Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
lektsiyi_zag_khimiya.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
2 Мб
Скачать
☆
  1. Міцність і довжина хімічного зв’язку

Залежно від характеру хімічного зв’язку розпізнають кова­лентний, іонний та металічний зв’язки. Далі буде розгляну­то, коли саме виникає певний тип зв’язку, але щоразу атоми чи іони, які утворюють зв’язок, перебувають на певних відстанях один від одного. Хоча залежно від типів речовин відстані між хімічно зв’язаними частинками називають по-різному (довжина зв’язку – у ковалентних сполуках, між’ядерні відстані – в іонних та металічних кристалічних речовинах).

Відстань між хімічно зв’язаними частинками є однією з важ­ливих характеристик хімічного зв’язку.

Довжина зв’язку – це відстань між ядрами атомів, які утворюють хімічний зв’язок.

Ця величина залежить вів розмірів сполучених частинок (збільшується в міру їх збільшення), а також від способу сполу­чення (зменшується зі збільшенням кратності зв’язку).

Іншою важливою характеристикою зв’язку є його енергія, або міцність.

Утворення зв’язку завжди пов’язане зі зменшенням потен­ціальної енергії системи. Щоб зв’язок розірвати, треба затрати­ти енергію. Енергія зв’язку настільки велика, що розділити хі­мічну сполуку на складові атоми простими фізичними методами не вдається.

Енергія зв’язку – це мінімальна енергія, яку необхідно за­тратити для розривання хімічних зв’язків у 1 моль речо­вини, щоб отримати ізольовані атоми.

Для складних ковалентних сполук типу АВn за енергію зв’язку найчастіше беруть усереднене значення, отримане ді­ленням повної енергії дисоціації на атоми 1 моль речовини на кількість зв’язків у молекулі. Наприклад, під час розщеплення 1 моль метану СН4 на 1 моль атомів вуглецю і 4 моль атомів водню поглинається 1662 кДж/моль енергії, звідки середня енергія зв’язку в молекулі метану дорівнює

= = 415,5 кДж / моль.

Енергія зв’язку збільшу­ється в міру зростання кратності зв’язку.

Валентність елементів.

Хімічні сполуки утворюються з атомів елементів відповідно до їхніх валентностей.

Валентність – це здатність атомів одного елемента сполу­чатися з певним числом атомів інших елементів під час утворення хімічних сполук.

Отже, валентність – це міра здатності атомів елементів до утворення хімічних зв’язків.

У сучасному розумінні валентність пов’язана з електронною природою утворення хімічного зв’язку.

  1. Теорія г.Н. Льюїса та в. Косселя.

Перші уявлення про електронну природу хімічного зв’язку одночасно в 1916 р. запропонували Г. Н. Льюїс і В. Коссель.

Г. Н. Льюїс запровадив простий і зручний спосіб зображення валентних електронів у атомах і врахування їх поведінки під час утворення зв’язків. Цей спосіб ґрунтується на зображенні електронів точками і хрестиками, або льюїсовими символами.

Нижче наведено схеми утворення молекул HCl і О2.

Отже, відповідно до уявлень Г. Н. Льюїса зв’язок виникає внаслідок утворення спільних для зв’язуваних атомів електрон­них пар, причому внесок кожного атома умовно зображують точками або хрестиками. Ці уявлення згодом було втілено в теорію ковалентного зв’язку.

Кількість двохелектронних зв’язків, які може утворити атом елемента з іншими атомами, визначається числом неспарених електронів у його нормальному або збудженому стані Наприк­лад, на валентних підрівнях атома фосфору [Ne]3s23p3 у нор­мальному стані є електронна пара на 3s-підрівні і три неспарені 3р-електрони:

Символ Льюїса

Можна очікувати, що за рахунок трьох неспарених 3р-електронів фосфор утворить три двохелектронні зв’язки з іншими атомами і виникнуть сполуки типу PF3, РСІ3, PH3 та ін. Проте на третьому енергетичному рівні атом фосфору має незаповнений (вакантний) 3d-підрівень. Внаслідок поглинання деякої кількості енергії атом фосфору збуджується, один s-електрон перемішу­ється на вільний d-підрівень, виникають п’ять неспарених елек­тронів і тепер може утворитися п’ять двохелектронних зв’язків, яким відповідають речовини PF5, РСІ5 та ін Затрати енергії для переведення атомів у збуджений стан компенсуються енергією, яка виділяється під час утворення хімічного зв’язку.

Виникнення різних збуджених станів атомів, що беруть участьв утворенні зв’язків, можливе тільки в разі переміщення електронів між підрівнями одного й того самого валентного енергетичного рівня.

Отже, у нормальному стані атом фосфору тривалентний, а у збудженому – п’ятивалентний.

Як нормальний, так і збуджений стан атомів можна переда­вати за допомогою електронно-конфігураційних формул і схем.

Згідно з уявленнями В. Косселя хімічний зв’язок має елек­тростатичний характер. Під час взаємодії атоми елементів пере­дають електрони один одному і перетворюються на різнойменно заряджені іони, які й взаємодіють електростатично. У найпрос­тішому вигляді енергію електростатичної взаємодії між двома зарядами можна описати виразом

де Е – потенціальна енергія; q1,q2 – заряди частинок (іонів), Кл; r – відстань між центрами заряджених частинок, м; k – коефіцієнт, що дорівнює 8,99•109 Дж•м/Кл2.

Валентність атомів, що беруть участь в утворенні іонного зв’язку, визначається числом відданих або приєднаних електро­нів, оскільки можуть утворитися як одно-, так і багатозарядні іони, наприклад: Nа+, Mg2+,А13+, Сl-, S2- та ін. Зазвичай, такий характер взаємодії виникає між атомами елементів з відмінними електронегативностями, тобто між типовими металами і типовими неметалами. Згодом уявлення В. Косселя було втілено у теорію іонного зв’язку.

Обидва підходи до пояснення природи хімічного зв’язку – і Г. Н. Льюїса, і В. Косселя – виявилися плідними, оскільки їх автори розглядали зв’язки в речовинах різного характеру.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]