Художньо-естетичний розвиток

У Базовому компоненті дошкільної освіти художня освіта представлена у субсфері «Мистецтво». Основними видами мистецтва для дошкільників є:

• образотворче;

• музичне;

• театральне;

• літературне.

Мистецтво перебуває у постійному динамічному процесі творіння духовної культури людей і тим самим відіграє величезну роль у житті суспільства.

У дошкільній освіті ми говоримо про мистецтво, як засіб естетичного розвитку, пізнання довкілля, джерело естетичного впливу на особистість. Мистецтво розвиває в дітях універсальну здібність до позитивного перетворення світу, спонукає до творчості в різ­них видах діяльності, учить жити за законами краси та люд­ської моралі.

В умовах реалізації завдань Базової програми педагог має спрямувати свої зусилля на виховання творчо активної осо­бистості дитини, здатної бачити, відчувати, милуватися, споглядати, любити, творити прекрасне в житті, природі та мистецтві. А для цього необхідно розвинути у дитини сприйнятливість, як одну з основних базових якостей, прищепити здатність приймати, трансформувати, створювати образи.

Яким чином домогтися цього?

Науковий співробітник Інституту проблем виховання АПН України Ольга Терещенко одним з першочергових освітніх завдань визначає створення умов для розвитку дошкільника відповідно до його культурних потреб та здібностей.

«Раціонально організоване соціаль­не, природне, предметно-ігрове середовище має за­безпечувати насамперед розвиток власного "Я" дитини.

Оптимально організованим розвивальним середови­щем є таке, яке спрямовує пізнавальну активність дітей на сприймання прекрасного, емоційний відгук на красу навколишнього світу, на вміння помічати, бачити, чути й шанувати цю красу, формування бажання та вміння від­творювати її різними мистецькими засобами. Для дити­ни вагоме є те, що вона чує, бачить, пізнає, але для її повноцінного розвитку не менш важливо й те, як вона діє, учиняє, як застосовує свої знання. Наприклад, саме тільки вміння розрізняти основні кольори палітри та знан­ня пір року не є гарантією того, що малюк зуміє пов'яза­ти пору року з характерними для неї барвами.

Створюючи розвивальне середовище за сферами життєдіяльності "Природа", "Культура", "Люди", "Я сам", слід подбати про сприятливі умови для формування особистісної культури дошкільника, про структурування змісту та систематизацію навчально-виховного матеріа­лу в нерозривному зв'язку, застосування інноваційних педагогічних технологій. Останні базуються на методах і прийомах порівняння — на встановленні спільних і від­мінних рис між різними природними й художніми яви­щами за допомогою образних асоціацій.» [12]

Особливу увагу необхідно приділяти художній організації предметно-просторового середовища.

За наявності у дошкільному навчальному закладі вузьких спеціалістів бажано, щоб ефективно працювали:

• художня студія;

• хореографічна зала;

• музей народної іграшки;

• музична зала;

• театральна студія;

• картинна галерея;

• музична фонотека;

• творчі осередки.

Необхідно уважно ставитися до оформлення інтер'єрів.

Важливий момент — спів­участь дітей у створенні предметно-просторового сере­довища. Під керівництвом дорослих вихованці створюють у кімнатах цікаві композиції зі звичних, доб­ре знайомих їм предметів (столів, стільців, ширм, квітів, власних виробів та малюнків), перетворюючи будь-який інтер'єр на казковий світ. Обов’язково захопить дітей робота з великими формами – різно­манітними картонними коробками різних по розміру, які вони самі при­крашають аплікацією, малюнками, перетворюють їх за допомогою різноманітних матеріалів.

Важлива і цікава справа — виготовлення костюмів, декорацій для театральної діяльності. Без цікавих і ви­разних костюмів, декорацій не буде реалізовано задум, не буде казкового перетворення.

У групових кімнатах необхідно передбачити місця для постійних та змінних осередків творчості, де діти мають можли­вість зайнятися улюбленою справою за власним бажан­ням.

Необхідною умовою художньо-естетичного розвитку, на думку О. Терещенко, є дотримання од­ного з провідних методологічних принципів дошкільної освіти— інтеграції. Цей принцип покладено в основу Базової програми розвитку дитини дошкільного віку "Я у Світі" та Базового компонента, зокрема його структур­ного складника — субсфери "Мистецтво".

«Мистецька діяльність проходить червоною ниткою крізь усі сфери життєдіяльності ("Природа", "Культура", "Люди", "Я сам") та змістові лінії розвитку, тож її варто будувати за принципами інтеграції. На заняттях і в жит­тєвих ситуаціях мають гармонійно поєднуватися різні види мистецтва (музика, живопис, література) та власна худож­ня діяльність дітей (ліплення, малювання, аплікація, му­зикування, мімічні та пантомімічні етюди).

Відомо, що дидактична інтеграція не лише змінює якісні параметри змісту освіти, а й стимулює утворення нового знання — відбувається характерний перехід кіль­кості в якість. Тож на відміну від традиційних занять мистецького спрямування з монозв'язком, заняття із за­стосуванням міжсферних зв'язків ("Природа", "Культу­ра", "Люди", "Я сам") дають додаткові можливості для формування у дітей мистецьких уявлень, знань та умінь, набирають духовно-світоглядного та емоційно-естетичного наповнення. Інтегровані технології передбачають кількісне збільшення та якісне збагачення зіставлень, паралелей, аналогій, стимулювання міжсенсорних асо­ціацій, розширення діапазону, художньо-естетичних уза­гальнень.» [12]

Виховний процес художнього розвитку має базуватися на сучасних технологіях художньо-естетичного розвитку:

• музикотерапії,

• арттерапії,

• анімалотерапії,

• казкотерапії,

• елементів психогімнастики,

• гумору,

• му­зичних та драматичних імпровізацій