3. Ідея збалансування фондів «хочу» та «можу».

Слід зазначити, що засвоєння дитиною будь-яких знань (навіть і етичних), освоєння нею різних видів діяльності тощо – не є, власне, розвитком особистості. Головна суть особистісного розвитку – оволодіння дитиною найпростішими формами життєвого самовизначення, актуалізація його потенціальних можливостей, розвиток елементарного світогляду, особистої свідомості, соціальних почуттів, довільної поведінки, тобто сутність особистості становлять не стільки можливості дитини, її знання та навички, скільки потребово-мотиваційна сфера.

У реальній практиці педагог більше дбає про розвиток можливостей вихованця (фонд «можу») і незрівнянно менше, уваги приділяє розвиткові у дитини фонду «хочу». А без належної уваги до потребово-мотиваційної сфери важко виховати особистість. О. Кононко, підкреслює, що розбалансованість цих фондів, ігнорування дорослим потреб дитини гальмує особистісне становлення дитини, її розвиток стає однобічним. Дитину можна багато чого навчити, якщо мобілізувати її особистісний досвід, власну активність. Проте не можна примусити її використати свої знання на практиці, якщо це позбавлено для неї сенсу.

4 .Ідея формування основ дитячого світогляду, уявлень про світ як цілісність

Програма налаштовує педагога на відкриття дитині великого світу в єдності та розмаїтті його чотирьох окремих світів— ПРИРОДИ, КУЛЬТУРИ, ЛЮДЕЙ, ВЛАСНОГО "Я". Вона спрямована на формування у дошкільника цілісної картини світу — наукове уявлення про середовище навколишнє та внутрішнє. Дитина дошкільного віку за своєю природною здатністю сприймає оточуючу дійсність цілісно і лише дорослі руйнують цю цілісність, вводячи дитину у штучно створений дорослими світ галузей, за якими за традицією укладались програми виховання дітей дошкільного віку. Саме тому Базова програма не передбачає розподілу програмового змісту на традиційні «освітні галузі».

5. Ідея дитиноцентризму

Точкою відліку в освітній роботі, центральною фігурою є дитина, а діяльність є контекстом, умовою її розвитку. Тому в Програмі визначена організація життєдіяльності самої дитини, через яку вона має можливості

самореалізуватися (реалізувати той потенціал і можливості, що їй дала природа) та саморозвиватися.

Зміщення акцентів з дорослого на дитину має внести відповідні корективи у традиційну практику організації життя дошкільників. За такою позицією педагог , за висловом О. Кононко, з «транслятора інформації, тотального контролера та експерта, з людини, яка «штампує» особистості, має перетворитися на архітектора способу життя дошкільнят, здатного в процесі співробітництва допомогти йому знайти своє домірне місце в сучасному суперечливому світі, навчити почуватися щасливим, бути в злагоді з довкіллям та у злагоді із самим собою»

6. Ідея збереження дитячої субкультури та відповідних їй видів діяльності

Зміст програми спрямовано на збереження дитячої субкультури, зорієнтований на цінності та інтереси дитини, визнає пріоритети у дошкільному віці дитячих видів діяльності – ігрової, спілкування, самостійної художньої та предметно-практичної, їх широке розгортання та збагачення змісту