Билет №

1. Римський класицизм. Творчість Овідія: розкриття теми чуттєвого кохання, скорботні роздуми про долю поета –вигнанця, інтерпретація міфологічних мотивів («Метамиорфози»). Переклади давньороимсьої поезії українськими митцями.

Літературна спадщина Овідія надзвичайно багата і різноманітна в жанровому відношенні, але дійшла до нас повністю. Його творчий шлях ділиться на три періоди: до першого належать ранні твори "Любовні елегії", "Мистецтво кохання", "Ліки від кохання", "Косметичні засоби", "Героиды"; до другого - поеми науково-міфічного змісту "Метаморфози" і "Фа-"; до третього - створені на засланні "Скорботні елегії", "Листи з Понту", поема "Ібіс".

Любовно-еротичні поеми юного Овідія містять не тільки жартівливі настанови і поради в області "любовного мистецтва", але і дають яскраве уявлення про звичаї і побут верхівки римського суспільства, відрізняються дивовижною співучістю, витонченістю мови і тонким гумором.

Заслання на береги Чорного моря дало привід до написання цілого ряду творів, викликаних виключно новим положенням поета. Засвідчуючи невичерпну силу таланту Овідія, вони носять зовсім інший колорит і представляють нам Овідія зовсім в іншому настрої, ніж до того, як його спіткала його катастрофа. Найближчим результатом цієї катастрофи були його «Скорботні Елегії» або просто «Скорботи» (Tristia), які він почав писати ще в дорозі і продовжував писати на місці заслання протягом трьох років, зображуючи своє сумне положення, скаржачись на долю і намагаючись схилити Августа до помилування. Елегії, що цілком відповідають своєму заголовку, вийшли в п'яти книгах і звернені в основному до дружини, деякі — до дочки і друзів, а одна з них, найбільша, складова другої книгу — до Августа. Ця остання книга дуже цікава не тільки ставленням, в яке поет ставить себе до особистості імператора, виставляючи його велич і подвиги і принижено просячи прощення своїм гріхам, але й заявляє, що його звичаї зовсім не так погані, як про це можна думати, судячи зі змісту його віршів: навпаки, життя йогоцнотливе, а пустотлива тільки його муза (таку заяву згодом робив і Марціал, на виправдання змісту багатьох своїх епіграм). У цій же елегії приводиться цілий ряд поетів грецьких і римських, на яких хтивий зміст їхніх віршів не може накликати ніякої кари; вказується також на римські мімічні вистави, крайня непристойність яких дійсно служила школою розпусти для всієї маси населення.

"Метаморфози" ("Перетворення") - найбільше творіння Овідія - збірка поетичних оповідань на міфологічні сюжети. Задум поета справді грандіозний: створити поетичну історію Всесвіту - з моменту перетворення первозданного Хаосу в матеріальний світ до перетворення Юлія Цезаря на зірку і обожнювання Октавіана Августа. Однак спроба систематизувати колосальний міфологічний матеріал за хронологічним принципом не увінчалася успіхом, і Овідій обмежився розподілом його за циклами або за ознакою зовнішньої схожості сюжетів. Незважаючи на незавершеність "Метаморфози" належать до числа найвидатніших літературних пам'яток античності, що зробили плідну вплив на всю європейську культуру.

2. Естетичні засади сентименталізму як напряму європейської літератури кінця 18 століття. Розвиток епістолярного роману: «Памела», «Кларіса», Самюеля Річардсона «Юлія або нова Елоїза», Жан-Жака Руссо, «Страждання нового Вертера» Гете. Поезія Роберта Бернса: гедоністичні мотиви, зв'язок з фольклором.

Сентименталізм (від франц. sentiment — почуття, почуттєвість) — літе-ратурний напрям другої половини XVIII — початку XIX століття, що характеризується праг-ненням відтворити світ почуттів простої людини й викли-кати співчуття до героїв у читачів.

Герої творів письменників-сентименталістів - не царі та полководці, а люди нижчих станів, які зображуються у сфері сімейного життя, у звичайних людських стосунках. Акцент робиться на психології героїв, їхніх почуттях і пристрастях, на неповторному й індивідуальному в кожному з них. Проте чутливість героїв часто має надмірний, слізливий характер.

Визначальні риси сентименталізу:

відтворення почуттів і пристрастей людини як основний предмет зображення

позитивні герої – представники середніх і нижчих верств суспільства

вільна побудова твору

підвищена емоційність зображення подій та характерів

мальовничі сільські пейзажі

розробка переважно епічних форм, виникнення ліро-епосу

інтенсивне використання пестливої форми слів, що означають почуття й настрої.

Епістолярний роман чи роман у листах — різновид роману, що є циклом листів одного або кількох героїв. У листах виражені душевні переживання героїв, висвітлена їх внутрішня еволюція.

Один з перших зразків жанру в європейській літературі — «Португальські листи» (1669) Габріеля Жозефа Гійерага, що являє собою літературну містифікацію — збірка любовних послань португальської черниці Маріан Алькофорадо. Інший роман у листах XVII століття — «Любовна листування дворянина і його сестри» (1684) Афри Бен.

Жанр став дуже популярним в літературі XVIII століття, особливо у творчості письменників-сентименталістів. Популярності жанру сприяв успіх романів Семюела Річардсона («Памела, або Винагороджена чеснота», «Кларисса, або Історія молодої леді, що містить у собі найважливіші питання приватного життя і показує, особливо, лиха, які можуть з'явитися наслідком неправильної поведінки як батьків, так і дітей у відношенні до шлюбу», «Історія сера Чарльза Грандісона»).

Творчість Р.Бернса – своєрідне явище в історії англійської літератури. Він писав глибоко реалістичні, демократичні твори, в яких уславлював могутні перетворюючі сили рідного народу, відстоював його право на свободу й незалежність. Жоден з англійських поетів ХVІІІ ст. не оспівував з такою силою працю трудівника, як це зробив Бернс.

Поетичним творам Бернса властиві надзвичайна свіжість образів, влучність епітетів і порівнянь, лаконізм, динамічність, багатство мови.

Бернса справедливо називають народним поетом: не лише тематика його віршів, але й їх поетична форма пов'язані з народною традицією. Берне прекрасно знав фольклорну поезію Шотландії та Англії, збирав, записував та обробляв народні пісні.

використовував їх традиції у власних творах. Звідси йде те особливе сполучення високої майстерності та простоти, яке відрізняє поезію Бернса. У Росії вірші Бернса набули популярності завдяки блискучим перекладам С. Я. Маршака. Головні герої поезій Бернса — селяни, ремісники.

Особливо характерною для Бернса є тема "чесної бідності", у якій знаходить відображення оптимізм поета, його віра в народ:

Тематично твори Бернса 1773-1789р.р. можна поділити на три основні групи – інтимну лірику, сатиру і громадсько-політичну поезію.

В інтимній ліриці з особливою наочністю виявився вплив шотландського фольклору на поезію Роберта Бернса. Але навіть тут поет не обмежується збереженням провідних мотивів народної любовної лірики, а розвиває їх, наповнює свої пісні про кохання гострим, злободенним змістом, відображаючи в них життя своїх сучасників – простих людей Шотландії – у всій його багатогранності і суперечливості. В подіях поет доводить, що розум і високі душевні якості – незмірно важливіші багатства і що бідняк, якому відповідає взаємністю кохана дівчина, незрівнянно щасливіший багатія, що володіє отарами овець. Інтимна лірика Роберта Бернса пройнята пристрасною переконливістю в тому, що його не можна оцінювати в золотій або паперовій валюті.

Наслідуючи традиції фольклору, поет сміливо оспівував у своїх творах живе людське почуття, в якому природно поєднується і духовна близькість, і чуттєва пристрасть. Великий лірик, Бернс зумів передати в своїх піснях всю глибину, силу і чистоту кохання.

3. Концепція літературної освіти і завдання вивчення світової літератури в школі. Стандартизація змісту шкільного курсу зар. Літ-ри Проблеми та перспективи літ-ї освіти в Україні

Концепція спрямована на реалізацію завдань, що стоять перед сучасною загальноосвітньою школою як школою формування нового покоління особистостей з високою гуманітарною культурою і громадянською відповідальністю, необхідністю збереження національної ідентичності, духовних ідеалів слов’янства в умовах глобалізації світового простору.

Пропонована єдина Концепція враховує висловлені протягом останніх років ідеї та думки науковців, методистів, учителів, батьків, учнів.

Основними завданнями Концепції є:

• вироблення спільних методологічних засад для предметів, що забезпечують літературну освіту в школі, – таких, які найбільш повно дозволять розкрити духовно-естетичний потенціал художньої словесності та забезпечити виховну функцію літератури;

• виокремлення та узгодження складових літературної освіти, а також змістового їх забезпечення;

• визначення структури, етапів і стратегічних завдань літературної освіти на кожному етапі;

• забезпечення наступності і взаємозв’язку етапів літературної освіти учнів протягом періоду навчання.

Світова література прилучає дітей до загальнолюдських цінностей, виховує толерантне ставлення до різних народів, народностей, рас і культур.

Завдання

специфічними завданнями у 10 – 11 класах філологічного профілю є такі:

• сформувати в учнів основи філологічного мислення;

• навчити школярів здійснювати різні види інтерпретації та філологічного аналізу тексту;

• розкрити багатозначність літературознавчих понять, значно розширити їх коло й показати змінність у літературному процесі, своєрідність виявлення у творах різних епох, напрямів, течій;

• навчити школярів виявляти жанрові та стильові особливості творів;

• дати основні знання з теорії й практики художнього перекладу, навчити застосовувати набуті знання в процесі аналізу оригіналів та перекладів;

• розвивати творчі (власне філологічні) здібності учнів, необхідні для здобуття майбутньої професії (наприклад, опанування різними віршованими розмірами, написання критичної рецензії, відгуку на книгу, літературного огляду творів певного періоду тощо);

• навчити учнів користуватися словниково-довідковою та спеціальною літературою з філологічного профілю;

• навчити учнів самостійно відшуковувати матеріал з філологічної проблеми, готувати доповідь на філологічну тему;

• навчити учнів висловлювати свої думки розлого, з науковою аргументацією й літературознавчо грамотно;

• сформувати вміння вести діалог, дискусію з проблем літератури.

Стандартизація

Для кожного класу визначається літературний канон: 80 % творів для обов’язкового вивчення в школах усіх типів і 20 % творів таких, з яких учитель має змогу самостійно обирати художні твори для вивчення з урахуванням типу школи, індивідуальних особливостей учнів та регіонів, де вони мешкають.