2.Особливості творчого метода ф.Стендаля , о. Бальзака, г. Флобера

Творчість Стендаля відкриває новий період не лише у французькій літературі, а й в усій західноєвропейській літературі – період класичного реалізму. Саме він є засновником реалістичного роману, який виник у часи панування романтизму.

Фредерік Стендаль (1783 -1842) народився 23 січня 1783 року, тобто незадовго до Французької революції, у місті Греноблі. Його справжнє ім’я – Анрі Марі Бейль ( псевдонім Стендаль узято від назви німецького міста, у якому народився відомий німецький мистецтвознавець Вінкельман – духовний син доби Просвітництва). Батько Шерюбен Бейль, був людиною, котра губилася у жіночому товаристві, найбільше цікавилася грошовими справами. В дитинстві хлопчик частіше сумував, ніж сміявся. Мати, Генріета Ганьон, була чудовою жінкою, але вона померла, коли Анрі було лише 9 років. Хлопчиком опікувався батько та тітка Серафима, стосунки з якими у нього не склалися. Ось як згадував письменник про свою матір: «Мені було 9 років, коли померла мати. Вона була надзвичайно лагідною і надзвичайно милою… І поруч з цією красунею – її сестра Серафіма! Жахлива мерзотниця!» Тільки з однією з молодших сестер, Поліною, Анрі дружив усе життя. Навчався він у Центральній школі, яку закінчив із відзнакою 1799року.

У 1800 році майбутній письменник стає вахмістром, а потім сублейтенантом 6-го драгунського полка і бере участь у наполеонівському поході в Італію. Два роки прослужив Стендаль у Мілані. Італія назавжди лишилася для нього найкращою країною світу, саме там він зустрів своє перше кохання, там він кохав і востаннє.

В Парижі далекий родич родини Бейлів пан Дарю вводить майбутнього письменника до світу салонів. Тут Анрі уперше в житті зустрічається із гарно вихованими, блискучими жінками, які здатні розмовляти про літературу, музику. Він прагне бути коханим, закохується і в той же час ледь наважується заговорити.

Париж, який відкрився перед очима молодого Стендаля,- це місто сповнене життя і руху. Це Париж, який уже починає пишатися зростаючою славою Бонапарта. Усі молоді люди того часу обожнюють Бонапарта, і це зрозуміло. Стендаль назавжди зберігає схилення перед цією людиною.

Цей період біографії мав величезне значення для подальшої творчості Стендаля, бо саме тоді були започатковані дві наскрізні теми письменника:

• Постать Наполеона ;

• Італія, народ якої, її природа і мистецтво стануть для нього своєрідним ідеалом.

У1802 році Анрі Бейль приїздить до Парижу, де на нього чекали світські розваги: театри, музеї, бали… - і кохання без взаємності.

У 1806 році Стендаль повертається до військової служби, бере участь у війні з Німеччиною. Відпустку проводить в Італії , в Мілані. Збирає матеріали для книги «Історія італійського живопису».

1812 рік – переломний етап у всесвітній історії і переломний момент у житті Стендаля. 29-річний комісар Анрі Бейль був не просто учасником наполеонівського походу. Він вважав себе борцем за свободу, брав участь у «звільненні Росії від рабства».

У 1814 році Анрі Бейль добивається відставки і вирушає до Мілана. Там він відвідує театри, слухає музику, а вночі приймає у себе конспіраторів, учасників визвольної боротьби італійського народу проти австрійських окупантів. В Мілані відбувається його знайомство з Байроном. Виконуючи доручення карбонаріїв, Анрі Бейль часто їздив по містах Італії. Звідси народилися нариси «Рим, Неаполь і Флоренція», підписані вперше вигаданим ім’ям , назвою невеличкого містечка, « Стендаль», із поясненням: «Офіцер французької кінноти».

Участь у політичній боротьбі вимагала від письменника величезної затрати життєвих сил, розуму й стала серйозним випробуванням його характеру. До того ж серце Стендаля було розбите нещасним коханням до надзвичайної жінки, Матильди Вісконті. Йому було 35 років, їй – 28. В минулому вона була замужем, мала двох дітей. Матильда переживала бурне захоплення революціонером Уго Фосколо і ледь не загинула разом з ним. Матильда не відповідала Стендалю взаємністю. Він важко переживав її відмову, навіть думав про самогубство. Але все вирішили зовнішні обставини: змову в Італії було розкрито, змовники заарештовані, а Бейля вислали з країни.

Стендаль писав: «За кордоном можуть приходити в голову геніальні думки, але книгу можна написати тільки у Франції». У 1822 році Стендаль пише трактат « Про кохання», у якому багато автобіографічного, пов’язаного з фатальним коханням до Матильди Вісконті.

1827 року він написав свій перший роман – «Арманс».

Після революції 1830 року, 25 вересня, Бейль здобув призначення на посаду французького консула в Трієсті. У 1838 році Стендаль пише роман «Пармська обитель» . Героїня цього твору була дуже схожою на Матильду Вісконті. В останні роки життя Стендаль гостро відчуває свою самотність. Своєї сім’ї у письменника ніколи не було . До кінця життя він пристрасно закохувався, і кожного разу розрив із коханою жінкою переживав важко.

«Почти всегда я был несчастен в любви», - писав Стендаль, визнаючи, що в коханні він не був ні героєм, ні завойовником, ні переможцем, ні тим більше Дон Жуаном, яким хотів здаватися.

22 березня 1842 року о сьомій годині вечора Стендаль упав перед дверима міністерства іноземних справ. О другій годині ночі він помер. Наступного дня його друзі Меріме і Коломб ішли за труною Анрі Бейля. Згодом французькі газети вмістили коротке повідомлення про те, що на кладовищі Монмартр відбулося поховання маловідомого німецького віршотворця Фрідріка Стиндалля.