2. Проблемні питання сутності і значення цивільної процесуальної

форми.

Статья Захаровой: «До питання про цивільну процесуальну форму» 2009р.

Автор цієї статті вважає, що оскільки цивільна процесуальна форма встановлена

законом, то її порушення завжди вказує на порушення закону і як наслідки може потягти за собою скасування або зміну ухваленого судом рішення. Разом з тим додержання процесуальної форми не можна зводити до формалізму. Під час здійснення правосуддя суддям не слід забувати про суть справи, не можна ігнорувати права та інтереси осіб, які беруть участь у розгляді справи. Кожна вчинена процесуальна дія повинна мати свою мотивацію і належну фіксацію у відповідному процесуальному документі. Гармонійне поєднання цих чинників буде гарантувати досягнення кінцевого результату щодо здійснення захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права.

Аналіз вчень про цивільно-процесуальну форму дозволяє поділити вітчизняних і зарубіжних науковців на напрямки залежно від того, що включається у зміст цього поняття та розкриває її сутність:

1) цивільна процесуальна форма як сукупність правил, що регулюють порядок здійснення правосуддя, або як систему вимог, умов, прав і обов’язків;

2) цивільна процесуальна форма як встановлений законом порядок діяльності суду та інших осіб, обов’язковість якого забезпечується засобами процесуального примусу;

3) цивільна процесуальна форма як особлива формв діяльності суду з розгляду і вирішення спору.

Ознаки цивільно-процесуальної форми:

1) призначена для впорядкування діяльності зі здійснення правосуддя у цивільних справах;

2) нормативність (урегульованість нормами права) – визначення поведінки осіб, організація їх діяльності та регламентація їх юридичних можливостей;

3) її залежність від системи принципів ЦППр;

4) надання процесуальних гарантій учасникам процесу, система яких складається з сукупності процесуальних прав і обов’язків, що забезпечують здійснення суб’єктивних матеріальних прав та можливості застосування судом до учасників процесу заходів процесуального примусу; система процесуальних гарантій забезпечує дотримання процесуальної форми судом і всіма учасниками;

5) системність як порядок здійснення правосуддя не може існувати за межами ЦПФ і проходить:

– в певній послідовності;

– за певними стадіями;

– з дотриманням певної інстанційності.

6) процесуальна форма характеризується певними внутрішніми і зовнішніми елементами.

Таким чином, цивільна процесуальна форма – обумовлена предметом і методом правового регулювання і визначена нормами цивільно-процесуального законодавства послідовність виникнення, розвитку і припинення цивільного процесу та порядок реалізації суб’єктами цивільно-процесуальних правовідносин свої процесуальних прав і обов’язків, процесуальних дій, здійснених під контролем і координацією суду, спрямованих на розгляд цивільної справи в суді, та процесуального порядку оформлення результатів таких дій.

Як вказує Тертишиков, цивільна процесуальна форма характеризується наявністю трьох ознак.

Провадження- це система цивільних процесуальних дій, об'єднаних кінцевою процесуальною метою (розгляд і вирішення цивільної справи).

Стадія - це система цивільних процесуальних дій, об'єднаних найближчою процесуальною метою. Наприклад, відповідно до ст. 130 ЦПК України метою провадження справи до судового розгляду є з'ясування можливості досудового врегулювання спору або забезпечення правильного та швидкого вирішення справи.

Процесуальний режим - це ступінь урегульованості, напруженості судової процедури. Залежно від процесуального режиму і розрізняють цивільну процесуальну, господарсько-процесуальну, громадсько-процесуальну та інші процесуальні форми. Не може бути загальної процесуальної форми для всіх юрисдикційних органів.

Ці три ознаки свідчать, у свою чергу, про наявність цивільної процесуальної форми в тій чи іншій діяльності.