Хто з героїв більш привабливий для Мері? Аргументуйте відповідь.
Оцініть себе _______(балів)
Перечитайте сповідь Печоріна перед Мері. Випишіть «ключові слова» для характеристики Печоріна
«Хіба я схожий на вбивцю?.. Ви гірший...
Я замислився на хвилину і потім сказав, прибравши глибоко зворушеного вигляду:
— Це правда, така була моя доля з самого дитинства! Всі читали на моєму обличчі ознаки поганих нахилів, яких не було, але їх передбачали — і вони народилися. Я був скромний — мене обвинувачували в лукавстві: я став скритним. Я глибоко почував добро і зло; ніхто мене не голубив, усі ображали: я став злопам'ятним; я був понурий, — інші діти веселі й балакучі; я почував себе вищим за них, — мене ставили нижче. Я зробився заздрісним. Я був ладен любити цілий світ, — мене ніхто не зрозумів: і я вивчився ненавидіти. Моя безбарвна молодість минула в боротьбі з собою і зі світом; кращі свої почуття, боячись глуму, я ховав у глибині серця: вони там і померли. Я казав правду — мені не вірили: я почав обманювати; пізнавши добре світ і пружини суспільства, я зробився вправним у науці життя й бачив, як інші без вправності щасливі, користуючись даром з тих вигод, яких я так невтомно добивався. І тоді в грудях моїх народився розпач, — не той розпач, що лікують дулом пістолета, а холодний, безсилий розпач, прикритий ґречністю й добродушною усмішкою. Я зробився моральним калікою: одна половина душі моєї не існувала, вона висохла, випарувала, померла, я її відрізав і кинув, — тимчасом як друга ворушилась і жила до послуг кожного, і цього ніхто не помітив, бо ніхто не знав про існування її загиблої половини; але ви тепер збудили в мені спогад про неї, і я вам прочитав її епітафію. Багатьом усі взагалі епітафії здаються смішними, але мені — ні, особливо коли згадаю про те, що під ними поховано. А втім, я не прошу вас поділяти мою думку: якщо моя вихватка, мій вчинок здається вам смішним — будь ласка, смійтеся: попереджаю вас, що від цього мені не буде прикро анітрохи.
У цю хвилину я зустрів її очі: у них бігали сльози, рука її, спираючись на мою, тремтіла; щоки палали, їй було жаль мене! Жалість - почуття, якому скоряються так легко всі жінки, пустило свої пазурі в її недосвідчене серце. Протягом усієї прогулянки вона була неуважна ні з ким не кокетувала, - а це велика ознака…» ____________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________________
________________________________________________________________________________________________________________________
Оцініть себе _______(балів)