- •1. Поняття і специфічні риси предмету і методу цивільного процесуального права
- •2. Проблемні питання сутності і значення цивільної процесуальної
- •3. Норми цивільного процесуального права. Поняття, межі дії, та
- •4.Стадії і провадження як поняття, що визначають структуру
- •5.Характеристика джерел цивільного процесуального права.
- •6. Міжнародні договори і угоди як джерела цивільного процесуального права.
- •7. Поняття і значення принципів цивільного процесуального права як
- •8. Особливості системи принципів цивільного процесуального права.
- •9. Підстави класифікації принципів цивільного процесуального права.
- •10.Взаємозв'язок принципів цивільного процесуального права.
- •11. Система організаційних принципів цивільного процесуального права і їх роль в здійсненні правосуддя у цивільних справах.
- •12. Проблемні питання реалізації функціональних принципів цивільного
- •13. Цивільні процесуальні правовідносини як владні відносини в
- •14. Проблемні питання поняття і форми цивільних правовідносин
- •15. Цивільні процесуальні відносини як відносини між двома
- •16. Суд як обов'язковий суб'єкт процесуальних правовідносин.
- •17. Спірні питання щодо змісту цивільних процесуальних
- •18. Особливості системи цивільних процесуальних правовідносин.
- •19. Суб'єкти цивільних процесуальних правовідносин, їх класифікація.
- •20. Місце і роль судового доказування в здійсненні цілей і завдань
- •21. Проблемні питання поняття судового доказування в науці цивільного процесуального права.
- •22. Особливості елементів структури судового доказування.
- •23. Правова природа обов'язків по доказуванню в сучасному цивільному процесі.
- •24. Проблема активності суду в процесі доказування у цивільних справах.
- •25. Класифікація фактів, які складають предмет доказування.
- •26. Вплив предмету доказування на обсяг судових доказів по цивільних справах.
- •27. Особливості процесуальної форми цивільного процесуального доказування.
- •28. Спірні питання класифікації доказів.
- •29. Доказовий зміст пояснень сторін і третіх осіб. Процесуальний порядок отримання та дослідження пояснень сторін і третіх осіб.
- •30. Показання свідків як процесуальний засіб. Процесуальний порядок отримання і дослідження показань свідків. Імунітет свідків.
- •31. Висновок експерта як засіб доказування. Предмет висновку експерта. Спірні погляди щодо висновку експерта як змішаного доказу. Процесуальний порядок дослідження і оцінки висновку експерта судом.
- •32. Письмові докази
- •33 Речові докази
- •34 Забезпечення доказів
- •35 Поняття позову
- •36 Поняття і сутність позовного провадження
- •37 Проблемні питання елементів позову, тотожності позову: теорія та практика.
- •38 Зміна позову
- •39 Право на пред’явлення позову
- •40 Захист прав відповідача
- •41. Правова природа окремого провадження як одного з видів провадження цивільного судочинства.
- •42. Суб’єкти окремого провадження, особливості процесуального становища та необхідність законодавчої регламентації їх цивільних прав та обов’язків.
- •43. Особливості процесуального засобу порушення справ окремого провадження.
- •44. Судовий наказ як особлива форма судового рішення.
- •45. Нові вимоги, за якими може бути виданий наказ, та їх аналіз.
- •46. Законодавчі новели щодо судового збору за подання заяви про видачу судового наказу та підстав для відмови у прийнятті заяви про видачу судового наказу чи її повернення.
- •47. Зміст судового наказу: законодавчі новели.
- •48. Регламентація цпк процедури надіслання боржником копії судового наказу та його скасування.
- •49. Набрання судовим наказом законної сили та видача його стягувачеві: нові законодавчі підходи.
- •50. Відкриття провадження у справі як стадія цивільного процесу, процесуальний порядок та наслідки відкриття.
- •51. Провадження у справі досудового розгляду (підготовка справи до судового розгляду): проблеми теорії та практики.
- •52. Місце підготовки цивільної справи до судового розгляду в структурі цивільного процесу.
- •53. Визначення меж стадії підготовки цивільних справ до судового розгляду.
- •54. Особливості процесуальної форми підготовки цивільної справи до судового розгляду.
- •55. Порядок підготовки справи до судового розгляду
- •56. Проблемні питання попереднього судового засідання: завдання, порядок проведення.
- •Глава 3 розділу III цпк, яка присвячена порядку підготовки, починається одразу з статей, в яких закріплюється порядок вчинення конкретних підготовчих процесуальних дій.
- •57. Заочний розгляд справи: питання теорії і практики
- •58. Практична діяльність суду та ін. Уучасників по підготовці справи до судового розгляду
- •59. Особливості підготовки справи до розгляду в проваджені по перегляду судових рішень
- •60. Постанови суду і інстанції та їх значення у захисті порушених, невизнаних прав або оспорюваних прав, свобод та інтересів.
- •61. Проблемні питання видів судових постанов в цивіл. Процесі
- •62. Проблеми юр. Природи судового рішення: його декларативний та імперативний хар-тер
- •63. Проблемні питання щодо вимог які застосовуються до судового
- •64. Проблеми законної сили судового рішення: законодавчі новели.
- •65. Сутність і значення ухвал суду першої інстанції як актів
- •66. Теоретичні проблеми апеляційного оскарження судових рішень.
- •67. Розвиток норм цивільного процесуального законодавства щодо
- •68. Основні особливості сучасної системи апеляційного провадження.
- •69. Інститут апеляції в цивільному процесі.
- •70. Поняття і види апеляцій.
- •71.Характеристика повної і неповної апеляції
- •72. Проблемні питання s права апеляційного оскарження
- •76 Передумови права на апеляційне оскарження. Передумови, це все, що прописано в статтях (292-302 цпк)
- •79 Скасування рішення суду і інстанції та ухвалення нового рішення або зміна рішення: законодавчі новели.
- •80 Підстави для скасування судового наказу в апеляційному порядку: новели цпк.
- •81 Підстави для скасування ухвали суду що перешкоджає подальшому провадженню у справі і направлення справи для продовження розгляду до суду і інстанції.
- •82 Вссу з розгляду цивіл. І крим. Справ – касаційна інстанція у цивіл. Справах: нові законодавчі підходи.
- •83. Право касаційного оскарження рішень суду особами, які не брали участь у справі: проблемні питання.
- •84. Законодавчі зміни щодо строків касаційного оскарження та розгляду касаційної скарги.
- •85. Повноваження суду касаційної інстанції.
- •86. Підстави для скасування рішення касаційним судом і передачі справи на новий розгляд.
- •87. Ухвали та рішення суду касаційної інстанції.
- •88. Підстави перегляду судових рішень всу.
- •89. Проблемні питання щодо суб’єктів права та умов перегляду судових рішень всу.
- •90. Строки, порядок подання заяви про перегляд судових рішень всу.
- •91. Перевірка вссу з розгляду цивіл. Та крим. Справ відповідності заяви про перегляд судових рішень вимогам цпк.
- •92. Порядок вирішення вссу з розгляду цивільних та кримінальних справ питання про допуск
- •93. Процедура підготовки справи до судового розгляду та сам розгляд справи Верховним Судом України. Повноваження Верховного Суду України: законодавчі новели.
- •94. Поняття нових та нововиявлених обставин: їх співвідношення.
- •95. Підстави перегляду судових постанов у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •96. Вимоги щодо змісту заяви про перегляд справи у зв’язку з нововиявленими обставинами.
- •97. Проблемні питання процесуального порядку розгляду заяви про перегляд судових постанов за нововиявленим обставинами
- •98. Оскарження ухвал суду щодо вирішення питання про перегляд судових постанов у зв’язку з нововиявленими обставинами: актуальні питання теорії та практики.
- •99. Загальна характеристика підстав для скасування судових рішень.
- •100.Сучасні проблеми, які виникають на стадії апеляційного розгляду судових рішень по цивільних справах.
- •101. Виникнення і розвиток інституту перегляду судових постанов, які набрали чинності.
- •102. Сутність інституту касації.
- •103. Сутність касаційного оскарження судових рішень.
- •104. Передумови права на касаційне оскарження.
- •105. Межі розгляду справи судом касаційної інстанції.
- •106. Особливості проведення попереднього розгляду справи і призначення справи до судового розгляду.
- •107.Повноваження суду касаційної інстанції.
- •108. Сутність і хар-теристика підстав скасування судових рішень судом касаційної інстанції.
64. Проблеми законної сили судового рішення: законодавчі новели.
Законна сила рішення суду — це остаточна правова властивість, яку придбаває судове рішення, що не підлягає якому б то не було оскарженню з огляду на те, що вісі види оскарження були вичерпані, або з огляду на те, що вони не були використані і при цьому закінчилися всі строки, при яких оскарження є можливим. Іншими словами, це та властивість рішення, яка дозволяє привести його до негайного виконання в примусовому порядку.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо заяву про апеляційне оскарження не було подано. Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, встановлений ЦПК, рішення суду набирає законної сили після закінчення цього строку. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом (ч.І ст. 223 ЦПК).
Набрання рішенням законної сили тягне певні правові наслідки, які полягають у тому, що рішення набуває ряд нових властивостей.
Можна зазначити, що до властивостей рішення суду, що набрало законної сили, належать: обов'язковість,неспростовність, винятковість, преюдиційність і реалізованість.
Обов'язковість рішення суду випливає з норм п. 9 ст. 129 Конституції України і ст. 14 Цивільного процесуального кодексу України, відповідно до яких, 324 Актуальні проблеми держави і права судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Варто відзначити, що рішення суду носить обов'язковий характер тільки для тих осіб, що брали участь у справі, та виключає свою дію по відношенню до прав і законних інтересів осіб, не притягнутих до участі у справі. У ч. 3 ст. 14 ЦПК України вказується на те, що обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси. Положення даної норми цілком відповідає поняттю про суб'єктивні межі дії законної сили рішення суду. Суб'єктивні межі законної сили рішення суду визначаються тим, що рішення суду діє тільки у відношенні до визначеного кола осіб, а саме у відношенні до осіб, що беруть участь у справі, і їхніх правонаступників. Під неспростовністю рішення суду варто розуміти неможливість подальшого оскарження рішення, що набрало законної сили, і, отже, неможливість його скасування або зміни вищим судом. Властивість неспростовності рішень, як відомо, носить відносний характер, оскільки чинне процесуальне законодавство допускає перегляд будь-якого рішення, що як набрало, так і не набрало законної сили, у зв'язку з ново виявленими обставинами. Властивість неспростовності рішення суду, що набрало законної сили, породжує ряд питань практичного застосування законної сили рішення. Насамперед, варто зупинитися на питанні про те, як діє законна сила рішення у випадку його часткового оскарження особами, що беруть участь у справі. Чи набирає в цьому випадку законної сили рішення суду в неоскарженій частині ще до розгляду скарги в суді другої інстанції або ж набрання рішенням законної сили відбувається в цілому після залишення скарги на частину рішення без наслідків? На дане запитання можна відповісти в такий спосіб. Оскільки неспростовність є властивістю рішення, що набрало законної сили, то у випадку подання скарги лише на частину рішення не можна вважати, що для рішення в неоскарженій частині настала неспростовність рішення. Остання настає для всього рішення в цілому з моменту набрання рішенням законної сили. Іншим питанням, що становить настільки ж великий практичний інтерес, є питання про наслідки для законної сили рішення відновлення судом терміну на апеляційне оскарження рішення, пропущеного особою, що бере участь у справі. Як було зазначено, рішення набирає законної сили і, отже, настає його неспростовність із закінченням установленого законодавством строку на подання апеляційної скарги або ж з моменту його затвердження судом апеляційної інстанції. Таким чином, у випадку пропуску апеляційного терміну з поважних причин і відновлення його потім судом (ст. 73 ЦПК України) відбувається втрата законної сили рішення, а з нею і неспростовності рішення. Згідно з ч. 2 ст. 223 ЦПК України після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть знову заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав, а також оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини. Отже, набрання рішенням суду законної сили має і негативне значення. Це виражається в тому, що таке рішення виключає можливість повторного розгляду спору, тотожного з тим, щодо якого було ухвалено дане рішення. Ця негативна дія судового рішення, що набрало законної сили, виявляється у властивості винятковості судового рішення. Винятковістю варто називати таку властивість рішення, що набрало законної сили, унаслідок якого рішення суду виключає можливість повторного розгляду того самого спору між сторонами або тієї же заяви або безперечної вимоги зацікавленої особи. Властивість винятковості рішення суду, що набрало законної сили, покликано виключити можливість ухвалення судом протилежних рішень суду або рішень, які суперечать один одному, з того самого питання. Властивість преюдиційності означає, що обставини, встановлені судовим 326 Актуальні проблеми держави і права рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини (ч. 3 ст. 61 ЦПК України). Реалізованість — це здійсненність судового рішення. В юридичній літературі інколи реалізованість ототожнюють з можливістю примусового виконання рішень про присудження .При цьому під реалізованістю рішення розуміють можливість примусового виконання судового рішення, тобто здійснення спеціальними державними органами — органами виконання судових рішень — ряду заходів, що спрямовані на реалізацію судового рішення супроти волі особи, зобов'язаної за цим рішенням. Однак поняття здійсненності за своїм змістом ширше. Здійсненність рішення суду — це гарантована можливість добровільного і примусового виконання рішення суду,а також сприяння інших осіб у його виконанні. У реалізованості судового рішення, що набрало законної сили, виявляється примусовий характер судового рішення, хоча примусовий характер судового рішення не вичерпується тільки його реалізованістю. Будучи спрямованим на захист права або інтересу, будь-яке судове рішення носить примусовий характер. Підсумувавши сказане про властивості рішення, що набрало законної сили, необхідно підкреслити, що наявність усіх властивостей рішення характеризує саме рішення, що набрало законної сили. Разом з тим потрібно відзначити, що придбання всіх цих властивостей судовим рішенням відбувається не одночасно і не в той момент, коли в силу прямої вказівки закону рішення стає актом, що набрав законної сили.
