- •1.Походження і розвиток української мови. Основні етапи становлення української літературної мови.
- •2. Лексикологія як окрема мовознавча галузь, її предмет, завдання, значення та часткові відгалуження (порівняльна лексикологія, історична л., контрастивна л., семасіологія, ономасіологія).
- •3. Зв’язок лексикології з іншими мовознавчими галузями та іншими гуманітарними науками.
- •4. Системна організація словникового складу мови; синтагматика і парадигматика слова (системна та текстова сполучуваність слова).
- •5. Народнорозмовна і книжна лексика – два основні джерела формування лексичного складу української літературної мови.
- •6. Фразеологія як окрема мовознавча галузь, її предмет, завдання, значення та зв’язок з іншими гуманітарними науками. Фразеологія та пареміологія.
- •7. Словник фразеологічних антонімів української мови. В. С. Калашник, ж. В. Колоїз. Київ, 2004
- •10. Визначення слова. Основні ознаки слова як мовної одиниці.
- •8. Лексикографія як окрема мовознавча, її предмет, завдання, значення.
- •9. Визначення слова. Слово в мові, в тексті й у словнику.
- •11. Фразеологізм і слово. Їх спільні та відмінні ознаки.
- •12. Лексичне значення слова. Проаналізувати різноаспектність визначення лз.
- •13. Структура лексичного значення. Слово і поняття. Денотативний, сигніфікативний і конотативний компоненти лексичного значення.
- •14. Поняття семи і семеми. Структура семеми. Метод компонентного аналізу в дослідженні лексичної семантики.
- •15. Типи лексичних значень (прямі і переносні; первинні і вторинні; вільні і зв’язані).
- •16. Зв’язані лексичні значення, їх типи та спосіб реалізації.
- •17. Фразеологічно зв’язані значення слова та умови їх реалізації.
- •18. Синтаксично зв’язані значення слова, їх типи та умови реалізації.
- •19. Багатозначність слова, її причини та спосіб існування в мові.
- •20. Визначення полісемії. Топологічна структура багатозначного слова та її типи.
- •21. Лексичні значення багатозначного слова у синхронії і діахронії. Первинні і вторинні значення. Переінтеграція значень.
- •22. Типи перенесення найменування та їх роль у розвитку лексики української мови.
- •23. Метафора і аналогія як основні засоби розвитку і збагачення лексико-семантичної структури слова; їх подібні та відмінні ознаки.
- •24. Метонімія як тип перенесення найменування, його роль у розвитку лексичного значення слова та вживанні слова.
- •25. Омонімія як тип системних відношень між мовними одиницями різних рівнів мови. Лексична омонімія та її джерела.
- •26. Омонімія як тип мовної універсалії. Лексичні омоніми та суміжні явища (омофони, омоформи, омографи). Пароніми як особливий клас слів за співвіднесеністю форми і значення.
- •27. Типи лексичних омонімів. Омоніми в словниках української мови.
- •28. Критерії розмежування значень лексичних омонімів та багатозначних слів.
- •29. Визначення синонімів. Навести різні визначення, які наявні в науковій літературі, у підручниках та посібниках, і пояснити, як у кожному з них відображено основні ознаки синонімів.
- •30. Пояснити суть явищ варіантності слова, дублетності, лексичної синонімії. У чому полягають їх спільні та відмінні риси.
- •31. Роль конотації в розвитку лексичного значення слова. Конотативні компоненти семантики в структурі лексичного значення синонімів. Конотація узуальна і оказіональна.
- •32. Класифікаційні ознаки синонімів.
- •33. Класифікація синонімів за семантичною функцією.
- •34. Ідеографічні синоніми української мови, основа відмінності їх лексичного значення та методика їх розпізнавання.
- •36. Стилістичні властивості церковнослов’янізмів у сучасній українській літературній мові та їх відображення в „Словнику української мови”.
- •37. Структура синонімічного ряду і синонімічного гнізда.
- •38. Джерела і шляхи формування лексичної синонімії української літературної мови.
- •39. Визначення антонімів. Логічна основа антонімічних відношень. Семантична і структурна класифікація антонімів.
- •40. Визначення антонімів. Антоніми різнокореневі та спільнокореневі. Стилістичні функції антонімів (антитеза, оксюморон).
- •41. Активний і пасивний фонд лексики сучасної української мови.
- •2. Пасивна лексика сучасної української літературної мови
- •42. Архаїчна лексика. Тематичні групи архаїзмів, їх класифікація. Пояснити стильові функції архаїзмів різних типів на прикладі одного конкретного твору української літератури (за вибором).
- •43. Діалектна лексика та її місце в стильовій системі української мови. Типи діалектизмів.
- •44. Суржик як соціолінгвістичний феномен (за працею л. Масенко „Мова і суспільство: постколоніальний вимір”).
- •45. Неологізми, оказіоналізми та потенційні слова. Пояснити значення і співвідношення цих термінів. Функції неологізмів у мові.
- •46. Лексика української мови з погляду її походження. Хронологічні шари і тематичні групи питомої лексики української мови
- •47.Запозичені слова у лексичному складі української мови. Шляхи і джерела запозичення слів з інших мов.
- •48. Розмежування запозичень за ступенем їх адаптації (пристосування) до законів української мови ((за підручником і. Ющука „Українська мова” (к.: Либідь, 2003).
- •49. . Фонетичні та морфологічні ознаки запозичень із різних мов.
- •50. Зв’язок лексики української мови з класичними мовами (грецькою та латинською).
- •51. Основні стилі сучасної української літературної мови. Визначення стилю. Стильова диференціація лексики літературної мови.
- •52. Стилістична диференціація лексики усного вияву мови.
- •53. Лексика емоційно нейтральна і емоційно забарвлена (емоційно-оцінна, експресивна, фамільярна, вульгарна).
- •55. Стилістична диференціація лексики писемного стилю мови.
- •55. Стилістична диференціація лексики писемного стилю мови.
- •56. Термінологічна лексика української мови, її тематичні групи, особливості становлення і розвитку в українській літературній мові.
- •57. . Поетизми як особливий тип лексики писемного вияву мови.
- •58. Одиниці дослідження фразеології
- •59. Значення і класифікація фразеологізмів.
- •60. Будова фразеологізмів (за підручником і. Ющука „Українська мова” (к.: Либідь, 2003).
- •61. Лексичний склад фразеологізмів
- •62. Прислів’я і приказки як особливі типи стійких висловів. Лексичний склад і будова прислів’їв і приказок
- •63. Крилаті слова як особливий тип фразеологічних зворотів. Роль т. Шевченка у збагаченні фразеології української мови (за працею в. Сімовича „Шевченкові „крилаті слова”).
- •64. Джерела фразеології української мови.
- •66. Словники мови письменників (г.Квітки-Основ’яненка, т.Шевченка), їх значення для стильового нормування лексики літературної мови
- •67.68. .Зародження і розвиток української лексикографії. 68. Найвагоміші досягнення української лексикографії від середини 1950-их років до нашого часу
- •70. „Російсько-український словник” за редакцією а. Кримського, с. Єфремова (1924-1933 рр.).
- •71. Загальна характеристика „Словника української мови” в 11 томах (на основі вступної статті та довідкових матеріалів, уміщених у першому томі Словника; енциклопедії „Українська мова”).
- •72. Загальна характеристика синонімічних словників української мови
- •73. Загальна характеристика „Словаря української мови” за редакцією б.Грінченка. Його роль в історії української літературної мови та української лексикографії.
- •74. Загальна характеристика словника б. Грінченка
- •Важливість словника
- •Видання
- •75. Типи словників. Основні словники української мови , видані від 2000-го року й дотепер
72. Загальна характеристика синонімічних словників української мови
У синонімічних словниках наводяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і словосполучень тотожних або близьких за значенням. У межах кожного синонімічного ряду подається семантична (вказується на відмінні відтінки значень) і стилістична харак-теристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані академічний "Словник синонімів української мови" у 2-х томах (К., 1999-2000) і "Словарь синонимов русского языка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970- 1971). У синонімічних словниках для широкого практичного користування наводяться синонімічні ряди без ілюстрацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий словник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960), "Практичний словник синонімів української мови" С. Ка-раванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского языка" З.Є. Александрове!' (М., 1968; шосте видання вийшло в 1989 p.), "Gran diccionario de sinonimos у antonipios" (Великий словник синонімів і антонімів) іспанської мови Л. Ка-стро де Амато (Буенос Айрес, 1988).
Деркач П. М. Короткий словник синонімів української мови. - Київ: Радянська школа, 1960. - 209 с. У словнику розроблено більше 4 тис. синонімічних рядів. Праця з синонімічним словником сприяє збагаченню активного запасу слів, виробленню навички добирате потрібне слово або синонім до нього.
Практичний словник синонімів української мови [Текст] : Близько 15000 синонімічних рядів / С. Караванский. - К. : Кобза, 1995. Практичний словник синонімів української мови"- це лексикографічний довідник, що дає змогу підшукувати синоніми слів, тобто слова з однаковим чи приблизно однаковим значенням. Лексика словника охоплює всі сфери людської діяльності, надаючи користувачеві широкий вибір можливих синонімів і варіянтних форм. Крім широко запроваджених у практику термінів та виразів, словник фіксує також рідковживані або безпідставно занедбані лексичні одиниці української мови. Часом наводяться і оказіоналізми: новотвори і слова-пропозиції. Словник послуговується правописом 1929 р., але наводять також форми, усталені правописом Кагановича-Постишева.
73. Загальна характеристика „Словаря української мови” за редакцією б.Грінченка. Його роль в історії української літературної мови та української лексикографії.
Це «Словник української мови» (К., 1907 – 1909), створений і відредагований ним протягом двох з половиною років на початку минулого століття (загальний обсяг слів – 68 тисяч). Цей словник має для української науки і культури таке ж значення, як словник В. Даля для російської, словник С. Лінде для польської, словник І. Гебауера для чеської.
ІВАН ОГІЄНКО СКЗАВ:Словник цей складався 46 літ (1861—1907), і мав у нас великий вплив на усталення літературної мови й літературного правопису (апостроф, звичайно, є в словнику скрізь, де треба). Це в нас класичний зразок комісійної громадської праці, що звичайно тягнеться без кінця. Найважливіша недостача цього словника на теперішній час — він не чітко відділив слова говіркові від слів літературних, і взагалі на літературну мову не звернув належної уваги, чому до словника внесено багато говіркових слів, яких у мові літературній не вживаємо…
Правопис цього словника був прийнятий по всіх українських редакціях та виданнях. Ось цей правопис, як вислід збірної праці письменників всього ХІХ-го століття й усього українського народу, і запанував в Україні, і держиться в нас аж до сьогодні. Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка становить зведення праці багатьох кореспондентів журналу «Киевская старина», кваліфікований добір матеріалів з творів художньої літератури та численних фольклорних джерел з частковим використанням попередніх словників такого ж типу і з значним доповненням
Словник української мови за редакцією Б.Д.Грінченка являє собою цінну лексикографічну пам'ятку. Цей двомовний — українсько-російський — словник (у своїй основі перекладного типу) має до 68 тисяч реєстрових слів і є першим в українській лексикографії великим зібранням лексичних фондів української мови з перекладом включених до нього слів на російську мову (значно рідше — з тлумаченням значення слова російською мовою) і здебільшого з відповідним українським ілюстративним текстом до кожного з поданих значень слова. В реєстрі словника представлена лексика як літературної мови XIX ст. і фольклору, так і більшості українських діалектів. Словник досить широко подає українську фразеологію, часто з поясненням її походження.