- •1. Технологія питного стерилізованого молока.
- •2. Дієтичні, харчові і лікувально-профілактичні властивості кисломолочних продуктів.
- •3. Біохімічні процеси, що протікають при виробництві кисломолочних продуктів.
- •5. Способи і лінії по виробництву сиру кисломолочного.
- •6. Загальні технологічні операції при виробництві морозива.
- •7. Біохімічне перетворювання білку та жиру під час дозрівання сирів твердих.
- •8. Особливості технології сирів твердих та напівтвердих сичужних.
- •9. Процес визрівання сирів та підготовка сирів до реалізації.
- •10. Особливості технології сирів м’яких розсільних.
- •11. Теоретичні основи і способи консервування молока.
- •12. Технологія згущених молочних продуктів.
- •13. Технологія згущених стерилізованих молочних продуктів.
- •14. Кристалізація лактози при виробництві молочних консервів.
- •15. Теоретичні основи і способи сушіння молока, переваги та недоліки.
- •16. Технологія сухих кормових замінників незбираного молока.
- •17. Адаптація молочних продуктів дитячого харчування до жіночого молока.
- •18. Технологія сухих каш для дитячого харчування.
- •19. Технологія сухих адаптованих молочних сумішей для дитячого харчування.
- •20. Особливості виробництва масла способом сколочування вершків.
- •21. Фізичне дозрівання вершків при виробництві масла вершкового, призначення, сутність.
- •22. Виробництво вершкового масла способом перетворення вжв.
- •23. Стадії перетворення, регулювання консистенції масла, особливості виробництва масла у маслоутворювачах різної конструкції.
- •24. Технологічні особливості виробництва спредів.
- •25. Основні хімічні речовини сировини і молочних продуктів.
- •26. Технологічне значення води.
- •27. Активність води, засоби її зниження.
- •28. Форми зв’язку вологи з матеріалом, їх роль у формуванні якості продукції.
- •29. Зміни ліпідів молока під час технологічного оброблення сировини та зберігання готових продуктів.
- •30. Ненасичені і насичені жирні кислоти, їх практичне значення.
- •31. Використання у технології молоковмісних продуктів модифікованих жирів.
- •32. Ліпіди молока: класифікація та фізико-хімічні властивості.
- •33. Фосфоліпіди і гліколіпіди молока.
- •34. Лактоза, її значення, структура, форми лактози і їх особливості.
- •35. Клітковина: фізіологічне значення для організму людини, властивості та роль у технологічних процесах окремих виробництв.
- •36. Пектинові речовини: умови гелеутворення та гідролізу.
- •37. Біологічна цінність білків, джерела харчового білка.
- •38. Небілкові азотисті сполуки молока, фактори, які впливають на їх вміст.
- •39. Перетворення білків під час виробництва молочних продуктів.
- •40. Сироваткові білки молока.
- •41. Технологічні і функціональні властивості білків.
- •42. Колоїдні системи, Золі, їх властивості.
- •43. Процеси одержання гомогенних мас.
- •44. Мембранні технології, їх застосування при переробці молочної сировини.
- •45. Утворення та властивості дисперсних і колоїдних систем.
- •46. Вплив технологічних факторів на процеси сорбції-десорбції в молочних продуктах.
- •47. Процеси сорбції-десорбції.
- •48. Закономірності кристалізації сахарози та лактози залежно від ступеня пересиченості.
- •49. Роль ферментів у технології молочних продуктів.
- •50. Ферменти як біологічні каталізатори.
- •51. Ферментні препарати мікробного, рослинного та тваринного походження
- •52. Бродіння молочного цукру як основа виробництва кисломолочних продуктів.
- •54. Зміни хімічного складу та фізичних властивостей молока у процесі термічного оброблення.
- •56. Характеристика основних процесів, що протікають в молочних продуктах під час зберігання.
- •57.Характеристика основних факторів, від яких залежить стійкість молочних продуктів під час зберігання
- •58. Теоретичні основи технології довгострокового зберігання молочних продуктів
- •59. Критерії безпеки харчових продуктів.
- •60. Етапи і принципи впровадження системи насср – системи гарантії харчової безпеки.
- •61. Гігієнічні вимоги до процесів отримання і первинної обробки сировини.
- •62. Харчова, біологічна та енергетична цінність сировини.
- •63. Фізико-хімічні та технологічні властивості сировини.
- •64. Антибіотики, пестициди, миючі та дезинфікуючі речовини.
- •65. Важкі метали, рослинні і бактеріальні отрути, нітрати, нітрити, радіоактивні речовини.
- •66. Вплив сторонніх речовин на технологічні процеси виробництва харчових продуктів.
- •67. Джерела забруднення харчових продуктів.
- •68. Зміни складових частин сировини при транспортуванні та механічному впливі. Зберігання і транспортування молока
- •Механічне обробляння молока
- •69. Руйнування вітамінів та інактивація ферментів при нагріванні.
- •70. Зміни складових частин сировини при його охолодженні та заморожуванні.
- •71. Фізико-хімічні процеси, що відбуваються при тривалому зберіганні харчових продуктів.
- •72. Порядок відбору проб сировини та підготовка їх до аналізу.
- •73. Очищення, миття і дезінфекція обладнання харчових виробництв.
- •74. Засоби для санітарного оброблення технологічного устаткування, інвентарю, тари.
- •75. Вимоги до санітарного оброблення технологічного устаткування, інвентарю, тари
- •76. Критерії безпеки харчових продуктів.
- •77. Класифікація харчових добавок за їх технологічним призначенням.
- •78. Санітарні вимоги до території харчових підприємств.
- •79. Виробнича гігієна.
- •80. Державний санітарно-епідеміологічний нагляд.
- •81. Гігієнічні вимоги до процесів отримання і первинної обробки сировини.
- •82. Харчова та біологічна цінність продуктів
- •83. Основні положення закону України про продовольчу безпеку.
- •85. Поняття та основні принципи класифікації продукції.
- •87. Моделювання як форма експерименту.
- •88. Моделювання як метод дослідження об’єктів.
- •84. Організація тхк і мбк на харчових підприємствах, їх основні завдання
- •89. Типи моделей.
- •91. Основи математичної теорії планування експерименту.
- •92. Метод мозкового штурму.
- •93. Методи евристики для моделювання наукового експерименту.
- •94. Закони логіки як методи наукових досліджень.
- •95. Методи емпіричного дослідження.
- •96. Методи, що застосовуються на теоретичному рівні досліджень.
- •97. Методи, що застосовуються на емпіричному рівні досліджень.
- •98. Моделювання як процес дослідження об’єкта.
- •99. Моделювання як спосіб досліджень явищ та процесів.
- •100. Моделі та способи їх зображення. Моделювання як процес пізнання.
14. Кристалізація лактози при виробництві молочних консервів.
У згущеному молоці з цукром лактоза кристалізується, згідно з молекулярно-кінетичною теорією, у дві стадї: зародження і ріст кристалів.
Відомі три типи утворення зародків: гомогенний (спонтанний); первинний гетерогенний (за наявності апаратів і на поверхні твердих домішок); вторинний гетерогенний (за наявності кристалів тієї самої речовини).
Чинники підвищення швидкості утворення зародків кристалів лактози: інтенсивне розпилення продукту під час подавання його у вакуум-охолодник, інтенсивне охолодження за рахунок поглиблення розрідження та перемішування в процесі охолодження.
В умовах гетерогенного механізму утворення зародків необхідна базова поверхня кристалізації — затравка. Як затравку використовують дрібнокристалічну рафіновану лактозу. Доза внесення затравки — 0,02 % від маси готового продукту. Основні вимоги до затравки:розмір кристалів. (чим більше часточок в одиниці маси затравки, тим ефективніша її дія на процес кристалізації). Рекомендований розмір кристалів дрібнокристалічної рафінованої лактози — 3—4 мкм; бактеріальна чистота, затравка вноситься у продукт, який не піддається тепловій обробці. У промисловості застосовують спосіб підготовки затравки до внесення у продукт — прогрівання у сушильній шафі при 100— 105 °С протягом години, така обробка гарантує сте
рильність.
Затравку вносять при температурі посиленої масової кристалізації лактози (30—37 °С). Під масовою кристалізацією розуміють процес одночасного утворення великої кількості кристалів: у різних точках системи одночасно утворюються зародки, ростуть кристали і дробляться, ростуть великі кристали за рахунок малих.
«Лактозне число» — концентрацію лактози у водній фазі згущеного молока визначають за графіком Гудзона.
Рекомендовані такі режими одноступеневого вакуумного охолодження згущеного молока з цукром: розрідження у вакуум-охолодниках на початку перепуску згущеного продукту із вакуум-апарата не менше як 933 гПа; перепуск згущеного продукту із вакуум-випарного апарата в вакуум-охолодник протягом 10— 12 хв та обов’язкове його розпилення, увімкнення мішалки через 3—5 хв від початку перепуску згущеного продукту у вакуум-охолодник; внесення затравки в продукт тільки в сухому вигляді через штуцер або повітряний кран при температурі посиленої кристалізації лактози.
15. Теоретичні основи і способи сушіння молока, переваги та недоліки.
Сушіння є специфічною операцією, суть якої полягає у видаленні вологи з продукту випарюванням, або сублімацією. У процесі сушіння потрібно видалити вільну воду з продукту. Наявність вільної вологи в продукті неприпустима з таких причин:у вільній воді розчиняються солі, їх концентровані розчини спричиняють денатурацію білків, що знижує розчинність; у вільній воді розчиняється лактоза, яка частково кристалізується, а сухий продукт при цьому «спікається»; у вільній воді розчиняється молочна кислота, концентровані розчини якої спричиняють денатурацію білків і руйнування оболонок жирових кульок; утворюється вільний молочний жир, що посилює окиснювальне псування жирів; вільна волога сприяє відновленню життєдіяльності мікроорганізмів.
У молочній промисловості використовуються кілька способів сушіння: розпилювальний, плівковий, сублімаційний, у стані піни, у киплячому стані.
За розпилювального сушіння продукт розпилюється і висушується в атмосфері гарячого повітря. Продукт зневоднюється внаслідок випаровування вологи з поверхні дрібних крапель молока. Розпилювальне сушіння здійснюють на розпилювальних сушарках. На розпилювальній сушильній установці одноступеневого сушіння підзгущене молоко розпилюється у верхній частині башти сушарки. В зону розпилення молока подають гаряче повітря температурою 160—180 С. Висока швидкість сушіння зумовлена великою сумарною поверхнею крапель молока. За величини крапель 30—80 мкм загальна їх поверхня на 1 л молока становить 100—150 м2. За швидкого випаровування вологи температура повітря в зоні розпилення знижується до '75—95 С, тому продукт не підлягає сильній тепловій дії. Розпилювальні часточки висушуються за законами міграції вільної води в колоїдних капілярно-пористих тілах.
Волога видаляється тільки з поверхні часточки трьома етапами: розпилення; сушіння; видалення сухого продукту з повітря. Основний етап — сушіння — можна уявити як послідовність трьох періодів: початковий, коли за частки секунди у верхній частині башти сушильної камери з продукту видаляється 80—85 % вологи; період сталої швидкості висушування, коли часточки досушуються, та кінцевий період, коли швидкість досушування уповільнюється.
На розпилювальній сушильній установці двоступеневого сушіння відбувається двостадійне сушіння, яке передбачає розпилювальне сушіння на першій стадії і досушування сухого порошку — на другій у киплячому шарі у вібраційно-конвективних сушарках (інстантайзерах або віброфлюїдайзерах)
Масова частка вологи в сухому продукті після першої стадії на 2—4 % вища, ніж у готовому продукті. У вібраційно-конвективних сушарках відбувається видалення вологи до стандартного значення і охолодження сухого продукту.
На сушильній установці триступеневого сушіння передбачається: розпилювальне сушіння в сушильній камері на першій стадії, досушування у нижній частині сушильної башти на «флюїдному дні» — на другій, остаточне висушування і охолодження в окремій сушарці — на третій.
Однією з основних переваг розпилювального сушіння є незначна і нетривала дія високих температур на часточки висушуваного продукту. В результаті розпилювального сушіння
отримують продукт високої якості.
До недоліків розпилювальних сушарок слід віднести високу вартість обладнання, великі енерговитрати і габарити.
У процесі плівкового (контактного або вальцьового) сушіння продукт розподіляється тонким шаром по гарячій поверхні, в результаті чого він закипає і швидко висихає. За цього способу сушіння продукт контактує з гарячою поверхнею, що призводить до денатурації сироваткових білків, погіршує його колір і консистенцію, знижує розчинність. Переваги контактних сушарок полягають у тому, що вони потребують невеликих витрат пари і мають порівняно малі габарити. Здебільшого на них одержують сухі продукти з вторинної молочної сировини.
Сублімаційне сушіння здійснюється заморожуванням продукту і видаленням вологи сублімацією льоду у вакуумі. Сублімаційне сушіння є найбільш енергоємним. Проте якість
сухих продуктів, одержаних таким способом, найвища. Продукти зберігають структуру, смак, вітаміни. За допомогою сублімаційного сушіння виготовляють сухі закваски і бактеріальні препарати, сухі кисломолочні продукти. Сушіння у стані піни здійснюється введенням газу під тиском 15 МПа у підзгущене молоко. Газ і продукт змішують у співвідношенні 5:1. Для сушіння у киплячому шарі через прошарок часточок сухого продукту пропускають повітря температурою 80—90 С. Часточки втрачають контакт, перемішуються — утворюється «киплячий шар». У процесі сушіння відбуваються зміни компонентів молочних сумішей: денатурують сироваткові білки, виділяється вільний молочний жир, руйнуються ферменти і вітаміни, особливо водорозчинні (вітамін С руйнується на 20, вітаміни групи В — на 10—35 %).
