61. Проблемні питання видів судових постанов в цивіл. Процесі

1) Судовий наказ не слід змішувати з судовим рішенням, тому що він ухвалюється судом поза межами таких процесуальних проваджень,

як позовне і окреме, які передбачають дотримання загального регламенту судового захисту. Законна сила судового наказу інша ніж у судового

рішення. Суд, який ухвалив рішення, не може сам його скасувати або змінити (ст. 218 ЦПК). Ухвалений же судовий наказ може бути скасований

тим самим суддею за заявою боржника у передбаченому законом порядку (ст. 106 ЦПК). Зміст судового наказу помітно відрізняється від змісту

судового рішення: у ньому тільки дві частини (вступна та резолютивна). Аналіз наданих документів, встановлені на їх основі обставини і

правовідносини не відображаються у судовому наказі (тобто відсутні описова та мотивувальна частина). На відміну від рішення, в судовому наказі

не вказується на розподіл судових витрат (державного мита), тому що держмито завжди стягується з боржника. Отже, судовий наказ – це постанова

суду, що завершує процесуальну діяльність в суді першої інстанції при вирішенні справ безспірного характеру про стягнення коштів або

витребування майна.

2) Визначення всіх актів суду поняттям ―рішення призводить до термінологічної плутанини, у зв’язку з тим, що серед їх різновидів

можна виділити рішення, ухвалу і судовий наказ, кожне з яких має своє завдання, зміст, порядок винесення і значення в цивільному судочинстві, і

тому не можливо різні за своєю сутністю акти суду визначати одним поняттям – судові рішення.

3) існуючі в теорії цивільного процесу поняття судового рішення є неточними, тому що вони не охоплюють усіх категорій справ і видів

провадження, які існують у ЦПП. Судове рішення – це процес. акт-документ, який ґрунтується на встановлених у судовому розгляді фактах і

застосуванні норм права, яким вирішуються по суті вимоги заінтересованої особи про захист прав, свобод чи інтересів у порядку позовного

провадження або вимоги спрямовані на захист охоронюваних законом інтересів у порядку окремого провадження, що набирає законної сили у

встановленому законом порядку і підлягає виконанню.

4) проблема сутності (юр. природи) судового рішення в процесуальній літературі пов’язана з теоріями наказу та підтвердження. Недоліки

теорії наказу полягають у тому, що тут односторонньо висвітлюється питання про джерело примусової сили наказу суду й не враховується владний характер норм права, на підставі яких ухвалюється судове рішення. Теорія ж підтвердження недооцінює значення обов’язку суду сприяти

здійсненню встановлених прав сторін, вирішальне значення надається моменту підтвердження оспорюваних правовідносин.

5) В більшості випадків поняття судової ухвали формулюється на підставі однієї ознаки, що відрізняє судову ухвалу від рішення суду, а

саме: ухвалою справа не вирішується по суті.сутність судової ухвали полягає в тому, що ухвали суду: це оперативно-розпорядчі процесуальні акти,

якими оформляються й закріплюються дії суду в ході судового розгляду цивільної справи; це акти правосуддя, якими окремі процесуальні питання

справи вирішуються по суті; а також це акти, що створюють, змінюють і припиняють процесуальні правовідносини.