57. Заочний розгляд справи: питання теорії і практики

1) Законодавець припускається певних неточностей: назва глави «Заочний розгляд справи» не відображає глибинного змісту

правових норм розділу, фактично є недоречною, адже присвячена викладенню виключно правил заочного провадження. Поряд із цим ЦПК не

містить прямих вказівок на назву «Заочне рішення». Таким чином, слід закріпити формальне визначення рішення, що ухвалюється за результатами

заочного провадження. Назва має вказувати на специфічну процедуру його перегляду, що пов’язана з особливостями процедури ухвалення, та

передбачати необхідність чіткого визначення для осіб, що беруть участь у справі.

2)У ст. 228 ЦПК законодавець зазначає, що заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою

відповідача. Однак у статті не вказано, що робити суду, якщо за будь-яких причин було пропущено строки. Законодавець не конкретизує,

застосовуються чи ні загальні умови поновлення процесуальних строків (ст. 73 ЦПК).

3)Постає необхідність переформулювання ст.45 чи ч.1 ст.46 ЦПК. Адже обов’язковою вимого для заочного провадження є неявка

відповідача в судове засідання. При цьому слід враховувати, що неявкою відповідача є й відсутність у залі суду його законного представника.

Виникає проблема у випадку, коли позов пред'являє прокурор чи інший орган або особа в інтересах цієї особи (статті 46, 47 ЦПК). На нашу

думку, ці органи та особи не мають матеріально-правової зацікавленості у результатах справи і, відповідно, не є суб’єктом спірного

правовідношення, тому вважаю за доцільне ч. 1 ст. 46 ЦПК викласти такого змісту «органи та ін. особи, які відповідно до ст. 45 ЦПК звернулися до

суду в інтересах ін. осіб або держ./сусп. інтересах, мають процес. права та обов’язки особи, в інтересах якої вони діють, крім права укладати мирову

угоду, а також давати згоду на заочний розгляд справи, крім тих випадків, якщо є така згода особи, інтереси якої вони представляють».

4) заочне провадження може відбутися у разі відсутності заперечень з боку позивача про розгляд справи в такій формі. Але у ЦПК не

визначено, як поводитися у разі неявки відповідача та незгоди позивача на заочний розгляд. Таким чином, суду фактично надано право

самостійно визначати доцільність заочного провадження у разі неявки відповідача після повторного виклику з метою уникнення затягування

провадження по справі. Таку фактичну діяльність суду необхідно узгоджувати з правовою нормою ч. 2 ст. 19 КУ – органи влади зобов’язані діяти

лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені КУ та ЗУ.

5) ЦПК не містить прямої вказівки щодо виду ухвали про заочний розгляд справи, а тому на мою думку, з метою процесуальної

економії, доцільніше постановляти протокольну ухвалу, однак обов’язково повинна бути занесена до журналу (протоколу) судового засідання.

58. Практична діяльність суду та ін. Уучасників по підготовці справи до судового розгляду

Завдання стадії повинні бути основними нормативно закріпленими напрямками процесуальної діяльності, які

безпосередньо зумовлюють конкретний зміст процесуальних дій суду та інших суб’єктів цивільних процесуальних правовідносин на тій чи іншій

стадії процесу. Відповідно до ч. 1 ст. 130 ЦПК пріоритетним напрямком діяльності судді на стадії підготовки є врегулювання спору до судового

розгляду, воно потребує попереднього визначення сутності правового конфлікту, розуміння мотивації поведінки позивача

та відповідача, їх особистісних особливостей та внутрішнього психологічного налаштування. Урахування усіх цих факторів необхідне для обрання суддею конкретних способів впливу на сторін, які конфліктують, для формування в останніх спільного бажання врегулювати правовий спір. У

зв’язку з цим обґрунтовано висновок: вчиняти дії з урегулювання спору до судового розгляду судді повинні після виконання усіх інших завдань

підготовки.

Дослідивши ЦПЗ, дисертант пропонує закріпити: роз’яснення сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, їхніх

процесуальних прав та обов’язків, наслідків вчинення або не вчинення тих чи інших процесуальних дій; вжиття заходів щодо забезпечення

своєчасної явки у судове засідання усіх учасників процесу та сприяння врегулюванню спору до судового розгляду.

У підрозділі 3.2 ―Процес. дії ін. S цивіл. процес. правовідносин щодо підготовки справ до судового розгляду‖ розкрито проблему

невизначеності правового становища осіб, які беруть участь у справі, та інших учасників цивільного процесу на стадії підготовки цивільних справ

до судового розгляду. З метою забезпечення найбільш повної реалізації принципу змагальності додатково обґрунтовано висновок про необхідність

забезпечення активної участі вказаних суб’єктів у підготовці цивільних справ до судового розгляду.

Обґрунтовано недоцільність обмеження права відповідача на пред’явлення зустрічного позову часом проведення попереднього судового

засідання, запропоновано закріпити можливість реалізувати це право протягом усього часу розгляду та вирішення цивільної справи.

З метою законодавчого закріплення процесуальних дій інших учасників цивільного процесу на стадії підготовки справи до судового

розгляду обґрунтовано доцільність внесення змін до ст. 131, ч. 2 ст. 51, п. 8 ч. 1 ст. 49 ЦПК.