94. Поняття нових та нововиявлених обставин: їх співвідношення.

Оскільки ЦПЗ не містить визначення «НО», в теорії та практиці цивільного процесу існують різні тлумачення НО, що призводить до помилок при їх застосуванні. На думку більшості науковців, під терміном НО слід розуміти юр. факти, що мають для справи суттєве значення, які існували в момент винесення рішення, але не були і не могли бути відомі ні заявнику, ні суду, що виконав всі вимоги закону по збору доказів та встановленні об’єктивної істини. У даному визначенні НО не врахована така важлива ознака, як виявлення цих обставин після набранням рішення законної сили. Тому докази, виявлені після розгляду справи свідчать про те, що обставини справи були досліджені не повно. Інші автори вважають, що НО – це факти, від яких залежить виникнення, зміна чи припинення прав та обов’язків осіб, які беруть участь у справі, але треба їх чітко відрізняти від доказів, цільове значення яких обмежується встановленням таких юридичних фактів.

Особливість інституту перегляду за НО полягає у відсутності судової помилки. На даній стадії цивільного процесу головне завдання суду встановити наявність чи відсутність НО. Треба також зауважити, що рішення, яке переглядається за НО, до виявлення та встановлення цих обставин вважається законним та обґрунтованим, оскільки воно відповідає фактам, що існували на момент винесення рішення чи ухвали.

Ломоносова: НО – це завжди суттєві для справи факти об’єктивної дійсності, що існували в період першого розгляду справи та винесення судового акту, які не були враховані в ньому через невідомість їх суду та позивачу з причин, що від них не залежить, а не в результаті помилки суду. Це факти, що стають відомими після набрання судової постанови законної сили, які можуть вплинути на її законність та обґрунтованість,істинність, на можливість захисту та здійснення передбачених та охоронюваних законом прав та інтересів. Але і в цьому визначенні наявні теж деякі недоліки, оскільки не зазначається, що нововиявлені факти мають бути доказані.

Отже, НО – це факти об’єктивної дійсності, що залишилися невідомими заявнику та суду при розгляді справи, які мають суттєве значення для вирішення справи, достовірно встановлені особливим процесуальним способом і є такими, що вказують на незаконність та необґрунтованість судових рішень, що набрали законної сили.

У зв'язку з цим уявляє інтерес розмежування питання про співвідношення понять «нововиявлені обставини» і «нові докази». З одного боку, слід зазначити, що нові докази у справі, виявлені після вступу в законну силу рішення, постанови або ухвали – це нові відомості про вже

досліджені судом факти (додаткові відомості про них, про їх зв’язок з іншими фактами або про окремі властивості і ознаки цих фактів). Але, з іншого боку, нововиявлені обставини є дійсно новими доказами, але відомостями про факти, події, що відбулися до прийняття рішення по справі, проте не були відомі заявникові та суду.

95. Підстави перегляду судових постанов у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Відповідно до ч.2 ст.361 ЦПК підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв'язку з

нововиявленими обставинами є:

1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи. Під істотними обставинами варто розуміти юридичні факти, що входять до складу підстав позову і заперечень проти позову, а також будь-які інші факти, що мають значення для правильного вирішення справи. Якби ці факти були відомі суду в момент розгляду справи, то суд повинен був би винести інше за своїм змістом рішення. У тому випадку, коли суд міг встановити необхідні для справи обставини, але не зробив цього, винесене по даній справі рішення або ухвала можуть бути переглянуті в апеляційному порядку, а не у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Від зазначених обставин варто відрізняти так звані нові та обставини, що змінилися. Новими є такі обставини, які не існували в момент розгляду справи судом і з'явилися після винесення судового рішення або ухвали. Обставини, що змінилися, — це юридичні факти, покладені в основу рішення і ухвали, але які згодом змінилися. Зміна обставин, на яких засноване судове рішення, а також поява нових обставин у справі може служити лише підставою для пред'явлення самостійного позову, але не для перегляду справи у зв'язку з нововиявленими обставинами.

Від нововиявлених обставин варто відрізняти докази, виявлені після вирішення справи судом. Обставини, що існували і були відомі сторонам на момент вирішення справи, не можуть бути підставою до перегляду у зв'язку з нововиявленими обставинами;

2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення. Недоброякісність доказів і засобів доказування повинні бути встановлені вироком суду, який вступив у законну силу. Однак одного факту недоброякісності доказового матеріалу недостатньо для перегляду справи за нововиявленими обставинами. Справа може бути переглянута тільки в тому випадку, якщо суд переконається, що в її основу покладені саме ті юридичні факти, які встановлені за допомогою доказів, визнаних вироком суду недоброякісними. Тому не буде основою для перегляду справи за нововиявленими обставинами засвідчений вироком суду факт недоброякісності того або іншого доказового матеріалу, якщо юридичні факти, покладені в основу судового рішення, підтверджуються іншими, цілком доброякісними доказами.

3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду. Своєрідність нововиявлених обставин, передбачених п.З ст.361 ЦПК, полягає в тому, що подібного роду обставини виникають після винесення судом рішення і набрання ним законної сили. Зазначене рішення повинне бути скасоване компетентним органом у порядку, передбаченому законом. Тому для перегляду рішення на цій підставі суд повинен мати у своєму розпорядженні відповідну постанову суду, що підтверджує

факт скасування постанови суду, і переконатися в тому, що скасована постанова суду дійсно була покладена в основу рішення суду по даній справі через преюдиціальний характер встановлених судом фактів.

4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.