Еврипід (Евріпід, грец. Ευριπίδης; близько 480 до н. Е. — 406 до н. Е.) — давньогрецький поет-драматург, молодший з трьох великих афінських трагиків поряд із Есхілом та Софоклом.

Творчість Евріпіда, який сформувався в роки кризи афінської демократії, розкладу полісної моралі, посилення індивідуалізму, відрізняється різко критичним ставленням до міфології, етичних норм та інших традицій. Це викликало обурення сучасників і, цілком зрозуміло, що навколо нього склалася несприятлива атмосфера (відбита у творах Арістофана), внаслідок чого поет наприкінці життя залишив Афіни. Після нетривалого перебування у фессалійській Магнесії Евріпід поселився в Македонії, де й помер 406 до н. е. Недобрі плітки розповідали і про його смерть: нібито він був розірваний псами, або навіть розтерзаний жінками. Є відомості, що Евріпід почав працювати над трагедіями вже у вісімнадцятирічному віці, але в змаганні драматургів він вперше взяв участь лише в 455 до н. е., коли йому було близько тридцяти років. В цьому змаганні драматург посів третє місце. За все життя йому вдалося здобути лише п'ять перемог (останню — посмертно). Евріпід, на відміну від Есхіла та Софокла, сам на сцені не виступав, а також, порушуючи традиції, не писав музику до своїх творів, доручаючи цю справу музикантам. Незрозумілий сучасниками, Евріпід набув слави великого трагіка, який підготував мистецтво нової драми. Він широко вводить до драматичної дії раціональні інтонації філософського диспуту (в дусі софістів) або судових розглядів, поєднуючи граничний раціоналізм з психологізмом. Евріпіду властиве незвичне для античної трагедії посилення побутового елементу, цікавість до приватного життя людей. Показові кінцівки драм. Автор нехтує природним розвитком і завершеністю дії і тому в фіналі часто відбувається несподівана розв'язка, зазвичай пов'язана з втручанням божества, яке з'являлося на спеціальній театральній машині (еорема). Цей прийом пізніше отримав назву «deus ex machina» («бог з машини»). Творчість Евріпіда по-справжньому оцінили вже після його смерті; до падіння Римської імперії він залишався найвідомішим і найпопулярнішим драматургом античності. Простежується вплив на Менандра, трагедії Сенеки Молодшого та на європейську драматургію. Від трагедій «Медея», «Гіпполіт» та інших веде початок розвиток драми в бік патетичної, пафосної трагедії значних, часом патологічних пристрастей (цю лінію розвивають Сенека, Расін та інші). Від трагедій «Іон», «Єлена» та інших, де вперше з'являються мотиви загубленої й знайденої дитини тощо — веде шлях в сторону побутової драми, просторікуватих персонажів (через побутову комедію Менандра цей напрям веде до Плавта, а через нього до Мольєра). Трагедії Евріпіда час від часу з'являються і в репертуарі сучасного театру.

2. Найвизначнішими в історії літератури нового часу літературними напрямами й водночас художніми методами (та стилями) є бароко, класицизм, сентименталізм, романтизм, реалізм, натуралізм, модернізм, постмодернізм тощо.

Фредерік Бегбедер (фр. Frédéric Beigbeder, рід. 21 вересня 1965, Нейі-сюр-Сен) — сучасний французький прозаїк, публіцист, літературний критик і редактор.

Бегбедер предпочитает сумасбродные сюжеты, с героями, похожими на него самого.

Крім того, він виступив засновником літературної премії, якою удостоїлися, зокрема, книги Мішеля Уельбека і Віржіні Депант, і навіть відзначився вкинематографе — знявся в епізодичній ролі в порнографічному фільмі «Дочка човняра» (з участю зірки жанру Естель Дезанж Оф.сайт). Заслужену славу одного з найцікавіших сучасних французьких письменників Фредеріку Бегбедеру принесли романи «Спогади необразумившегося молодої людини» (1990), «Канікули в комі» (1995), «Любов живе три роки» (1997), «Оповіданнячка під екстазі» (1999), «Романтичний егоїст», «99 франків», що став лідером книжкових продажів 2000 року у Франції

3.Вивчення драматичних творів на уроках світової літератури: основні етапи, методичні прийоми. Шляхи аналізу драматичних творів.

Драма  (від грец. — дія) — Один з літературних родів, який змальовує світ у формі дії, здебільшого призначений для сценічного втілення.

 етапи вивчення драматичних творів: Підготовка до сприйняття твору; Читання твору; Підготовка до аналізу; Аналіз твору; Підсумкові заняття; Творчі роботи.

На етапі Підготовки до сприйняття  Драматичного твору потрібно добирати такі матеріали, які б зацікавили учнів. Слід дбати, щоб вони мали насамперед загальноінформаційний, науковий та методичний характер.

На підсумковому етапі вивчення драматичного твору практикують конкурси читання окремих сцен для з’ясування глибини розуміння школярами п’єси. Набагато кращі результати дає інсценування фрагментів тексту, яке дозволяє відтворити характери персонажів не лише мовними засобами, а й за допомогою рухів, жестів, гриму

Методичні прийоми

В останні роки застосовуються у школі такі види роботи, які спрямовують на образне розв’язання поставленного завдання.

1. Інсценування уривка дітьми (групою) під керівництвом учителя, когось із учнів

2. Режисерування важливих або складних для розуміння учнями частин (яв, картин, епізодів).

3. Ставити учнів у позицію автора.

4. Вивчаючи драматичні твори у школі, можна демонструвати фрагменти театральних вистав, кінофільмів, які поставлені на основі спектаклів.

5. Демонстрація художніх ілюстрацій до п’єс, фотографій окремих сцен вистави чи артистів у ролях. Після прочитання. Обов’язково потрібен коментар (це можуть бути спогади режисера чи самих акторів, спогади рідних і близьких про пошуки образу).

6. Перед переглядом спектаклю доцільно провести настановчу бесіду, в якій порадити простежити за грою виконавців головних ролей і з’ясувати, наскільки переконливо відтворені у грі артистів провідні риси характерів героїв, відтворено їх образ, що від себе вніс виконавець, чи вдало і доцільно це зроблено?

Шляхи аналізу

Цілісний Повторне прочитання і глибоке осмислення найважливіших ідейно значущих епізодів(або аналіз за розвитком дії

Композиційний.Розгляд твору, коли аналіз епізодів, образів-персонажів і твору в цілому визначається особливостями його композиції.

ПообразнийГрунтовне вивчення образів твору, через які простежується ідейно-художня концепція митця.

Проблемний Художній твір можна аналізувати і під кутом зору політичних, моральних та естетичних проблем, які втілені в ньому.

Структурно-стильовий.Вивчення індивідуального стилю письменника, невеликих за розміром віршів з метою визначення найхарактерніших особливостей почерку митця.