- •Дидактичний супровід до уроків світової літератури в 9 класі
- •Б ароко як перший загальноєвропейський художній напрям
- •9 Клас (Робоча картка уроку)
- •1. Прочитайте історичну довідку. Висловіть оцінне судження.
- •2. Прочитайте вірш з «Анатомії світу» Дж. Донна (Переклад в. Коптілова). Випишіть, метафори, поясніть їх значення.
- •3. Порівняйте образ Давида у творчості Донателло, Мікеланджело, Берніні
- •4. За допомогою підручника заповніть таблицю з прогалинами.
- •2. Термінологічний словник.
- •3. Поміркуйте!
- •4. «Поет честі»
- •5. Цікаво знати!
- •6. Відновіть крилаті вислови Кальдерона:
- •5 . Словникова робота
- •6. Поміркуйте, що криється за загадковою «печаткою бароко»?
- •7. Перевірте себе
- •8. Які факти біографії драматурга свідчать про те, що він був особистістю епохи бароко? Аргументуйте відповідь.
- •Відновіть крилаті вирази з драми п.Кальдерона «Життя – це сон».
- •Заповніть таблицю «Система образів п’єси «Життя – це сон».
- •Поміркуйте!
- •Оцініть себе: ______ балів
- •Підкресліть «ключові слова» в наведених прикладах. Дайте відповідь на запитання. Які філософські проблеми порушуються у творі?
- •Оцініть себе: ______ балів
- •Тестові завдання
- •К ласицизм як художній напрям у літературі хvii ст.
- •(Робоча картка уроку)
- •1. Літературна анкета.
- •2. Складіть план розповіді про теоретика Ніколя Буало-Депрео.
- •Оцініть себе: ______ балів
- •3. Відновіть таблицю «Естетична програма класицизму»
- •4. Які вимоги «високого» стилю дотримано в уривку?
- •5. Прочитайте уривок із роботи н.Буало «Мистецтво поетичне» 3 пісня. Випишіть «ключові слова» щодо теоретичного обґрунтування класицизму ,основних законів і правил.
- •Перевірте свої знання! Складіть тезовий план відповідей на запитання про закони класицизму в такій послідовності:
- •Словникова робота
- •Цікаво знати!
- •Накресліть і заповніть таблицю «Бароко і класицизм». Скористайтесь матеріалом підручника
- •Назвіть уточнювальні ознаки до поняття класицизм:
- •Відгадайте кросворд!
- •Відновіть таблицю
- •Заповніть таблицю «Мольєр: час, події»
- •Підготуйте виступ за матеріалами інформаційної таблиці «естетичні погляди Мольєра»
- •Словникова робота
- •Користуючись матеріалами, поданими у підручнику, дайте відповіді на запитання.
- •Узагальніть матеріал уроку, заповнюючи таблицю
- •Літературна анкета. Впізнай героя за реплікою:
- •Герої комедії про пана Журдена (заповніть таблицю за зразком, зробіть висновок).
- •Схарактеризуйте образ пана Журдена, виділивши позитивні і негативні риси вдачі.
- •Продовжте речення.
- •Словникова робота
- •Наведіть приклади до схеми «Види комічного»
- •Розгорнута відповідь
- •Поміркуйте!
- •Просвітництво як літературна епоха. Розмаїття виявів літературного життя. (Робоча картка уроку)
- •Продовжіть речення.
- •Використовуючи опорні матеріали, складіть план повідомлення до теми «Просвітництво».
- •Перевірте себе!
- •В ольтер «Простак». Ідейний зміст і художня структура повісті, сенс її назви. Конфлікт «природної людини» Гурона і французького суспільства як центральний у творі.
- •(Робоча картка уроку)
- •Відновіть таблицю з прогалинами «Творчість Вольтера» (Франсуа Марі Арус).
- •Складіть асоціативну схему до теми «Вольтер – найяскравіший представник Просвітництва»
- •Визначте релігійні погляди Вольтера. Як ви розумієте філософію деїзма?
- •Цікаво знати!
- •Відновіть таблицю «Творчість Вольтера» (за матеріалами підручника)
- •Словникова робота.
- •Конфлікт «природної людини» Гурона і французького суспільства як центральний у творі.
- •Користуючись цитатним матеріалом доведіть, що Гуронець – герой повісті Вольтера «Простак» - є зразком «природної людини».
- •Порівняйте позицію «природної людини» та французького суспільства. Визначте лінії конфлікту.
- •Визначте філософські проблеми, які порушуються в повісті «Простак»
- •О браз Фауста як утілення динамізму нової європейської цивілізації. Пошуки сенсу буття й призначення людини
- •(Робоча картка уроку)
- •Літературна вікторина.
- •Варто знати!
- •Підкресліть «ключові слова», які висвітлюють провідну ідею трагедії «Фауст».
- •Заповніть таблицю.
- •Прочитайте легенду про істину. Створіть асоціативне гроно до слова «пошук».
- •Випишіть «ключові слова» до характеристики образу Фауста.
- •Дібрати цитати до характеристики образу Мефістофеля.
- •Створіть узагальнувальну схему за темою «Фауст»
- •Трагедія «Фауст» й.В.Гете - вершина творчості німецького письменника й один із найвидатніших творів світової літератури. Історія створення, композиція і проблематика
- •(Робоча картка уроку)
- •1. Дослідження афоризмів.
- •Запишіть асоціативний ланцюжок до слова людина.
- •Складіть опорну схему - конспект
- •Історія створення трагедії «Фауст»
- •За поданими інформаційними матеріалами відновіть біографію ф. Шиллера.
- •Складіть асоціативну схему «Провідні мотиви творчості Шиллера»
- •Прочитайте поезію ф. Шиллера «Подія землі», «Початок нового століття»
- •Напишіть твір-есе за темою «По справжньому я відчуваю силу лише у творчості» (за змістом уроку)
- •Н ародна драма ф. Шиллера «Вільгельм Телль», поетизація в ній боротьби за національну незалежність і свободу особистості (Робоча картка уроку)
- •Літературний диктант. Відновіть факти біографії.
- •Словникова робота
- •Із запропонованих висловів підберіть епіграф до теми уроку. Аргументуйте свій вибір.
- •За поданою схемою відновіть інформацію про історичну основу драми «Вільгельм Телль».
- •Випишіть «ключові слова» до теми «Життя швейцарців» на своїй землі. Визначте тему, основну думку і дії.
- •Складіть підсумкову схему за темою уроку, відповідаючи на запитання:
- •Літературний диктант (5 балів)
- •Заповніть таблицю «Література романтизму» . (0,5 – за кожну відповідь)
- •Словникова робота
- •Складіть узагальнюючу схему на тему «Романтизм». ( 5 б) Хронологічні межі
- •Е рнест Теодор Амадей Гофман - багатогранний митець – романтик «Крихітка Цахес» - шедевр романтичної казки-новели. (Робоча картка уроку)
- •Заповніть схему «Характерні риси літератури романтизму».
- •Порівняйте!
- •Підкресліть «ключові слова», які висвітлюють ставлення романтиків до життя, мистецтва, людини: ( 4 б)
- •Відновіть відомості про Ернста Теодора Амадея Гофмана за поданими словосполученнями.
- •Поміркуйте!
- •Словникова робота.
- •Складіть асоціативний ланцюжок до слова Гофман за планом:
- •Відновіть схему «Основні риси романтизму»
- •Доведіть що казка Гофмана «Крихітка Цахес» - романтичний твір.
- •Підкресліть «ключові слова» до теми «Справжній портрет Цахеса».
- •Складіть інформаційний ланцюг до теми: «Життєвий шлях головного героя твору Гофмана» «Крихітка Цахес»
- •Поміркуйте! Як ставиться автор до свого герою?
- •Визначте особливості художнього світу е. Гофмана за статтею Наталії Крячек «Міфологічні витоки художнього світу»
- •Заповніть таблицю «Надбання Крихітки Цахеса».
- •Доберіть слова з тексту для створення образу головного персонажу
- •Поміркуйте! Чи завжди зовнішня потворність віддзеркалює внутрішньо? Використайте висловлювання відомих людей.
- •Заповніть таблицю з прогалинами
- •Закінчіть речення.
- •Установіть відповідність.
- •Оцініть себе: ____балів
- •Заповніть таблицю.
- •3. Проаналізуйте вірш «Мій дух - як ніч» за поданими запитаннями
- •4. Дослідницька робота.
- •Поема Дж. Байрона «Мазепа». Історична основа та романтичний міф (Робоча картка уроку)
- •Штрихи до портрета (дайте визначення)
- •Історичне джерело поеми Дж. Байрона «Мазепа» - «Історія Карла хіі» Вольтера
- •Історична основа та романтичний міф в поемі Дж. Байрона «Мазепа» (заповніть таблицю)
- •Літературний диктант.
- •Визначте риси, які приписують Мазепі сучасники (історики, автор поеми Байрон).
- •Доберіть цитати до характеристики Мазепи.
- •Знайдіть образи – символи в поемі Байрона
- •Інтерпретація образу Мазепи в літературі та мистецтві європейського романтизму (Робоча картка уроку)
- •Визначте риси романтичного героя байронічного типу в образі Мазепи
- •Розгляньте репродукції, прокоментуйте побачене:
- •Словникова робота.
- •Дайте розгорнуту відповідь на запитання:
- •Т ворчість а. Міцкевича - апогей польського романтизму. (Робоча картка уроку)
- •Моделювання особистості
- •Зробіть нотатки біографії поета
- •«Цікаво знати»
- •Опрацюйте статтю підручника «Кримські сонети» а. Міцкевича.
- •Прочитайте поезію «Пілігрим». Дайте відповіді на запитання.
- •Словник уроку.
- •Продовжте речення
- •Продовжте висловлювання Гете:
- •Заповніть узагальнюючу таблицю:
- •Продовжте речення (по 1 балу за правильну відповідь)
- •Для допитливих! (компаративний аналіз)
- •«Гробниця Потоцької»
- •Назвіть ознаки ліричного героя «Кримських сонетів»
- •Літературний диктант (продовжіть речення)
- •Прочитайте поезію о.Пушкіна «Он между нами жил».
- •«Сонце російської поезії»: життєвий і творчий шлях о. Пушкіна (Робоча картка уроку)
- •Спростуйте, або підтвердіть висловлювання
- •Встановіть відповідність.
- •Продовжте речення:
- •5 . Доберіть ключові слова Оцініть себе: ____балів
- •Ж анрове - тематичне розмаїття лірики о. Пушкіна
- •(Робоча картка уроку)
- •Продовжіть речення:
- •Доберіть «ключові» слова до слова «море»
- •Яким видатним постатям доби романтизму і чому о. Пушкін говорить «Прощай!
- •Заповніть таблицю
- •Продовжте вислів:
- •1. Розкажіть про свої враження від прочитаного (опорні слова: психологічний роман, жвавість, гнучкість, динаміка вірша, гармонія, мелодійність, природність, онєгінська строфа)
- •2. Порівняйте образи героїв
- •3. Попрацюйте зі словником:
- •4. Заповніть схему «Філософія життя є. Онєгіна»:
- •Чому «Онєгін - друг мій...»?
- •Доберіть цитатний матеріал для характеристики головного героя за поданим зразком:
- •Знайдіть у тексті роману слова, якими би ви схарактеризували образи Онєгіна й Ленського. Порівняйте їх, складіть словник антонімів.
- •Складіть лексичний словник світовідчуттів головних героїв
- •Запишіть свій коментар до слів Пушкіна:
- •Прочитайте розмову Онєгіна з Тетяною (р. Іv-хі). Випишіть слова, словосполучення, які дають уявлення про характер Онєгіна, ставлення до героїні.
- •Проаналізуйте епізод останнього побачення героїв (VIII, xlii)
- •Познайомтеся з роздумами про фінал двох російських літераторів: в.Г.Бєлінського та ф.М. Достоєвського.
- •«Я жадаю волі та спокою!»: життя та творчість Михайла Лермонтова (Робоча картка уроку)
- •Відновіть поетичний уривок
- •Що зближує двох поетів:
- •3. Літературна анкета.
- •4. Установіть відповідності: Оцініть себе _______(балів)
- •С кладіть асоціативний ланцюжок з теми: «Трагічна доля поета в ліриці Лермонтова»
- •Дослідіть вірш Лермонтова
- •Продовжіть речення
- •Знайдіть цитати, які висвітлюють психологічний настрій героя («самопочуття» героя)
- •Зазначте контрастні епізоди з розділу «Бела»
- •Створіть власне слово про Печоріна (використайте матеріал дослідження)
- •Порівняйте образи героїв
- •Вихідний тест
- •Вхідний тест уроку:
- •Прочитайте висловлювання відомого російського літературознавця б.Ейхенбаума (ст.. «Роман м.Ю. Лермонтова «Герой нашого времени»).
- •Складіть асоціативну схему до слова «герой»
- •Можливо, деякі читачі захочуть знати мою думку про характер Печоріна? Моя відповідь – заголовок цієї книги «Та це зла іронія!» - скажуть вони. Не знаю»
- •Заповніть узагальнюючу схему:
- •Поділіться своїми враженнями про Печоріна, продовживши речення: (__бали)
- •Доведіть, що «Тамань» за жанром – новела
- •Які художні відкриття зробив Лермонтов у повісті «Тамань»?
- •Літературна анкета
- •«Я його також не люблю…» За що? Знайдіть відповідь в щоденнику Печоріна
- •Хто з героїв більш привабливий для Мері? Аргументуйте відповідь.
- •Перечитайте сповідь Печоріна перед Мері. Випишіть «ключові слова» для характеристики Печоріна
- •Порівняйте почуття Печоріна та Грушницького до Мері
- •Перечитайте щоденник героя за 16 травня (епізод зустрічи Печоріна й Віри). Випишіть «ключові слова», які передають почуття героя.
- •Поміркуйте!
- •« Що ж? померти, то померти! Втрата для світу невелика: та й мені самому добре – таки вже нудно» (за розділом «Фаталіст») (Робоча картка уроку)
- •Словникова робота
- •Пригадайте, які випробування долею проходять Печорін та Вулич?
- •Обґрунтуйте філософське питання
- •Іі рівень
- •Поясніть значення понять:
- •2. Установіть відповідності:
- •Установіть відповідності:
- •Ііі рівень
- •Цифровий диктант.
- •Доведіть, що Микола Гоголь – це і російський, і український письменник.
- •Спростуйте або підтвердьте судження, використовуючи позначки
- •Назвіть героїв творів Гоголя:
- •Літературна вікторина:
- •Д ва світи в повісті м.Гоголя «Шинель» (Робоча картка уроку)
- •Заповніть анкету літературного героя а. А. Башмачкіна.
- •За допомогою «ключових слів» відновіть портрет героя:
- •Заповніть схему «Світи героя»
- •Прочитайте запропоновані цитати. Підкресліть «ключові слова», які характеризують життя а. А. Башмачкіна. Заповніть узагальнюючу схему.
- •Доведіть, що нова шинель є урочистою подією не тільки для Башмачкіна, але й для Петровича.
- •Визначте художні світи в повісті Гоголя «Шинель»
- •Словникова робота.
- •Дайте відповідь на запитання.
- •Розкажіть історію «значної особи» в повісті Гоголя.
- •У чому алегоричний зміст останнього фрагмента повісті?
- •Вихідний тест уроку:
- •Ч и може так жити людина? (До розуміння трагедії головного героя повісті м. Гоголя «Шинель») (Робоча картка уроку)
- •Вхідний тест уроку:
- •Дослідіть за текстом, як автор представляє свого героя. Зазначте роль портретної деталі.
- •Як змінюється внутрішній світ героя, у думках якого з’явилась «вічна ідея майбутньої шинелі»? Підкресліть ключові слова в наведеному фрагменті.
- •Заповніть узагальнюючу схему «Художні світи твору»
- •Визначте шлях пошуку героєм справедливості?
- •Порівняйте!
- •З’ясуйте значення образу
- •Чи погоджуєтеся ви з критиком?
- •Дайте розгорнуту відповідь на питання: як людині жити в такому світі? Чи можна йому протистояти?
Проаналізуйте епізод останнього побачення героїв (VIII, xlii)
Випишіть слова, словосполучення, які характеризують Тетяну. Які зміни в настроях ви помітили?
1. «…Просту діву» із серцем, повним давніх мрій…»_____________
2. «Здається, краща я була..»____________________________________
____________________________________________________________
____________________________________________________________
____________________________________________________________
____________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________
Висновок:_____________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Оцініть себе _______(балів)
Познайомтеся з роздумами про фінал двох російських літераторів: в.Г.Бєлінського та ф.М. Достоєвського.
Заповніть порівняльну таблицю:
Тези про Тетяну В.Г.Бєлінського |
Тези про Тетяну Ф.М. Достоєвського |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Оцініть себе _______(балів)
Висновок: Хто з літераторів краще розуміє почуття героїні (до Онєгіна, її власні почуття?
___________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
Оцініть себе _______(балів)
В. Г. Белинский. Отрывок из статьи «Сочинения Александра Пушкина» (статья девятая):
«Теперь перейдём прямо к объяснению Татьяны с Онегиным. В этом объяснении всё существо Татьяны выразилось вполне. В этом объяснении высказалось всё, что составляет сущность русской женщины с глубокою натурою, развитою обществом, — всё: и пламенная страсть, и задушевность простого, искреннего чувства, и чистота и святость наивных движений благородной натуры, и резонёрство и оскорблённое самолюбие, и тщеславие добродетелью, под которую замаскирована рабская боязнь общественного мнения, и хитрые силлогизмы ума, светскою моралью парализовавшего великодушные движения сердца... Речь Татьяны начинается упрёком, в котором высказывается желание мести за оскорблённое самолюбие:
Онегин, помните ль тот час,
Когда в саду, в аллее, нас
Судьба свела, и так смиренно
Урок ваш выслушала я!
Сегодня очередь моя.
Онегин, я тогда моложе,
Я лучше, кажется, была,
И я любила вас; и что же?
Что в сердце вашем я нашла?
Какой ответ? Одну суровость.
Не правда ль? Вам была не новость
Смиренной девочки любовь?
И нынче — боже! — стынет кровь,
Как только вспомню взгляд холодный
И эту проповедь...
В самом деле, Онегин был виноват перед Татьяною в том, что он не полюбил её тогда, как она была моложе и лучше и любила его! Ведь для любви только и нужно, что молодость, красота и взаимность! Вот понятия, заимствованные из плохих сентиментальных романов! Немая деревенская девочка с детскими мечтами — и светская женщина, испытанная жизнию и страданием, обретшая слово для выражения своих чувств и мыслей: какая разница! И всё-таки, по мнению Татьяны, она более способна была внушить любовь тогда, нежели теперь, потому что она тогда была моложе и лучше!.. Как в этом взгляде на вещи видна русская женщина! А этот упрёк, что тогда она нашла со стороны Онегина одну суровость? «Вам была не новость смиренной девочки любовь?» Да это уголовное преступление — не подорожить любовию нравственного эмбриона!.. <...>
Основная мысль упрёков Татьяны состоит в убеждении, что Онегин потому только не полюбил её тогда, что в этом не было для него очарования соблазна; а теперь приводит к её ногам жажда скандалёзной славы... Во всём этом так и пробивается страх за свою добродетель...
Тогда — не правда ли? — в пустыне,
Вдали от суетной молвы,
Я вам не нравилась... Что ж ныне
Меня преследуете вы?
Зачем у вас я на примете?
Не потому ль, что в высшем свете
Теперь являться я должна;
Что я богата и знатна;
Что муж в сраженьях изувечен;
Что нас за то ласкает двор?
Не потому ль, что мой позор
Теперь бы всеми был замечен
И мог бы в обществе принесть
Вам соблазнительную честь?
Я плачу... Если вашей Тани
Вы не забыли до сих пор,
То знайте: колкость вашей брани,
Холодный, строгий разговор,
Когда б в моей лишь было власти
Я предпочла б обидной страсти
И этим письмам и слезам.
К моим младенческим мечтам
Тогда имели вы хоть жалость,
Хоть уважение к летам...
А нынче! — что к моим ногам
Вас привело? Какая малость!
Как с вашим сердцем и умом
Быть чувства мелкого рабом?
В этих стихах так и слышится трепет за своё доброе имя в большом свете, а в следующих затем представляются неоспоримые доказательства глубочайшего презрения к большому свету... Какое противоречие! И что всего грустнее, то и другое истинно в Татьяне... <...>
Татьяна не любит света и за счастие почла бы навсегда оставить его для деревни; но пока она в свете — его мнение всегда будет её идолом, и страх его суда всегда будет её добродетелью...
А счастье было так возможно,
Так близко!.. Но судьба моя
Уж решена; неосторожно,
Быть может, поступила я:
Меня с слезами заклинаний
Молила мать; для бедной Тани
Все были жребии равны...
Я вышла замуж.
Вы должны,
Я вас прошу, меня оставить;
Я знаю: в вашем сердце есть
И гордость, и прямая честь.
Я вас люблю (к чему лукавить?),
Но я другому отдана,
Я буду век ему верна.
Последние стихи удивительны — подлинно конец венчает дело! <...> Вот истинная гордость женской добродетели! Но я другому отдана, — именно отдана, а не отдалась1. Вечная верность — кому и в чём? Верность таким отношениям, которые составляют профанацию чувства и чистоты женственности, потому что некоторые отношения, не освящаемые любовию, в высшей степени безнравственны... Но у нас как-то всё это клеится вместе: поэзия — и жизнь, любовь — и брак по расчёту, жизнь сердцем — и строгое исполнение внешних обязанностей, внутренне ежечасно нарушаемых... Жизнь женщины по преимуществу сосредоточена в жизни сердца; любить — значит для неё жить, а жертвовать — значит любить. Для этой роли создала природа Татьяну; но общество пересоздало её...»
Отрывок из речи Ф. М. Достоевского о Пушкине, произнесённой 8 июня 1880 г. в заседании Общества любителей российской словесности:
«Может быть, Пушкин даже лучше бы сделал, если бы назвал свою поэму именем Татьяны, а не Онегина, ибо бесспорно она главная героиня поэмы. Это положительный тип, а не отрицательный, это тип положительной красоты, это апофеоза русской женщины, и ей предназначил поэт высказать мысль поэмы в знаменитой сцене последней встречи Татьяны с Онегиным. Можно даже сказать, что такой красоты положительный тип русской женщины почти уже и не повторялся в нашей художественной литературе — кроме разве образа Лизы в «Дворянском гнезде» Тургенева. Но манера глядеть свысока сделала то, что Онегин совсем даже не узнал Татьяну, когда встретил её в первый раз, в глуши, в скромном образе чистой, невинной девушки, так оробевшей пред ним с первого разу. Он не сумел отличить в бедной девочке законченности и совершенства и действительно, может быть, принял её за «нравственный эмбрион». Это она-то эмбрион, это после письма-то её к Онегину! Если есть кто нравственный эмбрион в поэме, так это, конечно, он сам, Онегин, и это бесспорно. Да и совсем не мог он узнать её: разве он знает душу человеческую? Это отвлечённый человек, это беспокойный мечтатель во всю его жизнь. Не узнал он её и потом в Петербурге, в образе знатной дамы, когда, по его же словам, в письме к Татьяне, «постигал душой все её совершенства». Но это только слова: она прошла в его жизни мимо него не узнанная и не оценённая им; в том и трагедия их романа. <...>
...Кто сказал, что светская, придворная жизнь тлетворно коснулась её души и что именно сан светской дамы и новые светские понятия были отчасти причиной отказа её Онегину? Нет, это не так было. Нет, это та же Таня, та же прежняя деревенская Таня! Она не испорчена, она, напротив, удручена этою пышною петербургскою жизнью, надломлена и страдает; она ненавидит свой сан светской дамы, и кто судит о ней иначе, тот совсем не понимает того, что хотел сказать Пушкин.
И вот она твёрдо говорит Онегину:
Но я другому отдана
И буду век ему верна.
Высказала она это именно как русская женщина, в этом её апофеоза. Она высказывает правду поэмы. О, я ни слова не скажу про её религиозные убеждения, про взгляд на таинство брака — нет, этого я не коснусь. Но что же: потому ли она отказалась идти за ним, несмотря на то, что сама же сказала ему: «Я вас люблю», потому ли, что она, «как русская женщина» (а не южная или не французская какая-нибудь), не способна на смелый шаг, не в силах порвать свои путы, не в силах пожертвовать обаянием почестей, богатства, светского своего значения, условиями добродетели? Нет, русская женщина смела. Русская женщина смело пойдет за тем, во что поверит, и она доказала это. Но она «другому отдана и будет век ему верна». Кому же, чему же верна? Каким это обязанностям? Этому-то старику генералу, которого она не может же любить, потому что любит Онегина, и за которого вышла потому только, что её «с слезами заклинаний молила мать», а в обиженной, израненной душе её было тогда лишь отчаяние и никакой надежды, никакого просвета? Да, верна этому генералу, её мужу, честному человеку, её любящему, её уважающему и ею гордящемуся. Пусть её «молила мать», но ведь она, а не кто другая, дала согласие, она ведь, она сама поклялась ему быть честною женой его. Пусть она вышла за него с отчаяния, но теперь он её муж, и измена её покроет его позором, стыдом и убьёт его. А разве может человек основать своё счастье на несчастье другого? Счастье не в одних только наслаждениях любви, а и в высшей гармонии духа. Чем успокоить дух, если назади стоит нечестный, безжалостный, бесчеловечный поступок? Ей бежать из-за того только, что тут моё счастье? Но какое же может быть счастье, если оно основано на чужом несчастии? Позвольте, представьте, что вы сами возводите здание судьбы человеческой с целью в финале осчастливить людей, дать им, наконец, мир и покой. И вот представьте себе тоже, что для этого необходимо и неминуемо надо замучить всего только лишь одно человеческое существо, мало того — пусть даже не столь достойное, смешное даже на иной взгляд существо, не Шекспира какого-нибудь, а просто честного старика, мужа молодой жены, в любовь которой он верит слепо, хотя сердца её не знает вовсе, уважает её, гордится ею, счастлив ею и покоен. И вот только его надо опозорить, обесчестить и замучить, и на слезах этого обесчещенного старика возвести ваше здание! Согласитесь ли вы быть архитектором такого здания на этом условии? Вот вопрос. И можете ли вы допустить хоть на минуту идею, что люди, для которых вы строили это здание, согласились бы сами принять от вас такое счастие, если в фундаменте его заложено страдание, положим, хоть и ничтожного существа, но безжалостно и несправедливо замученного, и, приняв это счастие, остаться навеки счастливыми? Скажите, могла ли решить иначе Татьяна, с её высокою душой, с её сердцем, столько пострадавшим? Нет: чистая русская душа решает вот как: «Пусть, пусть я одна лишусь счастия, пусть моё несчастье безмерно сильнее, чем несчастье этого старика, пусть, наконец, никто и никогда, а этот старик тоже, не узнают моей жертвы и не оценят её, но не хочу быть счастливою, загубив другого!» Тут трагедия, она и совершается, и перейти предела нельзя, уже поздно, и вот Татьяна отсылает Онегина. Скажут: да ведь несчастен же и Онегин; одного спасла, а другого погубила! Позвольте, тут другой вопрос, и даже, может быть, самый важный в поэме. Кстати, вопрос: Почему Татьяна не пошла с Онегиным?- имеет у нас, по крайней мере в литературе нашей, своего рода историю весьма характерную, а потому я и позволил себе так об этом вопросе распространиться. И всего характернее, что нравственное разрешение этого вопроса столь долго подвергалось у нас сомнению. Я вот как думаю: если бы Татьяна даже стала свободною, если б умер её старый муж и она овдовела, то и тогда бы она не пошла за Онегиным. Надобно же понимать всю суть этого характера! Ведь она же видит, кто он такой: вечный скиталец увидал вдруг женщину, которою прежде пренебрёг, в новой блестящей недосягаемой обстановке, — да ведь в этой обстановке-то, пожалуй, и вся суть дела. Ведь этой девочке, которую он чуть не презирал, теперь поклоняется свет — свет, этот страшный авторитет для Онегина, несмотря на все его мировые стремления, — вот ведь, вот почему он бросается к ней ослеплённый! Вот мой идеал, восклицает он, вот мое спасение, вот исход тоски моей, я проглядел его, а «счастье было так возможно, так близко!» И как прежде Алеко к Земфире, так и он устремляется к Татьяне, ища в новой причудливой фантазии всех своих разрешений. Да разве этого не видит в нём Татьяна, да разве она не разглядела его уже давно? Ведь она твёрдо знает, что он в сущности любит только свою новую фантазию, а не её, смиренную, как и прежде, Татьяну! Она знает, что он принимает её за что-то другое, а не за то, что она есть, что не её даже он и любит, что, может быть, он и никого не любит, да и не способен даже кого-нибудь любить, несмотря на то, что так мучительно страдает! Любит фантазию, да ведь он и сам фантазия. Ведь если она пойдёт за ним, то он завтра же разочаруется и взглянет на свое увлечение насмешливо. У него никакой почвы, это былинка, носимая ветром. Не такова она вовсе: у ней и в отчаянии, и в страдальческом сознании, что погибла её жизнь, всё-таки есть нечто твёрдое и незыблемое, на что опирается её душа. Это её воспоминания детства, воспоминания родины, деревенской глуши, в которой началась её смиренная, чистая жизнь, — это «крест и тень ветвей над могилой её бедной няни». О, эти воспоминания и прежние образы ей теперь всего драгоценнее, эти образы одни только и остались ей, но они-то и спасают её душу от окончательного отчаяния. И этого немало, нет, тут уже многое, потому что тут целое основание, тут нечто незыблемое и неразрушимое. Тут соприкосновение с родиной, с родным народом, с его святынею. А у него что есть и кто он такой? Не идти же ей за ним из сострадания, чтобы только потешить его, чтобы хоть на время из бесконечной любовной жалости подарить ему призрак счастья, твёрдо зная наперёд, что он завтра же посмотрит на это счастье своё насмешливо. Нет, есть глубокие и твёрдые души, которые не могут сознательно отдать святыню свою на позор, хотя бы и из бесконечного сострадания. Нет, Татьяна не могла пойти за Онегиным».
