31. Роль конотації в розвитку лексичного значення слова. Конотативні компоненти семантики в структурі лексичного значення синонімів. Конотація узуальна і оказіональна.

В.Телія визначає конотацію як “продукт історичного розвитку значень слів (та

виразів), що йдуть у цьому поступальному русі не тільки за розвитком свідомості

людини в процесі пізнання нею дійсності; це й ті дані, які асоціативно супроводжують

знання про світ і які неявно виражаються в тексті, а конотація, вбираючи їх в себе у

вигляді внутрішньої форми, експлікує з тим, щоб підготувати відповідний прагма-

тичний (експресивний ефект)”

конотативні ( емоційно-оцінні) – відрізняються ставленням мовця до названого ним явища( з наростанням позитивних емоцій: дитина, дитя, маля, крихітка; з наростанням негативних емоцій: обличчя, лице, фізіономія, пика; нейтральне райдуга і поетичне веселка)

Узуальна — це та загальна конотація мовних одиниць, яка вже усталилася в мові, є загальнозрозумілою і загальновживаною, вона ніби стала нормою. Здебільшого це конотація уже формального характеру — традиційна книжна чи пісенна, живомовна. 

Дзвонять копі підківками, А козаки шабельками, Чорний ворон крилоньками, А матінка — слізоньками. Ой у полі три криниченьки,

Оказіональна конотація перебуває на периферії загальнонаціональної мови. Це рідковживані, може, й не всім зрозумілі, здебільшого авторські новотвори, що виникли на основі якихось незвичних і маловідомих для більшості мовців суб’єктивних асоціацій. Оказіональні конотації виникають переважно у поетичній мові.

Переморгувалося зеленоброво. (І. Драч)

32. Класифікаційні ознаки синонімів.

ознака за семантичною функцією: ідеографічні, стилістичні, семантико-стилістичні

Ознака відтворюваності синонімічних відношень: загальномовні, контекстуальні

За морфологічною будовою: спільнокореневі, різнокореневі

33. Класифікація синонімів за семантичною функцією.

Ідеографічні( семантичні)- такі синоніми, лексичне значення яких відрізняється такими семантичними компонентами, що відображають особливість позначуваного, виражають ширше чи вужче поняття, більшу чи меншу деталізацію чи загальний зміст певного поняття. Ідеографічні можуть бути стилістично нейтральні при попарному зіставленні, стилістично- забарвлено однаково виражені.

Зрозуміти-збагнути

Стилістичні- однакові за поняттєвим вмістом лексичного значення, але відрізняються стилістичним забарвленням, а отже і тими стилями літературних творів і ситуаціями спілкування., в яких можуть вживатися.

Бачити- лицезріти

Зоріти-сяяти

Семантико-стилістичні- такі слова, що маючи близьке основне значення, відрізняються як семантичними компонентами поннятєвого вмісту, так і стилістичним забарвленням.

Говорити- варнякати, гундосити, цвенькати

34. Ідеографічні синоніми української мови, основа відмінності їх лексичного значення та методика їх розпізнавання.

Ідеографічні( семантичні)- такі синоніми, лексичне значення яких відрізняється такими семантичними компонентами, що відображають особливість позначуваного, виражають ширше чи вужче поняття, більшу чи меншу деталізацію чи загальний зміст певного поняття. Ідеографічні можуть бути стилістично нейтральні при попарному зіставленні, стилістично- забарвлено однаково виражені.

Зрозуміти-збагнути

Ці синоніми забезпечують можливість передавати відтінки того самого поняття, оскільки на його позначення існує кілька слів: дивувати — «викликати подив незвичайністю» 

У кожному з таких синонімів є саме той відтінок, який необхідний для конкретного синтагматичного відрізка мови.

35. Стилістична синонімія питомо української лексики та старо(церковно)слов’янізмів. Роль Т. Шевченка у формуванні й закріпленні стилістики церковнослов’янізмів в українській літературній мові нового періоду (за працею В. Сімовича „Дещо про Шевченкову архаїзовану мову”).

Синоніми-старослов'янізми — лексичні, фразеологічні або тільки фонетичні запозичення із старослов'янської мови. їх використовують переважно із стилістичною метою — щоб надати розповіді урочистості або наповнити її іронією тощо. Немало старослов'янізмів у Шевченковій поезії: всує, да свершиться, на прю, овчі шкури та ін.; Сьогодні в Софії Карлівни гостюють мадам Шило... та преподобна Лукерія (О. Гончар).

Поет свідомо вживає староукраїнських ( і церковних) форм, слів і фраз, а то і свої власні утворює, такі, що їх давня українська не знає

Всі такі явища в шевченковій мові мають окремі функції: формальні-мовні, стилістичні, поетичні; значеннєві, семантичні.

Шевченкова мова повна і ти перших форм, і слів уже змеханізованих, і тих других, іще живих « активних « архаїзмів», у нашому розумінні цього слова.