громадяни обирають такі виборні органи і посади: Верховну Раду України, Президента України, обласні, районні, міські, селищні та сільські ради, міських, сільських і селищних голів.
При проведенні виборчих кампаній в Україні з часу проголошення незалежності спостерігалося, як правило, неухильне дотримання базових демократичних принципів виборів. Що ж стосується додаткових демократичних виборчих принципів, то вони постійно порушувалися. Виборчі кампанії в Україні характеризувались щораз більшим рівнем використання адміністративного ресурсу і „брудних” виборчих технологій, пік застосування яких припав на президентську виборчу кампанію 2004 р. Після 2004 р. спостерігається поступовий процес демократизації виборів в Україні, проведення їх з поступовим наближенням до демократичних стандартів.
Виборча система України зазнала суттєвої еволюції з часу проголошення незалежності нашої держави. Вибори до Верховної Ради України у 1994 р. проходили за мажоритарною системою абсолютної більшості, яка виявилася нерезультативною, вимагала багато фінансів і часу через потребу у проведенні других турів голосування у одномандатних виборчих округах.
У 1998 р. та у 2002 р. вибори до парламенту України здійснювались за змішаною виборчою системою – 225 депутатів обиралися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості, 225 депутатів – за принципом пропорційного представництва.
На чергових парламентських виборах 2006 р. та позачергових парламентських виборах 2007 р. волевиявлення громадян відбувалося за пропорційною виборчою системою із застосуванням жорстких виборчих списків.
На виборах Президента України застосовується мажоритарна система абсолютної більшості. Якщо жоден з кандидатів не набирає більше 50 % голосів виборців, то проводиться 2 тур виборів за мажоритарною системою відносної більшості, в якому беруть участь два кандидати, які набрали найбільшу кількість голосів виборців. Для перемоги у другому турі кандидату необхідно набрати просту більшість голосів виборців.
Що ж стосується виборчої системи, яка застосовується при виборах органів місцевого самоврядування в Україні, то тут тип виборчої системи залежить від виборного органу чи посади. Так, до 2006 р. всі депутати та голови місцевих рад обиралися за мажоритарною виборчою системою відносної більшості. З 2006 р. ситуація виглядає наступним чином: депутати обласних, районних і міських рад обираються за пропорційною виборчою системою із застосуванням жорстких списків; депутати сільських і селищних рад, сільські, селищні і міські голови обираються за мажоритарною виборчою системою відносної більшості.
Таблиця 14.1.
Критерій поділу |
Типи виборів |
1. Територіальна ознака
|
Загальнонаціональні (загальнодержавні) Місцеві (муніципальні)
|
2. Час проведення
|
Чергові Позачергові (дострокові) Повторні Довибори |
3. Об’єкт обрання
|
Вибори до парламенту Вибори глави держави Вибори до органів місцевого самоврядування |
4. Правові наслідки |
Дійсні Недійсні |
Таблиця 14.2.
Базові принципи |
Додаткові принципи |
1. Принцип загальних виборів 2. Принцип рівних виборів 3. Принцип прямих виборів 4. Принцип вільних виборів 5. Принцип таємного голосування |
1. Принцип вільного і рівноправного висування кандидатів. 2. Принцип гласності і відкритості виборчої кампанії. 3. Принцип рівності можливостей для всіх кандидатів чи політичних партій у веденні виборчої кампанії. 4. Принцип свободи агітації. 5. Принцип неупередженості до учасників виборчої кампанії з боку органів влади, установ та організацій. |
Таблиця 14.3.
Переваги |
Недоліки |
1. Наявність постійного зв’язку між кандидатом і виборцями округу. 2. Виборці голосують за конкретну людину, яку можуть оцінити. 3. Потенційний демократизм, оскільки переможця підтримує більшість виборців. 4. Простота у підрахунку голосів. 5. В парламент потрапляють лише великі політичні партії, що, в свою чергу, сприяє стабільності парламентських коаліцій і урядів. 6. Наявність у кандидата значної свободи у діях, оскільки він завдячує своїм обранням виборцям округу, а не партійному керівництву; 7. Можливість контролю за діяльністю депутата, персональна його відповідальність перед виборцями. |
1. Значна розбіжність між кількістю отриманих голосів та кількістю депутатських мандатів, тобто, викривлення результатів голосування; 2. Неврахування голосів значної кількості виборців; 3. Велика можливість для здійснення тиску на виборців, маніпуляцій та фальсифікацій; 4. Перешкоджання розвитку малих і середніх партій.
|
Таблиця 4.
Переваги |
Недоліки |
1. Голоси виборців розподіляються пропорційно, мінімізується їх втрата. 2. Враховуються інтереси різних суспільних груп. 3. Відбувається сприяння розвитку партійної системи та партійної ідеології. 4. Існує менше можливостей для фальсифікацій результатів волевиявлення громадян.
|
1. Виборці голосують не за конкретних людей, а за партійний список, в якому можуть виявитися невідомі, некомпетентні, непопулярні політики. 2. Відсутність тісного зв’язку, контактів між депутатами і виборцями. 3. Доволі складна система підрахунку голосів. 4. До парламенту потрапляє багато політичних сил, що ускладнює процедуру формування парламентської більшості і часто робить уряд у країні нестабільним. 5. Відсутність персональної відповідальності депутата перед виборцями за свої дії. 6. Обмеження свободи дій депутата, його залежність від партійного керівництва, якому він завдячує своїм обранням.
|