- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Етапи роботи над ліричним твором.
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Еврипід (Евріпід, грец. Ευριπίδης; близько 480 до н. Е. — 406 до н. Е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагиків поряд із Есхілом та Софоклом.
- •Билет №
- •5. Повинен знати:
- •Основні напрямки діяльності мо вчителів української мови та літератури
- •1. Загальна інформація щодо прав та зобов’язань вчителя
- •2. Вимоги безпеки перед початком роботи
- •3. Вимоги безпеки під час виконання роботи
- •4. Вимоги безпеки після закінчення роботи
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Вимоги до виразного читання
- •Билет №
- •Виник у друг.Пол.Хіі ст. Лицарський роман описував пригоди і почуття шляхетно закоханого лицаря, з яким пов’язані всі події роману.
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Основні етапи роботи над епічним твором.
- •Билет №
- •Шляхи аналізу художнього твору
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
- •Билет №
Билет №
Своєрідність античної комедії. Давня аттична комедія (Аристофан «Вершники», «Хмари», «Жаби», «Лісістрата»). Нова антична комедія (Менандр «Полюбовний суд»). Художня своєрідність римської комедії (Плавт «Кубишка», «Примара», «Скарб» та ін).
Давня комедія остаточно сформувалася як жанр в Аттиці, зокрема у Стародавніх Афінах, у 480 — х роках до н. е. Зачинателем жанру комедії в Афінах та Аттиці загалом був мегарієць Сусаріон.
Точні дані про її походження відсутні, тому ця проблема, як і походження трагедії, є досить складною.
Комедію єлліністичної епохи називають новою атичною комедією. На відміну від давньої комедії нова була не політичною, а побутовою. Вже не славетні герої і видатні постаті знаходять собі місце на сцені. Нова комедія повертається обличчям до звичайної людини того часу, людини органічно пов’язаної з оточуючим її побутовим середовищем. В основі такої комедії, у більшості випадків, знаходиться таке природне людське почуття, як любов.
Героями новоатичної побутової комедії були представники середніх і нижчих прошарків, далекі від політики і зайняті лише своїми особистими інтересами. В цілому, персонажі нової комедії не відрізнялися різноманітністю. Типовими для такої комедії були такі персонажі - закохані юнаки, дівиці, молоді одружені жінки, батьки, парасити (дармоїди), гетери, лікар, хвалькуваті офіцери, спритні раби-пройдисвіти, звідники та ін.
Основний сюжет такої комедії завжди пов’язаний з темою кохання. Головний прийом побудови сюжету – інтрига, в основі якої лежали перешкоди, що заважали об’єднанню закоханих молодих людей. Ця перешкода усувалася у фіналі п’єси за допомогою „впізнання”.
Не відрізнялися різноманітністю і сюжети нової комедії, які розвивалися навколо головної теми – теми кохання: таємне материнство, позбавлення від новонароджених, яких залишали напризволяще та їх впізнання по особливим прикметам, коли вони вже ставали дорослими, різноманітні варіації подолання перешкод закоханими тощо. І хоча сюжети нової комедії були позначені певною подібністю, але окремі деталі, які ускладнювали ці сюжети, урізноманітнювалися до безкінечності.
Конкретно про акторську майстерність сьогодні мало що відомо, але реальністю є факт, що старі засоби виразності вже не могли відобразити нового змісту. Хор, який продовжує існувати по традиції, втрачає попереднє значення. В новій атичній комедії хор виступає лише в антрактах, але його виступи втрачають будь-який зв’язок із змістом п’єси і розвитком дії; структура комедії, зазвичай, ділиться на п’ять актів. Тим самим комедія перестала бути хоровою і тепер вибудовувалася виключно на грі акторів.
У порівнянні з давньою комедією змінився і зовнішній вигляд акторів. Зникають гротескні маски і короткі туніки акторів, поступившись маскам з реалістичним зображенням людського обличчя, і побутовим костюмам.
Змінюється і мова п’єс: за традицією герої продовжують говорити віршами, але їх віршовані діалоги максимально наближені до живої говірної мови. Не зважаючи на те, що нова аттична комедія була вузькою за своїми суспільними устремліннями, вона тим не менше, за рахунок реалістичних тенденцій, мала великий вплив на розвиток нової європейської комедії.
Представниками нової атичної комедії були – Дифіл, Аполодор,Филемон, але найбільш відомим є Менандр.
Становлення римської комедії проходило як під впливом фольклору, так і грецьких літературних зразків
У підсумку в Римі зложилося два типи комедій. Перший – Комедія паллиата(від грецького pallium– плащ). Найбільше яскраво паллиата представлена вПавта, Теренция, а також Невия, Стація
Другий тип – Комедія тогата, тобто комедія з римським сюжетом, герої якої були одягнені в римську тогу. Найбільшим представником тогати був Лукций Афраний.
Римський комедіограф Плавт бере сюжети з новоаттической комедії (Менандра, Филемона, Дифила й ін.). Іноді він комбінує сюжети двох, а те й декількох комедій; подібний прийом називається Контамінація
Дія У Плавта Відбувається в Греції, Однак у його комедіях ми виявляємоРізноманітні римські елементи
Мистецьки вибудовується Діалог – найголовніший елемент комедії Він наповнений всіма відтінками "живого розмовного мовлення. Серед прийомів:Гра слів, комічні неологізми, метафори; гіперболи Комізму служить іЗмішання грецьких і римських елементів
Роман-міф » у творчості Томаса Манна («Доктор Фаустус», «Йщсиф та його брати», «Чарівна гора»). Проблема відчуження людини та абсурдності світу в прозі Франца Кафки (новелла «Перевтілення», романи «Замок», «Процес»)
Роман "Чарівна гора" (1925) вважається одним із самих значних і складних добутків німецької літератури ХХ століття. Це своєрідна енциклопедія декадансу, його осуд і винесення смертельного діагнозу кращим знавцем цієї хвороби. Дослідник Р. Фаєзі називає "Чарівну гору" новою "Одіссеєю" зі своїми Сциллою і Харибдою, зі своєю Цірцєю в особі Клавдії Шоша, зі сходженням у "царство мертвих". Це "Одіссея" духовних, а не географічних пригод, ця мандрівка у світі ідеологічних суперечок, конфліктів і концепцій буржуазної філософії ХХ століття. Головному герою Гансу Касторпу протипоказані декаданс і смерть, він з огидою відкидає фрейдизм. "Чарівна гора" - це місце, де раніш, ніж у низині, згустилася нова духовна атмосфера, центром якої стає Ганс.
Тетралогія "Йосип і його брати" (1933-1943) складається із самостійних романів "Історія Іакова", "Юність Йосипа", "Йосип у Єгипті" і "Йосип-годувальник". Крім того, цим романам передує передмова автора "Пекельний шлях", що коротко викладає історико-міфологічні і філософські концепції книги. Роботу над цими романами Манн назвав "зухвалою грою". За допомогою арсеналу художніх засобів він вирішив оживити стародавність, ґрунтуючись на легендах, міфах, піснях і сказаннях. Для цього письменник у 1930 році відправився в Палестину і Єгипет, місця, що збирався описати. Але вершиною його творчості став "Доктор Фаустус" (1947). Його зміст має кілька планів. Для Німеччини цей роман має особливе значення, у ньому Манн показує духовну неспроможність буржуазної інтелігенції, що розтліває вплив ідей Шопенгауера, Ніцше, Фрейда. Головний герой роману німецький композитор Адріан Леверкюн, будучи носієм цих пороків західної інтелігенції, прирікає себе на щиросердечну спустошеність, творче безсилля й апатію. У цьому романі Т. Манн звертається до древнього міфу про Фауста. Леверкюн теж йде на угоду з дияволом. Він теж знехтував свій щирий дарунок, запалав помилковим честолюбством, цим і порозумівається його глузування над талантом, перекручене представлення про цінності світу.
У літературі XX століття постать Франца Кафки одна з найбільш трагічних і суперечливих. Його творчість відображає складності і протиріччя світу, які Кафка сприймав як абсурд свого часу. Він відобразив трагедію безсилля людини перед абсурдністю буржуазного світу. У романах "Замок", "Процес" Кафка у своєрідній художній формі відтворює суспільні відносини, розкриває їх справжню суть.
Глобальні проблеми ХХ століття (втрата ідеалів, самотність людини, деградація особистості та суспільства) залишили відбиток на світовідчутті австрійського новеліста Ф.Кафки, який постійно шукав духовну сутність світу і відчував відчуження від оточуючої дійсності. Письменник страждав від невлаштованої реалії, матеріальної залежності, ницого оточення, від неможливості отримати відповіді на важливі питання сенсу людського існування. Митець у своїх творах піднімає проблему, що не втратила ваги і в сучасну добу глобалізації: відчуженість людини, втрата суспільством моральних цінностей, поступове перетворення людини з високодуховної істоти на тварину
Герой новели Кафка Перевтілення втілює страх людини перед життям, самотністю, від якої ніхто не застрахований. У абсурдному світі навіть родинні зв'язки стають слабкими і розриваються. Головне для героїв - виглядати звичайними, такими, як усі. Внутрішній світ людини, її переживання нікого не цікавлять. У творах Кафки світ керується законами, які не підлягають логічній мотивації, не може їх осягнути і душа.
«Перевтілення» — це безперечне вираження драми самого Кафки, котрий відчував себе чужим у власній сім'ї, розгорнена метафора його комплексу провини перед батьком і родиною. Французький дослідник життя і творчості Кафки Клод Давид зазначає: «Грегор Замза — це явно Франц Кафка, перетворений своїм нелюдимим характером, своєю схильністю до самотності, своєю нав'язливої думкою про писання у певну подобу монстра; він послідовно відрізаний від роботи, сім'ї, зустрічей з іншими людьми, зачинений у кімнаті, куди ніхто не насмілюється ступити ногою і яку поступово звільняють від меблів, незрозумілий, зневажливий, відразний об'єкт в очах усіх». Але незважаючи на те, що Замза — один з автобіографічних «портретів» Кафки. Самотність - гарна річ, проте вона лише тоді гарна, коли є родина, близькі люди, які завжди готові надати сховок для наляканої, заполоханої душі. Та, нажаль, у Грегора Замзи не було такого сховку, його переслідувала самотність; родичі відчували відразу до нього.
Характер зображення особистості та її стосунків з суспільством у романі «Замок» визначається перш за все соціально-економічними реальностями суспільства. Неможливість реалізації двох (творчого самоутвердження та праці), тісно пов’язаних між собою, потреб в оточенні соціальних суперечностей гноблення та натиску перетворюється суспільством в економічне відчуження, відчуження праці. Третя потреба – у спілкуванні – перетворюється у відчуження моральне. У романі «Замок», який Томас Манн назвав «… найзахоплюючим явищем у галузі художньої прози» [3, 55], знайшли оригінальне художнє втілення всі різновиди відчуження. Проте Ф.Кафка досить своєрідно відтворює типи відчуження. Вони не відмежовані одна від одної, а навпаки, породжують одна одну, тим самим створюючи найвищий рівень трагізму та самовідчуження особистості. Проблему відчуження та самотності письменник передає не лише завдяки словам, діям, емоціям героїв, а й показом просторових образів Села та Замку, що несуть на собі виразний екзистенційний характер, бо вплетений у трагічну тканицю людського існування.
Проблема самотності та відчуження праці у романі відтворена художником у жорстокому конфлікті героїв з Системою. Світ постає як ворожий і темний, чітко протиставлений людині. Суспільство більше не є опорою і захистом для людини, воно, «спотворює її, перетворює на бездушну машину, на «гвинтик» великого механізму» [1, 19]. «Замок» - це класичний модерністський роман-міф, у якому іронічно змальовується трагічна приреченість спроб людини подолати свою самотність і відокремленість від інших людей, трагічна недосяжність духовних цілей.
Професійні вимоги до вчителя світової літ-ри. Основні напрями діяльності вчителя словесника. Етапи роботи вчителя словесника. Науково-методичні школи україни. Методична робота в школі. Вимоги безпеки праці вчителя……….
Кваліфікаційні вимоги
6.1. Вчитель світової літератури повинен мати відповідну фахову освіту; забезпечувати нормативні рівні і стандарти
навчального-виховної роботи, відповідати загальним етичним та культурним вимогам до педагогічних
працівників.
6.2. Раз на 5 років проходити навчання на курсах підвищення кваліфікації з предмету і раз на три роки – з безпеки
життєдіяльності з наступною атестацією і присвоєнням кваліфікаційної категорії.
6.3. Учитель ІІ категорії має фахову вищу освіту, відповідає вимогам встановленим до працівників з кваліфікаційною
категорією «спеціаліст», постійно вдосконалює свій професійний рівень; використовує диференційований та
індивідуальний підхід до учнів; володіє сучасними освітніми технологіями, формами, методами організації
навчально-виховного процесу, застосовує інноваційні технології; знає основні нормативно-правові акти у галузі
освіти; користується авторитетом серед колег, учнів та батьків. Стаж педагогічної роботи – не менше 3-х років.
6.4. Учитель І категорії відповідає вимогам встановленим до працівників з кваліфікаційної категорії «спеціаліст ІІ
категорії», використовує методи компетентно орієнтованого підходу до організації навчального процесу; володіє
технологіями творчої педагогічної діяльності з урахуванням особливостей навчального матеріалу та здібностей
учнів; впроваджує передовий педагогічний досвід; формує навички самостійно здобувати знання і застосовувати
їх на практиці; уміє лаконічно, образно і виразно подати матеріал; вміє аргументувати свою позицію та володіє
ораторським мистецтвом. Стаж роботи не менше – 5 років.
Учитель «вищої категорії» відповідає вимогам встановленим до працівників з кваліфікаційної категорії
«спеціаліст І категорії», володіє інноваційними освітніми методиками й технологіями, активно їх використовує
та поширює в професійному середовищі; володіє широким спектром стратегій навчання; вміє продукувати
оригінальні, інноваційні ідеї; застосовує нестандартні форми проведення уроку; активно впроваджує форми та
методи організації навчально-виховного процесу, що забезпечує максимальну самостійність навчання учнів,
вносить пропозиції щодо вдосконалення навчально-виховного процесу в навчальному закладі. Стаж роботи не
менше – 8 років.
