56. Термінологічна лексика української мови, її тематичні групи, особливості становлення і розвитку в українській літературній мові.

Розвиток науки і техніки, активізація суспільно-політич­ного й мистецького життя зумовили появу в мові великої кількості різноманітних термінів. Терміном називають слово або словосполучення, що позна­чає спеціальне поняття з якої-небудь галузі знань — науки, техніки, економіки, суспільно-політичного життя, мистецтва тощо: молекула, протон, аорта, блюмінг, трансформатор, кре­дит, додана вартість, девальвація, блокада, віза, ратифікацій­на грамота, партитура, гама. Термін чітко окреслений і однозначний у своїй терміно­логічній системі. Наприклад, у побутовому мовленні слово корінь має значення не лише «підземна частина рослини» {ко­рінь сосни), а й «нижня частина чого-небудь, що міститься в тілі» {корінь зуба), «головна причина чого-небудь» {корінь зла); використовується в усталених зворотах дивитися в корінь, пускати корінь, рубати під корінь тощо. У мовознавчій науці корінь — «головна частина слова без афіксів», у математиці корінь — «величина, що при піднесенні її до певного степеня дає дане число». Терміни бувають загальнонаукові, які з однаковим значен­ням вживаються в багатьох галузях {аналіз, аргумент, катего­рія), і галузеві, що вживаються тільки в одній галузі {дієприк­метник, доконаний вид, флексія — у мовознавстві). Якщо той самий термін вживається в різних термінологічних системах, то відповідно до цього видозмінюється і його значення. На­приклад, термін реакція в хімії має значення «взаємодія між двома і більше речовинами», у фізіології — «відповідь на под­разнення», у політиці — «повернення до старих суспільних порядків». Терміни на відміну від нетермінологічної лексики: а)  прагнуть до однозначності, абсолютної визначеності (наприклад, термін слово в мовознавстві); б)  існують лише в певній термінологічній системі, позанею — втрачають своє термінологічне значення (наприк­ лад, слово рід у мовознавстві, біології і в побуті); в)  позбавлені емоційності (наприклад, слово серце в медицині і в повсякденному спілкуванні). Система всіх термінів мови або якоїсь галузі називається термінологією. Термінологія поділяється на: суспільно-політичну — використовується в таких галузях знань, як філософія, економіка, фінанси, політологія, суспільствознавство, логіка, психологія, педагогіка, історія, право, дипломатія; мистецьку — охоплює музику, театр, кіномистецтво, об­разотворче мистецтво, архітектуру, літературознавство; наукову — стосується таких наук, як математика, фізика, кібернетика, хімія, біологія, фізіологія, ботаніка, зоологія, географія, геологія, астрономія; технічну — обслуговує такі галузі техніки й виробництв, як металургія, машинобудування, електротехніка, радіо­техніка, електроніка, гірнича справа, текстильне виробництво. Виділяється також термінологія сільськогосподарська, медична, спортивна, військова. Становлення української термінології відбувалося в не­сприятливих умовах. У XIX—XX ст. певною мірою сформувалася суспільно-політична термінологія (літературознавча, істо­рична, філософська, юридична, політична, мовознавча); по­рівняно багато було зроблено, незважаючи на всі обмеження у використанні української мови, і в галузі термінології — мате­матичної, фізичної, хімічної, географічної, астрономічної, ме­дичної; виробилася офіційно-ділова термінологія. 1973 р. було видано українською мовою першу у світі «Енциклопедію кі­бернетики». Однак вимога, шоб роботи на здобуття вчених ступенів подавалися тільки російською мовою, технічна доку­ментація виготовлялася лише російською, переведення викладання у вищих навчальних закладах на російську мову суттє­во загальмували розвиток української термінології, особливо технічної. Термінологію творять спеціалісти. Для цього використовуються: а)  загальновживані слова, яким у певній галузі науки надають чітко окресленого значення: рід, число, спосіб, осо­ ба, час, закінчення (як мовознавчі терміни); б) спеціально створені слова: іменник, прикметник, дієслово, відмінок, словотвір, наголос; в) кальки, тобто слова, створені за іншомовними зразками: українське слово підмет копіює латинське subjectum, у якому частина sub- має значення «під», a -jectum — «кинутий», «метнутий»; так само утворено слово предмет за зразком латинського objectum, у якому префікс obмає значення «перед»; г) запозичені слова: суфікс, префікс, полісемія, асиміляція (з латинської мови); г) словосполучення: умовний спосіб, підрядне речення, при­голосний звук. Добре розвинена, впорядкована й унормована терміноло­гія сприяє розвиткові науки та технічному прогресові.