36. Стилістичні властивості церковнослов’янізмів у сучасній українській літературній мові та їх відображення в „Словнику української мови”.

Старослов'янізми — слова, що прийшли зі старослов'янської мови.

Деякі старослов'янські слова увійшли в українську мову як нейтральні, вони поширені в усіх чи майже в усіх її функціональних стилях: область, плащ, єдиний, гласність, глава, вождь. Проте таких слів небагато, особливо в порівнянні української мови з російською, на яку старослов'янська мова справила значно більший вплив. Пор.: владеть — володіти, враг — ворог, главньїй — головний, плен — полон, храбрый — хоробрий, здравоохранение — охорона здоров'я, Млечный Путь — Молочний Шлях і под. Здебільшого старослов'янізми використовуються в українській мові з певною стилістичною настановою — для надання мовленню урочистого, патетичного звучання або (в поєднанні з просторічною, побутовою, згрубілою лексикою) для створення гумористичних, сатиричних, іронічних ефектів. 

37. Структура синонімічного ряду і синонімічного гнізда.

Синонімічний ряд- це слова- синоніми, які пов»язані між собою відношеннями градації, тобто кожний наступний член виражає більш високий ступінь вияву певної характеристики, ніж попередній.

Сердитися- гніватися- оздоблюватися- сатаніти- пінитися

Синонмічне гніздо- це така група синонімів, коли кожен член групи пов’язаний з домінантою безпосередньоі опосередковано через слово-домінанту , члени групи вступають у зв»язки між собою.

Одяг- вбрання- шати- туалет- стрій- дрантя

38. Джерела і шляхи формування лексичної синонімії української літературної мови.

Українська мова має розгалужену синоніміку, що свідчить про повнокровний розвиток мови й багатство її виражальних засобів. Джерелами формування синоніміки є різні стилістичні шари лексики. У синонімічних рядах сходяться слова книжні й розмовні, давні й сучасні, власні й запозичені, термінологічні та образні, фольклорні й літературні: відгук — рецензія, відсоток — процент, сільськогосподарський — аграрний, Батьківщина — Вітчизна, губи — вуста, лоб — чоло, обличчя — вид — лик — пика, очі — баньки, півень — когут, гарно — ловко — файно, обрій — небосхил — виднокрай — крайнебо — горизонт, віщий — пророчий.

ШЛЯХИ ФОРМУВАННЯ ЛЕКСИЧНОЇ СИНОНІМІКИ УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ (ЯВИЩА СИНОНІМІЗАЦІЇ Й ДЕСИНОНІМІЗАЦІЇ) Синонімізація слів відзначається такими особливостями:

а) виступає початковим етапом у розвитку синонімічної підсистеми мови;

б) у результаті синонімізації часткові синоніми, члени певних тематичних груп, компоненти гіпонімічних рядів слів можуть трансформуватися в повні синоніми;

в) у період системної уніфікації української мови синонімізація відзначається значною продуктивністю; на сучасному етапі розвитку мовної системи значно переважають процеси часткової синонімізації, а також стилістичної та семантичної диференціації синонімів.

Серед характеристик стилістичної й семантичної десинонімізації визначаються такі:

а) десинонімізація - другий відправний момент розвитку лексичної синоніміки;

б) в результаті дії десинонімізації відбуваються трансформації колишніх синонімів в інші різноструктурні парадигми.