2. Тестові завдання ( 0,5 бала)

1. Який сон приснився Раскольникову перед вбивством?

а) сон про коня; б) Соня Мармеладова; в) його майбутнє

2. Чию розмову про «аморальну арифметику» випадково почув Раскольников?

а) студента і купця; б) студента і офіцера; в) студента й жебрака.

3. Для чого насправді Раскольников пішов на злочин?

А) матеріально збагатитись; Б) віддати гроші своїй матері;

В) для перевірки своєї «теорії»

4. Хто, крім убитої Альони Іванівни та її сестри, постраждав від Раскольникова?

А) Соня; б) робітник Миколка; в) Катерина Іванівна

5. Після якої трагічної події Раскольников познайомився з Сонею?

А) смерть Катерини Іванівни; б) смерть Альони Іванівни;

в) смерть Семена Мармеладова

6. Хто забезпечив матеріальне майбутнє дітей Катерини Іванівни?

А) Лужин; б) Раскольников; в) Свідригайлов

7. Що допомогло Порфирію Петровичу відразу зрозуміти, що вбивця Раскольников?

А) газетна стаття, що написав Раскольников; Б) щиросердне зізнання;

В) розмова з Разуміхіним

8. Яку біблійну притчу читала Соня Мармеладова Раскольникову?

А) притчу про сіяча; б) притчу про воскресіння Лазаря;

в) притчу про блудного сина

9. На яку жертву пішла Соня заради Раскольникова?

А) віддала всі свої заощадження; Б) стала повією;

В) поїхала за ним на каторгу

10. За кого вийшла заміж сестра Раскольникова Дуня?

А) Разуміхін; б) Свідригайлов; в) Лужин

11. Який сон став поштовхом до щирого каяття Родіона?

А) сон про моравицю, що насувається з Азії; Б) сон про коня; В) сон про Альону Іванівну

12. Які слова підкреслюють каяття Раскольникова, коли взяв до рук Євангеліє?

А) «Я щиро каюсь»; Б) «Хіба можуть тепер її переконання не бути моїми переконаннями…»; В) «Моя теорія згубна»

III. Засвоєння учнями нових знань, формування вмінь та навичок

Герої роману, як і всі люди, роблять свій вибір, керуючись власними бажаннями та певними міркуваннями. Раскольніков вдається до арифметики. Зʼясуємо, що це за арифметика, чи правильними були його розрахунки. У чому він помилявся?

1) Чого, на думку Раскольникова, найбільше бояться люди?

(«Цікаво чого вони найбільше бояться? Нового кроку, нового власного слова вони бояться…»)

Аудіозапис «Раскольніков»

Протягом твору Раскольніков пройшов шлях до злочину,а потім і до каяття. Спробуємо визначити ці кроки.

- Чи вірив Раскольников у щось (ідеї, релігія) ще до виникнення «теорії»? (Ні)

- То що можемо сказати про його свідомість? (Свідомість була вільною, чистою)

ПЕРША СХОДИНКА. Вільна свідомість.

Передайте зміст розмови, почутої Раскольниковим у трактирі.

- Над якою арифметикою він замислився?

- Чого прагне Раскольников? (Змінити на краще життя людей)

ДРУГА СХОДИНКА. Бажання змінити світ.

З цієї арифметики випливає наступний крок Раскольнікова.

- Чи сумнівається і правильності того, що збирається вчинити? Чому?

(Так. Про це ми дізнаємось з допомогою внутрішніх монологів героя. «Розум і воля залишаться в ньому невід’ємно, у весь час виконання задуманого, лише з тієї причини, що задумане ним не злочин».

ТРЕТЯ СХОДИНКА. Задум злочину.

- Про що думав Раскольніков, ідучи на злочин?

- Чому він убив Лизавету?

- У якому стані перебував Раскольников, скоюючи злочин?

ЧЕТВЕРТА СХОДИНКА. Злочин.

- Коли Раскольнікова викликали до поліції вперше, про що він думав? («Увійду, стану навколішки і все розповім…»)

- У якому стані перебував Раскольніков після вбивства? («… До того раптом спустіло його серце. Похмуре відчуття болісної самотності та відчуження…, «…він ніби ножницями відрізав сам себе від усіх і всього в цю хвилину»

- Що мучить Раскольникова? (Не смерть Альони Іванівни та її сестри, а усвідомлення того, що він помилився, коли відніс себе до «тих, що право мають»)

П’ЯТА СХОДИНКА. Муки.

- Чому Раскольников вирішив зізнатись у скоєному?

ШОСТА СХОДИНКА. Кара.

- Яких висновків дійшов Раскольников? (Що його «теорія» - згубна)

- Яким шляхом? (Шляхом каяття)

СЬОМА СХОДИНКА. Каяття.

Каяття .

Вільна свідомість

Кара

Бажання змінити світ

Муки

Задум злочину

Злочин

Психологічне спостереження над героєм.

— Уявіть, що ви лікар. Простежте стан Раскольнікова після злочину. Складіть його «історію хвороби». (Раскольнікова весь час лихоманить, він часто втрачає свідомість. У нього тремтять руки. Герой іноді не пам’ятає, куди збирався йти, що хотів робити. Він може годинами сидіти, заклякнувши, нічого не думаючи і не розуміючи. В нього часто холонуть руки, ноги, виступає піт на спині. У героя спостерігаються всі ознаки нервового захворювання (невроз).)

Число 7

Цифра 7 переслідує Раскольнікова.

Теологи називають число 7 святим числом, тому що число 7 – це поєднання числа 3, символізуючого божественний ідеал (Свята трійця) і числа 4 – число світового порядку. Таким чином, число 7 є символом "зв’язку” Бога і людини. Тому, "посилаючи” Раскольнікова на вбивство саме о 7 годині вечора, Достоєвський заздалегідь прирікає його на поразку, тому що герой хоче розірвати цей зв’язок. Ось чому, щоб відродити цей зв’язок, щоби знову стати людиною, герой повинен знову пройти через це святе число. В епілозі роману виникає число 7, але вже не як символ загибелі, а як рятівне число.

2. Продовження бесіди з учнями.

Якою має бути людина, щоб заслужити право бути над іншими, бути вищою за інших?

Проблема сильної особистості хвилювала багатьох філософів. Дуже цікаво в цьому плані є теорія німецького філософа Ф. Ніцше, який до речі, захоплювався творчістю Достоєвського. Він писав: «Достоєвський – це єдиний психолог, у якого я міг чомусь навчитись, знайомство з ним я зараховую до найпрекрасніших удач мого життя».

За Ніцше, «нова людина» - це «надлюдина», «вільний дух», носій нової «інтелектуальної совісті», для якого немає авторитетів, Бога, це «людина майбутнього», яка піднеслася над сучасною культурою. Пошуки релігії та Бога – справа «середньої» людини, якій потрібен абсолют, щоб йому підкорятись. «Середня» людина має потребу в тому, щоб запозичити в когось світорозуміння, аби не думати самій. «Надлюдина» вільна від цього.Свобода, про яку говорить Ніцше, дозволяє людині самій визначати, що є добро, а що зло, і утвердити для себе свою волю як закон.

Ніцше цілком заперечував можливість моральних оцінок вчинку: добрий він чи поганий. Люди не можуть судити про чужу совість за вчинками, вважав він. Визнання подібного права, на думку німецького філософа, - наслідок «стадної совісті». Він стверджував, що краще злочинець, ніж Христос. Таким чином, філософія Ніцше дозволяє виправдати будь-яке беззаконня, жорстокість, злочин.

Але Ніцше попереджував про негативні наслідки, до яких може призвести поєднання ідеології з масовою свідомістю. Дуже небезпечно, зауважував він, коли «вся маса філософствує». Звичайно, під «масою» Ніцше розумів не народ, а людей із рабською свідомістю, здатних на все під впливом влади. Для тих, хто не має твердих переконань, вважав філософ, існує небезпека фанатизму, від чого він і застерігав людей.

Слово вчителя

- Чи мав право Раскольніков вважати себе «надлюдиною»?

Раскольнікова, який живе у 60-ті роки XIX століття, хвилювали сильні осо-бистості: Наполеон, Магомет. Тому не дивно, що юнака захопила теорія «надлюдини», якій нібито дозволено не тільки вершити долі людей, а й «кров по совісті». Саме таким «Наполеоном», котрий прагне змінити світопорядок будь-якими засобами, перевірити здатність переступити закони моралі в ім’я майбутньої суспільної гармонії, й намагається стати Раскольніков.

Філософська ідея Раскольнікова була викладена ним у статті «Про злочин»,надрукованій у пресі.(Читання теорії Раскольнікова)

Основні положення теорії графічно зображені

-Які характерні риси «звичайних» і «незвичайних»?

-Які соціальні функції «звичайних» і «незвичайних»?

-Яка історична функція «звичайних» і «незвичайних»?

Аргументовано спростуйте або доведіть правильність положень теорії Раскольнікова.

- «…сила, сила потрібна: без сили нічого не візьмеш, а силу треба добувати силою…»

- «…існують на світі … такі особи, які можуть… повне право мають чинити всілякі безчинства та злочини…»

- «…всі люди поділяються на «звичайних» та «незвичайних». Звичайні повинні жити у послушенстві і не мають права переступити закон…А незвичайні мають право…»

- «Ньютон мав би право, і навіть був би зобов’язаний… усунути цих 10 чи навіть 100 чоловік, щоб зробити відомими свої відкриття всьому людству»

- «Незвичайна людина має право… тобто офіційне право, а сама має право дозволяти своїй совісті переступити через деякі перешкоди, якщо здійснення її ідеї, іноді рятівної, можливо, для всього людства того величатиме…»

-Кого з героїв роману ми можемо віднести до кожної з цих категорій людей?

Колись мудрець давніх часів, байкар Езоп сказав: Погано стане всім людям, коли кожен вимагатиме свого». Ідея змусила Раскольникова пролити кров, переступити межу людського. Але врешті решт він дійшов висновку: «Хіба я стару вбив? Я себе вбив!»

Робота в парах Скласти портфолір Родіона Раскольнікова

Портфоліо образу Раскольнікова

1.Ім’я, прізвище-Родіон Романович Раскольніков.

2.Навчальний заклад,в якому навчався Раскольніков-університет.

3.Соціальний стан-студент, якого виключили з університету через неспроможність платити за навчання, походив із бідної міщанської сім‘ї.

4.Життєві ідеали- створив свою «теорію» і прагнув довести, що він- не «тварина тремтяча», що він може змінити світ на краще навіть шляхом злочину.

5.Ставлення до людей і життя-Раскольніков дуже вразлива молода людина. Він глибоко сприймає чужий біль, матері,сестри Дуні, родини Мармеладових, незнайомої пя’ної дівчини на вулиці.

6.Шлях досягнення мети- перевіряючи свою «теорію» на практиці, скоїв вбивство.

7.Основна причина злочину Раскольникова- прагнення практично перевірити власну “наполеонівську ідею”, не вдаючись до її попереднього морально-наукового з’ясування та обґрунтування.Написав статтю «Теорія вбивства", де виклав свою теорію психологічного стану злочинців упродовж усього злочину. Він доводив, що цей стан більш схожий на хворобу - потьмарення розуму, розлад волі, випадковість та нелогічність вчинків.

8.Герой у фіналі роману- «теорія» Раскольнікова зазнала краху. Герой, пройшовши через покаяння, духовно відроджується.

ІV. Закріплення набутих знань, умінь та навичок

Чи є оправдання скоєному? ( спрощене судове засідання).

Тепер пропоную заслухати ваших опонентів. „Сторона звинувачення „(приблизні аргументи).

-Раскольніков обмірковував вбивство, заздалегідь до нього готувався.

- Убив беззахисну Лизавету, хоча спочатку це не входило в його плани.

- Сліпо поклонявся ідеї Ніцше, вона ж трансформована в ідею Наполеона („все дозволено!”).

- Убивство не може бути засобом досягнення цієї мети.

- Не мав права вважати себе „надлюдиною”.

- Має хвору уяву.

- На думку Раскольникова, люди бояться „нового кроку, нового власного слова вони бояться...” – він же не боїться, проте не ті кроки робить.

- Мета героя має індивідуалістичний характер: ”я захотів вбити...для себе самого! Я брехати не хотів у цьому навіть собі!” (ч. 5, гл. 4).

- „Руйнування сучасного в ім’я кращого”, ”може дозволити своєму сумлінню переступити через кров”.

- Не вірить в Бога, вважає себе ”більшим від Бога”.

- Життя звичайних людей не стало кращим.

Це ще й ідеологічний злочин (вбиває лихварку не заради збагачення – не використав украдені гроші, навіть не допоміг матері чи сестрі. Тобто особисті причини відступають на ІІ план і тільки утверджують героя у необхідності діяти, зробити спробу).

„Сторона захисту” (приблизні аргументи).

- Раскольніков має бажання змінити світ.

- Хоче помститися за біль і страждання принижених.

- Вбивство Лизавети – вимушене (свого роду самозахист, адже він не міг допустити, щоб його звинуватили).

- Після вбивства – стан розкаяння („...спустіло серце. Похмуре відчуття болісної самотності та відчуження...”)

- Муки Раскольнікова, докори сумління.

- Сам зізнався у скоєному.

- На каторзі бере у руки Біблію, тобто відбувається духовне відродження героя, з’являється надія на майбутнє.

- Проблеми бідного студента набувають гостроти на рівні класової нерівності і соціальної несправедливості стосовно „маленьких” людей, а згодом набувають ідейного значення („одна смерть і сто життів натомість”).

- Мета героя – „сто тисяч добрих справ заради грошей старої”).

- Саме обрані люди „рухають світ і ведуть його до мети”.

- Покаяння. Він дійщов висновку: ”Хіба я стару вбив? Я себе вбив!”

- Раскольников відійшов від людей, йому тяжко жити в самотності і тільки Соня ще може повернути його до життя.

Слово вчителя

-Шановні присяжні, який вирок ви виносите Родіону Раскольникову?(учні піднімають картки)

Мабуть, найбільшим покарання для Раскольнікова стали його муки, і каторга стала його звільненням від докорів сумління

-Давайте подивимось на Раскольникова з іншої сторони. Чи в злагоді його совість і розум?

Словник.

Совість – розуміння моральної відповідальності за свою поведінку перед собою, іншими людьми, суспільством.

Розум – пізнавальна діяльність людини, здатність логічно і творчо думати, а також інтелект.

Аргументи учнів.