70. „Російсько-український словник” за редакцією а. Кримського, с. Єфремова (1924-1933 рр.).

Що cтосується "Російсько-українського словника" (відомого також під назвою «Академічний словник»), то, крім того, що 4-й підготовлений том (Р – Я) в свій час знищили, а 3-и томи (А – П), видані в 1924 – 1933 рр., були під забороною, цей словник ніколи не перевидавався, і став на сьогодні великою рідкістю (в Національній бібліотеції ім. В.Вернадського, скажімо, є тільки 1-й том (А – Ж)). А серед двомовних словників йому досі нема рівних. Він містить неоціненний мовний матеріал. Справжній словниковий шедевр. Основне, що можна зазначити, – словник написали не просто великі знавці, шанувальники, оборонці української мови. Укладачі словника – люди з вільним мисленням, українську частину писали, виходячи з суто українських мовних норм, а приклади наводили, не зважаючи особливо на "політичний момент". Це вільнодумство і щонайвищий фаховий рівень, врешті, і є основою знаменитості словника. Відносно мало запозичень з инших мов і часто до них подано напрочуд вдалий український відповідник, не кажучи вже про те, що запозичення улягають нормам української мови. Одним словом без "ноу хау" і т.п. одоробал. Хоч тут і трапляються поодинокі помилки чи спірні слова, але загалом досі словник залишається неперевершеним. Так, серед всього масиву українських слів, лише до десятка активних дієприкметників (пану́ючий, диму́ючий, браку́ючий, початкуючий, керу́ючий, меньшовику́ючий, неіснуючий, непману́ючий, уряду́ючий, праву́ючий), до того ж, у більшості є вдалі синоніми; нема іменників на -овка тощо.

І ще. Матеріяли четвертого тому (Р – Я) втрачено, але матеріялу трьох томів (А – П) досить, щоб зрозуміти підходи і норми питомої української мови. Словник є зразком для наслідування в укладанні словників, чи може бути взятий за основу в укладанні нового словника (з доданням нового матеріялу і дописанням матеріялу на Р – Я) (подібно до словника Грінченка за редагуванням Єфремова і Ніковського з додатком нових матеріялів). Дописати (дописувати) словника, а заодно розширити (розширювати) наявну частину – мабуть, головне, чому має послужити ця електронна версія. Врешті, "найкорисніші ті книжки, які спонукають читача доповнювати їх" (Вольтер).

На превеликий жаль, досі словник не перевиданий.

71. Загальна характеристика „Словника української мови” в 11 томах (на основі вступної статті та довідкових матеріалів, уміщених у першому томі Словника; енциклопедії „Українська мова”).

Одинадцятитомний «Словник української мови» (або СУМ-11), що його було видано у 1970 — 1980 роках, став першим у історії тлумачним словником української мови. На ньому базуються чи не всі сучасні українські тлумачні словники, зокрема «Великий тлумачний словник сучасної української мови» (ВТССУМ) та оновлений «Словник української мови у 20 томах», публікацію якого розпочала Академія наук України у 2010 році.

Словник укладено великим колективом науковців за україномовною літературою від часів Котляревського до 1980 року. Після більшості тлумачень у словнику наведено справжні випадки вживання слова, що ілюструють його значення.

Попри обов’язкову на час його виходу політичну заангажованість, СУМ-11становить беззаперечний скарб вітчизняної лексикографії.

Одинадцятитомний «Словник української мови» (СУМ-11) — перший в історії великий тлумачний словник української мови. Укладений колективом співробітників Інституту мовознавства АН УРСР під керівництвом академіка І.К.Білодіда. Виданий у 1970 — 1980 роках видавництвом «Наукова думка» (Київ).

1983 року групі вчених Інституту мовознавства, які зробили найбільший внесок у створення СУМ, присвоєно звання лауреатів Державної премії СРСР.

Словник відбиває стан української літературної мови від Івана Котляревського до кінця 1970-х років. Містить 134 058 слів.

Крім загальновживаної лексики і фразеології, СУМ охоплює також значну частину лексичного складу мови, що відійшла до пасивного мовного фонду, але свого часу активно вживалася і тому засвідчена як у фольклорі, так і в творчості майстрів слова; фіксуються у словнику часто вживані діалектизми та слова, що стоять на межі літературного вживання.

Включаючи великий і різноманітний щодо походження, функціонування і стилістичного застосування лексико-фразеологічний матеріал, СУМ має нормативне спрямування. Це забезпечено зокрема:

Добором лексики для його реєстру;

Розкриттям через тлумачення основних значень та відтінків значень реєстрових слів;

Поданням найважливіших граматичних форм і наголосу цих слів;

Наведенням до них (де це потрібно) стилістичних ремарок і визначенням сфери їхнього уживання;

Ілюстраціями вживання витлумачуваних слів та фразеологізмів, що дають живі приклади правильного вживання слів та підтверджують їхню стилістичну характеристику.

На сьогодні деякі тлумачення зі словника застаріли, оскільки значення слів розкривалося у словнику із позицій марксизму-ленінізму — тогочасної державної ідеології. Частково застарів і правопис словника, оскільки правописом 1993 року було повернуто літеру «Ґ» та змінено написання деяких власних назв, похідні яких є у словнику (аргентінський → аргентинський,бразілець → бразилець тощо).

Словник укладено на основі кількамільйонної лексичної картотеки української мови, що базується на українській художній, перекладній, науковій, науково-популярній та політичній літературі, збірках народної творчості, газетах, журналах, підручниках, посібниках, довідниках та мемуарах.

Лексикографічними джерелами словника слугували, зокрема, найважливіші попередні словники української мови: рукописний Словник української мови П. Білецького-Носенка, Малорусько-німецький словник Є. Желехівського (Львів, 1886), Словник української мови за редакцією Б. Грінченка (Київ, 1907—1909), Російсько-український словник (редакція М. Калиновича; Москва, 1948), Українсько-російський словник в шести томах (Київ, 1953—1963), Словник мови Шевченка (Київ, 1964), серія термінологічних словників та ін.