Билет №

1. Жанрово-стильові форми давньогрецького епосу. Відмінності дидактичного епосу Гесіода «Роботи і дні» та пародійного епосу «Війна жаб і мишей».

Слово «епос» прийшло до нас з античності. З давньогрецького цей термін перекладається як «оповідання».

В епосі ведеться розповідь про який-небудь вчинок чи подію в минулому, описуються різні явища і характери, міститься цілісна картина суспільного життя народу.

Основні жанри епосу:

пісня.

Епос- слово, розповідь, оповідання, переказ. Епос, як лірика та драма, є літературним родом, що представлений такими жанрами: казка, героїчний епос, епопея, епічна поема, повість, оповідання, новела,. роман, Спецефічна риса епосу полягає в організуючій ролі оповіді: оповідач розповідає про події як про щось минуле або пригадане, вдаючись при цьому до опису обставин, характеру подій, зовнішності персонажів. Часопростір в епосі не визначається. 

Періодизація давньогрецької літ-ри:

Умовно виділяють чотири головні етапи розвитку давньогр. літ-ри:

а) за архаїчного періоду (8ст.д.н.е.) розвивається усна народна творчість, зокрема міфологія, епічна поезія (Гомер). На межі арх. та класич. періодів формується дидактичний епос (Гесіод).

б) Класичний період (7-4ст.д.н.е.) З'являється лірика, драма, вникають перші прозові жанри: історіографія, ораторське мистецтво, філософські роздуми та бесіди. Вершина літ-ри класичного періоду – твори афінських трагіків (Есхіл, Софокл, Евріпід). Представники прози: Геродот, Демосфен, Платон і Арістотель.

в) Елліністичний період (з к. 4ст.д.н.е – до 30-х рр. до н.е.) Побутова комедія(Менандр), Олександрійська поезія, натуралістичний «міміямб»(Геродот).

г) Римський період (1-5ст н.е.) З'являються новаційні “Життєписи” Плутарха, самобутня, вїдлива й кумедна сатира Лукіана, грецький роман

«Війна жаб з мишами») — старогрецька пародія на героїчний гомерівський епос (кінець VI — початок V століття до н. е.), приписується Пігрету. Виникла в умовах розкладу родових відносин і кризи античної (олімпійської) релігії. Пародійність полягає в тому, що дії мізерних персонажів оспівуються в урочистій епічній формі.

У переносному значенні "Батрахоміомахія" або "війна мишей і жаб" означає зіткнення з незначного приводу (зазвичай настільки ж нікчемних суперників).

Поема Гесіода «Роботи і дні» складається з моральних повчань і практичних порад щодо різних господарських робіт. До неї також увійшов перелік «щасливих» та «нещасливих» днів.

1. «Роботи і дні» - дидактична поема, складена з практичних порад щодо різних робіт (здебільшого хліборобських), викладу хліборобського календаря - звідси назва поеми,- а також безлічі окремих висловів, перейнятих переважно певністю в спасенності праці і згубності неробства. Крім того, через усю поему проходить негативне ставлення автора до земельної аристократії (беотійських «басилевсів» того часу). Вихваляючи хліборобську працю, поет порівнює її з працею корабельника-купця, яка вабить можливістю швидкого збагачення, і вказує на почесність і перевагу першої. Погіршення економічного стану селянства відбито в поемі у формі славетного [116] песимістичного міфа про п'ять «віків» - про стадії еволюції людства від золотого віку до залізного,- з яких кожний наступний гірший за попередній. Поему пожвавлює особистий характер окремих моральних умовлянь, адресованих братові - Персові, що відняв у Гесіода спадкову ділянку землі, підкупивши суддів («басилевсів»). Постійному поновленню мотиву про спасенність праці і нагадуванню про божественну справедливість Зевса надається різноманітності введенням туди народних афоризмів, повчальних байок та міфів.

2. Англійський реалістичний роман ХІХ століття. Проблема становища жінки в суспільстві в романі Шарлотти Бронте Джен Ейр

В історії англійської культури період 1837 - 1901 рр. називають вікторіанською добою (на честь королеви Вікторії, яка тоді правила). В цей період у літературі провідним жанром був реалістичний роман, що розвивав традиції таких письменників ХVIII століття, як Г. Філдінг, О. Голдсміт, Л. Стерн, Дж. Остен. За допомогою роману письменники порушували різноманітні проблеми, характерні для суспільства в цілому. Передусім, це глобальні суперечності - між бідністю та багатством, між особистістю та суспільством.

Найвідомішими представниками англійського реалістичного роману є Ч. Діккенс, В. М. Теккерей і Ш. Бронте. Їхню справу продовжила нова генерація англійських романістів, яка теоретично осмислила новий художній стиль і поглибила його психологічно: Е. Троллоп, Дж. Еліот, Т. Гарді, Дж. Мередіт.

Письменники-реалісти прискіпливо вивчали матеріальні мотиви людської поведінки та приватне життя індивідів і намагалися зображати життя об’єктивно, тобто неупереджено, фіксуючи як позитивні, так і негативні його риси. Звідси зацікавленість англійських реалістів сучасними «низькими» темами, матеріальними чинниками буття: гроші, фізіологія, одяг, житло, клімат тощо. Один з найважливіших принципів англійського реалістичного мистецтва - показ літературного персонажа у тісному зв’язку з оточенням, яке формує характер людини. На основі ретельного аналізу дійсності, різних варіантів соціальної поведінки письменники створювали типи - узагальнені образи людей, характерні для певного суспільства чи соціальної групи - своєрідний аналог видів і підвидів у біології.

Помітним явищем в історії англійського реалізму ХІХ століття є творчість Шарлотти Бронте (1816-1855), романам якої притаманна пильна увага до внутрішнього світу людини.

Роман "Джен Ейр" залучив і вразив читачів образом головної героїні - сміливої і чистої дівчини, що самотньо веде тяжку боротьбу за існування і за своє людське достоїнство. Роман став важливою віхою в історії боротьби за жіночу рівноправність. Це поки ще не політична рівноправність -виборчих прав для жінок не вимагали навіть чартисти, - але рівність жінки з чоловіком у трудовий діяльності і родині. У постановці жіночого питанняй у самому своєму творчості Шарлотта Бронте була близька французькій письменниці Жорж Санд, знаменитий роман якої "Консуело" (1842 р.) дуже любила Ш. Бронте.

Джен Ейр - палка і сильна натура, носителька стихійного протесту проти всякого гноблення. Ще в дитинстві вона відкрито повстає проти своєї багатої і лицемірної виховательки і її жорстокого, розпещеного сина. У притулку, у бесіді з лагідної і терплячий Елен Бернс, вона висловлює думку про необхідності опору: "Коли нас б'ють без причини, ми повинні відповідати ударом на удар - інакше і бути не може - притім з такою силою, щоб назавжди відучити людей бити нас!"

Центральний роман Шарлотти Бронте, в якому явно простежується проблема емансипації − «Джейн Ейр». Він залучив і вразив читачів образом головної героїні, сміливої і чистої дівчини, що самостійно веде боротьбу за існування і за свою людську гідність. Історія цієї боротьби розказана від першої особи. Це не автобіографія Шарлотти Бронте: історія Джейн Ейр має тільки окремі точки дотику з життям письменниці. Роман, який читають вже більше 150 років став важливою віхою в історії боротьби за жіночу рівноправність. Зрозуміло, це поки що не політичне рівноправ'я. Шарлотта Бронте відстоює рівність жінки з чоловіком у родині та трудовій діяльності. Ш. Бронте своєю творчістю близька французькій письменниці Жорж Санд. Знаменитий роман Ж. Санд «Консуело» (1824) був улюбленим романом Ш. Бронте і вплинув на створення образу Джейн Ейр[19, с.129].

3. етапи вивчення художньго твору на уроках світової літератури. Мета і завдання, види, основні функції всупних занять. Підсумковий етап вивчення художнього твору: мета і завдання, основні функції і форми проведення.

І етап вивчення художнього твору в школі Підготовка до сприйняття художнього твору. Мета – зацікавити учнів, пробудивши в них бажання прочитати певний твір.

ІІ етап вивчення художнього твору в школі Читання тексту. Головна мета вчителя на цьому етапі - керувати процесом читання (в класі) і спостерігати й контролювати (вдома)

ІІІ етап вивчення художнього твору в школі 5 – 8 класи – словникова робота. 9 – 11 класи – підготовка до аналізу твору. (До аналізу художнього твору можна братися лише тоді, коли учні не тільки прочитали текст, а й глибоко усвідомили зміст прочитаного)

ІV етап вивчення художнього твору в школі 5 – 8 класи – використання окремих елементів аналізу 9 – 11 класи – аналіз твору

V завершальний етап роботи з художнім текстом Творчі усні та письмові роботи учнів Мета: навчити учнів узагальнювати й використовувати здобуті на попередніх етапах роботи знання – самостійно давати оцінку окремим частинам і всьому твору в цілому; мати власне судження про вчинки дійових осіб; спираючись на зміст і форму художнього твору, розвивати навички усного та писемного мовлення. 

Мета вступних занять – зацікавити учнів, пробудити в них бажання прочитати певний твір.

Завданнями вступних занять визначаються їх основні компоненти: висвітлення особливостей соціально-економічного та побутового життя суспільства відображеної письменником епохи; розгляд найважливіших подій і фактів, що характеризують рівень розвитку літератури й суміжних мистецтв; повідомлення про історію написання виучуваного твору та його літературну долю; встановлення внутрішньо-предметних та міжпредметних зв'язків; пояснення незнайомих або малознайомих учням слів і висловів.

Види вступних занять

вступні заняття, які присвячуються знайомству з біографією письменника. 

Вступні заняття, які допомагають зрозуміти історичну епоху, відбиту у творі, чи яка відноситься до часу його створення.

 Вступні заняття, які формують певний кут бачення на проблематику твору.

вступні заняття, відправною точкою яких є життєві враження школярів

Мета підсумкових занять – перевірити розуміння учнями прочитаного твору,відчуття його, зробити висновки, особисті враження, оцінки. Форми проведення занять на цьому етапі можуть бути різними: підсумкова фронтальна бесіда, відповіді за тестами, літер.ринг., літер.вікторина, літ.гра «Що?Де? Коли?», письмові відповіді на контрольні запитання.

Серед функцій підсумкового етапу вивчення художнього твору виокремимо такі:

· навчальна (реалізується під час осмислення твору на новому рівні, для чого потрібно викликати в учнів потребу в повторному зверненні до літературного тексту, змусити їх замислитися над складнішими завданнями, ніж ті, що вже були виконані у ході аналізу твору);

· розвивальна (подолавши ..ілюзію поінформованості" школярів, як наголошують науковці, слід навчити їх зіставляти літературні явища, активно оперувати теоретико-літературними поняттями під час обговорення мистецького явища, „переносити" набуті знання на новий навчальний матеріал (О.Богданова);

· емоційно-естетична (забезпечує емоційне враження від прочитаного, відчуття невичерпності твору, ставлення до літературного тексту як до естетичного явища, що має безліч варіантів прочитання і тлумачення, адже "одна із головних ознак мистецького твору – недомовленість... це той простір власної інтерпретації, який кожний читач може заповнювати за власним смаком й уподобаннями..." (Ж.Клименко)];

· узагальнююча (спрямована на систематизацію та узагальнення отриманих знань школярів під час вивчення навчальної теми);

· діагностична (містить комплекс методик для оцінки сформованості рівнів засвоєних знань, набутих умінь та навичок);

· корекційна (відображає зіставлення результатів навчання школярів із запланованими, їх виправлення на основі варіативності вибору відповідних методичних прийомів, видів та форм навчальної діяльності залежно від індивідуально-психологічних особливостей читацької рецепції учнів).

Форми проведення підсумкового етапу

З метою ефективності підсумкового етапу вивчення художнього твору виділяють як традиційні, так і нові форми організації навчальної роботи. За кількістю учасників виокремимо такі її форми:

§ індивідуальні (робота з картками, співбесіда);

§ в малих групах ("мозкова атака" , робота в проблемній групі);

§ для всього класу (узагальнююча бесіда, семінар-залік, конференція, прес-клуб, диспут, літературні ігри і конкурси, тестування, літературний диктант, очна та заочна екскурсія, тематична атестація);

§ для всієї паралелі (конференція, диспут, літературні ігри і конкурси, очна та заочна екскурсія).