38. Основний психологічний зміст духовності, моральності, совісті особистості.

Духовність-найвищий рівень, вершина особистісного розвитку .Стрижневою функціональною структурою духовності о-сті моральність. Видатним дослідником вершинної пс Франкл так характеризував духовність- Духовне в людині це те, що протистоїть тілесному і соціальному, і навіть психічному. Духовне це автентично вільне у людині. Духовність покликна ошляхетнювати і біологічне і соціальне в утворення сфер спрямованості і мотивації в поведінці. Вернадський-духовне життя людини уявляється як найвищий вияв усього живого, що не відокремлюється від нього.Немало особистостей прагнуть автентично визначити свій власний смисл, ціннісні орієнтації, принципи життя, а не житти за авторитетними прикладами. Це в свою чергу вимагає активності людини в пізнанні самого себе, сутності свого існування, цьому сприяє релігія, мистецтво, філософія, етика.Саме наявність автентично визначенного смислу принципів. Норм свого життя є необхідною умовою, спрямовуючою та спонукальною основою екзистенційної відповідальності. Екзист. відпов-істотна складова духовності. Мораль-одна із форм суспільної свідомості яка функціонує меах дихотомії добро-зло.Нормативно-регулятивна ф-ція моралі поширюється на всі сфери суспільного життя. Принципи і норми скеровують о-сть у її життєвому просторі.Мораль це автентичний регулятор.Вона адресована до внутрішнього світу о-сті, її світогляду, переконанням. Вірі.Це особистісна саморегуляція і самоорганізація людини.Моральна регуляція о-сті здійснюється її совістю. Совість-це процес автентичного визначення субєктом добра і зла. Вона здійснює суд над поведінкою людини.(муки совісті)Душевний дискомфорт, негативний емоц стан , презирство все це може спонукати людину до самогубства. Винагорода совісті –це чиста совість.Динаміка між муками і чистою совістю являє основний психол механізм її функціонування. Франкл наголошував що совість кожної людини може помилятися. Наука поки що не може пояснити джерела, витоки моральності і совісті о-сті. Багато дослідників вершинної пс вбачають її корені у несвідомій сфері психіки, які вважть надприродними, божественними а походженням.Духовно-моральне видобувається із несвідомого інтуїцією, а раціональному пізнанню не піддається, тому що воно ірраціональне.Немає логічних аргументів альтруїстична самопожертва, д якої спонукає совість людину.Саме ірраціональність моральності і совісті за Франклом є найпереконливішим свідченням їх надприродного походження.

39. Психологія віри в Бога і християнської любові. Психологія «розумного егоїзму».

Християнське розуміння сутності добра відповідає стрижневому поняттю-любові до ближнього. Це випливає із перших 2 заповідей Божих. Ці заповіді показують нам засади взаємин між Богом і людьми. В НЗ людина син Божий. Всі люди діти Бога, тому між собою ми брати і сестри у Христі. Батько чекає від дітей любові одне до одного і визнання кожного самоцінністю.За Гегелем істинна сутність любові полягає у здатності відмовитися від свідомості самого себе, забуваючи ебе у іншомуЯ, однак в цьому забуванні вперше опанувати самого себе і оволодіти самим собою.Це означає що любов є вершиною альтруїстичного самозречення на користь іншого.Для того хто любить. благополуччя того кого він любить є втіхою радістю тка любов зветься арапе. Крім арапе у почутті любові виокремлюють ерос(захоплена закоханість, бажання володіти), філію(любов-дружба), строге(любов-прихильність сімейна, родинна до рідної землі культури). На жаль сьогодні більшість із нас перебуває у полоні егоїзму і себелюбства. Ми женемося за ідолами нездатні на християнську любов. А. Швейцер стверджував, що матеріальне і духовне задоволення не доповнюють один одного. Духовно-моральне задоволення самодостатнє, не потребує підсилення. Нам потрібно вчитися поєднувати егоїстично-корисливе із альтруїстичним. Таке поєднання відбувається в життєвій стратегії, яку називають розумним егоїзмом. Історичні реалії переконали, що духовний, соціальний, і матеріальний добробут спільноти, а отже і кожного її члена залежить від рівня її гуманістичності, демократизму втілення в її житті високих духовних норм і засад.Тому піклуючись про гуманізм, демократію с-тва, о-сть дбає про своє та своїх близьких.Ці істини основа огіки розумного егоїзму.Мотиваційни принципом виступає- Хочеш блага для себе, дбай про благо для всіх.Вагомим у концепції розумного егоїзму є аргументи психопрофілактики, психотерапії. Відомо що всі невротичні розлади і чимало соматичних хвороб зумовлені негативними емоціями злобою, ненавистю, тривогою.Ми не можемо бути настільки святими щоб любити своїх ворогів, але заради власного здоровя треба прощати їм і забувати про їхнє існування.Згідно з відомою психологічною закономірністю людина не лише чинить у відповідності з тм чим вона є, а й перетворюється у відповідності з тим як вона чинить. Люди хворіють, адже вони не мають під собою того міцного підґрунтя що їм дає віра.