14. Поняття семи і семеми. Структура семеми. Метод компонентного аналізу в дослідженні лексичної семантики.

Семема – лексико-семантичний варіант лексичного значення слова.

Сема – найменший компонент у структурі лексичного значення. Сема виражає певне відношення, що існує в об’єктивному світі: розмір, характер структури, якості. Сема – не тільки спеціальний термін, а й операційна одиниця, створена у зв’язку з потребою створення автоматизованої машини перекладу.

Значення багатозначного слова мають спільні семантичні зв’язки або з первинним значенням, або пов’язані між собою. Між значеннями того самого слова є спільні семи. Кожне значення відрізняється диференційними семами.

Калина – кущова рослина, яка цвіте білими квітами і має білі ягоди. 1 сема – рослина, 2 – кущова, 3- білі квіти, 4 – червоні ягоди.

Компонентний аналіз – спеціальний метод у мовознавстві, що застосовується для аналізу семантичної структури слова. Це метод дослідження змістової сторони значеннєвих одиниць мови, що має своїм завданням розподілити лексичне чи граматичне значення на мінімальні семантичні складові. Цей метод був дуже важливий для того, щоб створити програми автоматизованого перекладу з однієї мови на іншу. Там, де потрібно реалізувати значення омонімів, цей метод працює ще не досконало.

Семантичний компонент, що становить денотативно-сигніфіковане значення слова – предметно поняттєвий зміст. Ця частина лексичного значення слова має об’єктивний системний характер і не пов’язана із особою мовця. Цьому об’єктивному змісту слова протиставляється суб’єктивний.

15. Типи лексичних значень (прямі і переносні; первинні і вторинні; вільні і зв’язані).

За характером зв’язку з предметами і явищами позамовної дійсності лексичні значення поділяють на прямі і переносні.

Прямим називають значення слова, яке безпосередньо неопосередковано вказує на предмет позамовної дійсності (ознаку, процес, явище та ін.* і виступає його основною номінацією. На сучасному етапі розвитку мови це значення суспільно усвідомлюється всіма носіями української мови. Наприклад: рушник − довгастий шматок тканини для витирання обличчя, тіла, посуду; дорогоцінний − який коштує великі гроші; дуже цінний, дорогий;розгулятися − гуляючи, відпочивати, відволікатися від буденних справ. Прямі значення є досить стійкими. Особливо це стосується загальновживаної лексики (назви частин тіла, числівники, займенники, прислівники та ін.*.

На базі прямого значення формується переносне значення, що виникає внаслідок перенесення найменувань з одних предметів, явищ, дій на інші. Внаслідок цього створюється можливість одним словом називати два і більше поняття. Переносні значення відображають опосередкований зв’язок з предметами і явищами дійсності. Вони формуються у словниковому складі мови внаслідок називання інших предметів, явищ, ознак на основі їх подібності чи суміжних зв’язків між ними. Відповідно дослідники виділяють метафоричне і метонімічне перенесення. У підручнику „Сучасна українська літературна мова: Лексика і фразеологія” (за заг. ред.  І. Білодіда* йдеться ще про третій тип − функціональне перенесення найменувань.

Метафорою називають перенесення назви з одного предмета на інший на основі подібності їх зовнішніх чи внутрішніх ознак, форми предметів, їх розташування та ін. Наприклад: борозна − 2. прен. Поздовжня заглибина в чому-небудь, зморшка, складка (зовнішня подібність між неживою природою і людиною*.

Метонімія − перенесення назви з одного класу предметів або одиничного предмета на інший клас предметів або предмет за суміжністю. Наприклад: назва дії→наслідок чи результат цієї дії: креслення; назва дії→місце, де ця дія виконується: зупинка; назва рослини→плід цієї рослини: груша, слива та ін.

Перенесення за функцією зараховуємо до різновидів метафоричного перенесення, оскільки в його основі лежить також подібність за функцією.Важливою ознакою переносних значень слова є їх закріпленість у словниковому складі мови і відображення у тлумачному словнику. Від переносного значення потрібно відрізняти переносне вживання слова (або оказіональні значення слова*, що з’являються у відповідних контекстах всупереч усталеним нормам сполучуваності слів.За ступенем семантичної мотивованості виділяють первинні  і вторинні лексичні значення слів.

Первинне (первісне, непохідне, немотивоване* − таке значення слова, яке є генетично непохідним для сучасної мови. У словах з первинним значенням зневиразнюється зв’язок з ознакою, за якою предмет отримав свою назву. Наприклад: корінь − частина рослини; джерело − потік води.

Вторинне (мотивоване, похідне* − таке значення, яке є похідним у смисловому чи словотвірному плані, характеризується прозорістю внутрішньої форми. Наприклад: корінь − початок, походження чого-небудь; джерело − те, що дає початок чому-небудь; основна частина чого-небудь; Значення словакосовиця − косіння та збирання трави, збіжжя є мотивованим через зв’язки з твірним словом косити.За можливостями лексичної сполучуваності з іншими лексичними одиницями, або за синтагматичними відношеннями між словами, виділяють вільні і зв’язані лексичні значення слів.Вільним є таке значення слова, яке має широку сполучуваність з іншими словами. Зв’язки між словами у цьому випадку зумовлюються реальними зв’язками між явищами дійсності. Наприклад, слово джерело має широке коло сполучуваності: чисте, бурхливе, холодне, підземне, гірське, лісове,мінеральне, цілюще; дзюркоче, шумить та ін. Як правило, пряме номінативне значення слів є завжди вільним.

Зв’язаним називають такі значення слова, які реалізуються за певних синтагматичних умов. Розрізняють такі типи зв’язаних значень: фразеологічно зв’язані; синтаксично зумовлені; конструктивно зумовлені. Як правило зв’язаними є похідні значення слів.

Фразеологічно зв’язане значення слова − це похідне переносне значення, яке виникає тільки в сполученні з певним словом (рідше словами* у так званих фразеологічних сполученнях. Наприклад: ламати голову, ламати слово, ламати язика. Зв’язаним є значення дієслова ламати. У сучасній мові є певна кількість слів, що має тільки фразеологічно зв’язане значення: впіймати облизня; дати відкоша; ридма ридати; лігма лежати.

Синтаксично зумовлені лексичні значення слова виявляються тоді, коли слово виступає лише в певній синтаксичній функції. У цьому випадку синтаксичні властивості слова як члена речення впливають на його семантичну характеристику. Прикладом такого типу значень є ті значення, що розвинулися внаслідок субстантивації прикметників і дієприкметників: Не питай старого, а питай бувалого. Старий у значенні іменника − людина, яка прожила багато років. Бувалий у значенні іменника − про досвідчену людину, яка багато бачила, зазнала у своєму житті.

Нове значення з’являється в іменниках, які вживаються у синтаксичній функції присудка безособового речення − жаль, жах, страх, сором.

Конструктивно зумовлені значення − це такі значення слів, які не повністю розкриваються у формах самого слова − його значення реалізується лише в певній граматичній конструкції у сполученні з іншими словами.

Найбільше таких значень у дієсловах, значна кількість в іменниках. Наприклад, конструктивно зумовленими є значення слів географія − 2. чого, яка. Розміщення, поширення чого-небудь на поверхні (географія Чорного моря*; відтинати − 2. тільки док., неперех. перен. розм. Різко та коротко відповісти, сказати.