- •Лекція 1 атомно-молекулярне вчення
- •1. Основи хімічної атомістики. Основні поняття хімії.
- •2. Стехіометричні закони хімії
- •3. Закони ідеальних газів
- •Маси однакових об’ємів різних газів за однакових температури і тиску співвідносяться між собою, як їхні молярні маси:
- •Лекція 2 будова атома
- •1. Історія створення вчення про будову атома
- •2. Основні положення теорії Бора
- •Принцип невизначеності Гейзенберга.
- •3. Хвильовий характер електрона
- •4. Квантові числа та атомні орбіталі.
- •5. Багатоелектронні атоми.
- •5.1. Принцип Паулі
- •5.2. Правила Клечковського.
- •5.3. Правило Хунда.
- •Лекція 3 періодична система елементів і періодичний закон
- •Способи класифікації хімічних елементів
- •Тріади Деберейнера
- •Частина розподілу елементів за «октавами» Ньюлендса
- •Періодичний закон
- •Дослідження г. Мозлі та сучасне формулювання періодичного закону
- •Зв’язок періодичної системи з будовою атомів
- •Періодичні та неперіодичні властивості елементів
- •Розміри атомів
- •Енергія йонізації
- •Спорідненість до електрона.
- •Електронегативність
- •Застосування періодичного закону та періодичної системи елементів.
- •Лекція 4 хімічний зв’язок
- •Міцність і довжина хімічного зв’язку
- •Валентність елементів.
- •Теорія г.Н. Льюїса та в. Косселя.
- •Теорія ковалентного зв’язку
- •Метод валентних зв’язків.
- •Властивості ковалентного зв’язку: напрямленість, насиченість, поляризованість
- •5. Донорно-акцепторний механізм утворення ковалентного зв’язку.
- •6.Делокалізований π-зв’язок.
- •7. Металічний зв'язок.
- •8. Іонний зв’язок.
- •Поляризація іонів.
- •Лекція 5 властивості молекул та міжмолекулярна взаємодія
- •Полярність молекул
- •Здатність молекул до поляризації
- •Взаємодія між молекулами
- •Водневий зв’язок.
- •Лекція 6 елементи хімічної термодинаміки
- •Основні поняття хімічної термодинаміки
- •2. Теплові ефекти. Внутрішня енергія та ентальпія
- •3. Термохімічні рівняння. Закони термохімії. Способи розрахунку теплових ефектів.
- •Тепловий ефект хімічної реакції дорівнює сумі теплових ефектів її проміжних стадій.
- •Термохімічні рівняння можна додавати або віднімати разом з їхніми тепловими ефектами як алгебричні рівняння.
- •Якщо в двох реакціях з різних вихідних речовин утворюються однакові продукти, то різниця теплових ефектів цих реакцій дорівнює тепловому ефекту переходу від одних вихідних речовин до інших.
- •4. Напрямленість процесів. Ентропія. Ізобарно-ізотермічний потенціал.
- •Лекція 7 основи кінетики хімічних реакцій
- •Кінетика гомогенних реакцій
- •Залежність швидкості реакції від концентрацій реагуючих речовин
- •Вплив температури на швидкість реакцій. Енергія активації.
- •Поняття про каталіз
- •Особливості кінетики реакцій у гетерогенних системах
- •Лекція 8 хімічна рівновага
- •Константа рівноваги.
- •Зміщення хімічної рівноваги. Правило Ле Шательє.
- •Лекція 9 розчини
- •1. Загальна характеристика розчинів
- •2. Концентрація розчинів
- •3. Процес розчинення. Характеристика процесів, які супроводжують процес розчинення
- •4. Розчинність. Вплив на розчинність природи речовини, температури, тиску
- •Насичений розчин фенолу у воді ↔ Насичений розчин води у фенолі.
- •5. Осмос. Осмотичний тиск
- •Лекція 10 розчини електролітів
- •Основи теорії електролітичної дисоціації
- •Роль розчинника у процесі дисоціації
- •Слабкі та сильні електроліти. Коефіцієнт активності
- •Дисоціація слабких електролітів
- •Іонна рівновага в гетерогенних системах. Добуток розчинності
- •Реакції обміну в розчинах лектролітів
- •Дисоціація води. Водневий показник. Кислотно-основні індикатори
- •Буферні розчини
- •Гідроліз
- •Лекція 11 електроліз
- •Основні визначення та фактори, які впливають на електроліз
- •Процес відновлення на катоді у водних розчинах
- •3. Процес окиснення на аноді у водних розчинах.
- •4. Приклади запису рівнянь електролізу водних розчинів різних Сполук і з різними електродами
- •5. Закони електролізу
- •Лекція 12 гальванічні елементи
- •1. Окиснення та відновлення
- •2. Електродні потенціали
- •3. Гальванічні елементи
- •4. Використання стандартних електродних потенціалів. Напрям перебігу окисно-відновних реакцій
- •5.Ряд електрохімічних потенціалів металів
- •Лекція 13 окисно-відновні реакції
- •1. Загальні поняття
- •2. Класифікація окисно-відновних реакцій (овр)
- •II.Реакції (процеси) дисмутації (диспропорції, самоокиснення-самовідновлення):
- •Реакції внутрішньомолекулярного окиснення-відновлення:
- •3. Найважливіші хімічні окисники і відновники. Типові окисники
- •Типові відновники
- •1. Метод електронного балансу;
- •4А) метод електронного балансу
- •4. Правила складання рівнянь окисно-відновних реакцій
- •4Б) метод напівреакції
- •Роль середовища в окисно-відновних процесах
- •Лекція 14 координаційні сполуки
- •Основні положення координаційної теорії
- •Класифікація координаційних сполук
- •Номенклатура координаційних сполук
- •Просторова будова комплексних сполук
- •Ізомерія комплексних сполук
- •Дисоціація комплексних сполук. Константа нестійкості і константа стійкості.
- •Хімічні властивості комплексних сполук
- •Метод валентних зв’язків
Міцність і довжина хімічного зв’язку
Залежно від характеру хімічного зв’язку розпізнають ковалентний, іонний та металічний зв’язки. Далі буде розглянуто, коли саме виникає певний тип зв’язку, але щоразу атоми чи іони, які утворюють зв’язок, перебувають на певних відстанях один від одного. Хоча залежно від типів речовин відстані між хімічно зв’язаними частинками називають по-різному (довжина зв’язку – у ковалентних сполуках, між’ядерні відстані – в іонних та металічних кристалічних речовинах).
Відстань між хімічно зв’язаними частинками є однією з важливих характеристик хімічного зв’язку.
Довжина зв’язку – це відстань між ядрами атомів, які утворюють хімічний зв’язок.
Ця величина залежить вів розмірів сполучених частинок (збільшується в міру їх збільшення), а також від способу сполучення (зменшується зі збільшенням кратності зв’язку).
Іншою важливою характеристикою зв’язку є його енергія, або міцність.
Утворення зв’язку завжди пов’язане зі зменшенням потенціальної енергії системи. Щоб зв’язок розірвати, треба затратити енергію. Енергія зв’язку настільки велика, що розділити хімічну сполуку на складові атоми простими фізичними методами не вдається.
Енергія зв’язку – це мінімальна енергія, яку необхідно затратити для розривання хімічних зв’язків у 1 моль речовини, щоб отримати ізольовані атоми.
Для складних ковалентних сполук типу АВn за енергію зв’язку найчастіше беруть усереднене значення, отримане діленням повної енергії дисоціації на атоми 1 моль речовини на кількість зв’язків у молекулі. Наприклад, під час розщеплення 1 моль метану СН4 на 1 моль атомів вуглецю і 4 моль атомів водню поглинається 1662 кДж/моль енергії, звідки середня енергія зв’язку в молекулі метану дорівнює
=
= 415,5 кДж
/ моль.
Енергія зв’язку збільшується в міру зростання кратності зв’язку.
Валентність елементів.
Хімічні сполуки утворюються з атомів елементів відповідно до їхніх валентностей.
Валентність – це здатність атомів одного елемента сполучатися з певним числом атомів інших елементів під час утворення хімічних сполук.
Отже, валентність – це міра здатності атомів елементів до утворення хімічних зв’язків.
У сучасному розумінні валентність пов’язана з електронною природою утворення хімічного зв’язку.
Теорія г.Н. Льюїса та в. Косселя.
Перші уявлення про електронну природу хімічного зв’язку одночасно в 1916 р. запропонували Г. Н. Льюїс і В. Коссель.
Г. Н. Льюїс запровадив простий і зручний спосіб зображення валентних електронів у атомах і врахування їх поведінки під час утворення зв’язків. Цей спосіб ґрунтується на зображенні електронів точками і хрестиками, або льюїсовими символами.
Нижче наведено схеми утворення молекул HCl і О2.
Отже, відповідно до уявлень Г. Н. Льюїса зв’язок виникає внаслідок утворення спільних для зв’язуваних атомів електронних пар, причому внесок кожного атома умовно зображують точками або хрестиками. Ці уявлення згодом було втілено в теорію ковалентного зв’язку.
Кількість двохелектронних зв’язків, які може утворити атом елемента з іншими атомами, визначається числом неспарених електронів у його нормальному або збудженому стані Наприклад, на валентних підрівнях атома фосфору [Ne]3s23p3 у нормальному стані є електронна пара на 3s-підрівні і три неспарені 3р-електрони:
Символ
Льюїса
Можна
очікувати, що за рахунок трьох неспарених
3р-електронів фосфор утворить три
двохелектронні зв’язки з іншими атомами
і виникнуть сполуки типу PF3,
РСІ3,
PH3
та ін. Проте на третьому енергетичному
рівні атом фосфору має незаповнений
(вакантний) 3d-підрівень. Внаслідок
поглинання деякої кількості енергії
атом фосфору збуджується, один s-електрон
перемішується на вільний d-підрівень,
виникають п’ять неспарених електронів
і тепер може утворитися п’ять
двохелектронних зв’язків, яким
відповідають речовини PF5,
РСІ5
та ін Затрати енергії для переведення
атомів у збуджений стан компенсуються
енергією, яка виділяється під час
утворення хімічного зв’язку.
Виникнення різних збуджених станів атомів, що беруть участьв утворенні зв’язків, можливе тільки в разі переміщення електронів між підрівнями одного й того самого валентного енергетичного рівня.
Отже, у нормальному стані атом фосфору тривалентний, а у збудженому – п’ятивалентний.
Як нормальний, так і збуджений стан атомів можна передавати за допомогою електронно-конфігураційних формул і схем.
Згідно з уявленнями В. Косселя хімічний зв’язок має електростатичний характер. Під час взаємодії атоми елементів передають електрони один одному і перетворюються на різнойменно заряджені іони, які й взаємодіють електростатично. У найпростішому вигляді енергію електростатичної взаємодії між двома зарядами можна описати виразом
де Е – потенціальна енергія; q1,q2 – заряди частинок (іонів), Кл; r – відстань між центрами заряджених частинок, м; k – коефіцієнт, що дорівнює 8,99•109 Дж•м/Кл2.
Валентність атомів, що беруть участь в утворенні іонного зв’язку, визначається числом відданих або приєднаних електронів, оскільки можуть утворитися як одно-, так і багатозарядні іони, наприклад: Nа+, Mg2+,А13+, Сl-, S2- та ін. Зазвичай, такий характер взаємодії виникає між атомами елементів з відмінними електронегативностями, тобто між типовими металами і типовими неметалами. Згодом уявлення В. Косселя було втілено у теорію іонного зв’язку.
Обидва підходи до пояснення природи хімічного зв’язку – і Г. Н. Льюїса, і В. Косселя – виявилися плідними, оскільки їх автори розглядали зв’язки в речовинах різного характеру.
