- •1. Значення положень Платона про «ідеї» та «Царство Ідей» для становлення наукової психології. Психологічна сутність абстрагування і поняття.
- •2. Значення християнського морального вчення для становлення наукової психології.
- •3. Основний психологічний зміст концептів “cogito ergo sum” р. Декарта, “tabula rasa” Дж. Локка і “esse est percipi” Дж. Берклі.
- •4. Значення вчення ї. Прохазки для становлення наукової психології.
- •5. Основний психологічний зміст вчення і.М. Сєчєнова про функції нервової системи і психіки, зворотний зв’язок, центральне гальмування, «мозкову машину» та її «придатки».
- •6. Основний психологічний зміст вчення і.П. Павлова про сигнальний зв’язок (умовний рефлекс) і в.М. Бєхтєрєва про сполучний рефлекс.
- •7. Екстирпації (руйнування) різних ділянок мозку, електроенцефалограма (еег), ефекти вживлених електродів і психотропних речовин як свідчення зв’язку мозку і психіки.
- •8. Основні функції нижнього, середнього та верхнього відділів головного мозку людини. Функціональна специфіка лівої і правої півкуль мозку.
- •9. Свідомість людини. Основні складові свідомості: понятійні знання, самосвідомість,цілепокладання, ставлення. Несвідомі і підсвідомі феномени у психіці людини.
- •10. Увага. Види. Властивості і функції уваги.
- •11. Відчуття. Рецептор. Аналізатор. Перекодування в аналізаторі. Модальність відчуттів. Синестезія.
- •12. Екстероцептивні відчуття. Дистантні і контактні відчуття.
- •13. Інтероцептивні відчуття. Органічні і пропріоцептивні відчуття.
- •14. Сила подразника та інтенсивність відчуття. Пороги відчуттів. Чутливість органу чуття. Закон Бугера-Вебера. Закон Вебера-Фехнера.
- •18.Атрибутивністьі цілісністьперцептивного відображення(спиймання).
- •20. Уява. Уявлення. Фантазія.
- •22.Наочно-дійове мислення. Сенсомоторний інтелект.
- •23. Наочно-образне мислення.
- •24. Дискурсивне (словесно-логічне) мислення. Зв’язки мислення і мовлення.
- •25. Асоціативні комплекси (синкретичні образи), псевдопоняття за л. Виготським. Трансдукція за в. Штерном. Словотворення і словесний символізм за о. Потебнею.
- •26. Мисленнєві операції: аналіз і синтез, порівняння, абстрагування,узагальнення, означення.
- •28.Пам’ять.Види пам’яті.Процеси пам'яті.
- •29.Емоції та їх види. Настрої.Афект.Вегетативна буря. Емоційна складова стресу.
- •30.Вищі почуття: моральні, релігійні, національно-патріотичні (почуття етнічної ідентичності), естетичні, екологічні.
- •31.Особистість як психологічний феномен. Біологічна, соціальна і духовна природа особистості.
- •32. Темперамент особистості .
- •35. Авторитарний тиск на особистість. Конформізм і його види. «Втеча в Натовп».
- •36. «Втеча від Свободи». «Гонитва за Ідолами». (За е. Фроммом).
- •Свобода за Фроммом
- •Форми "втечі"
- •38. Основний психологічний зміст духовності, моральності, совісті особистості.
- •39. Психологія віри в Бога і християнської любові. Психологія «розумного егоїзму».
- •40. Характер особистості.
- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
- •1.Предмет, завдання, структура та методи вікової психології.
- •2.Методологічні проблеми вікової психології.
- •3.Поняття про розвиток, дозрівання і ріст.
- •4.Принципи, закономірності, критерії та фактори психічного розвитку.
- •1) Принцип сталої динамічної нерівноваги як джерело розвитку систем.
- •3) Принцип диференціації та інтеграції, який виступає в якості критерію розвитку структури психіки.
- •5.Поняття про вік. Основні підходи та критерії вікової періодизації (к. Бюлер, б. Заззо, п.П. Блонський, з. Фройд, л. Кольберг, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін та ін.).
- •6.Передумови виникнення дитячої психології як самостійної науки (і.Ф. Герберт, к.Д. Ушинський, у. Джеймс, г. Мюнстенберг, в. Прейєр та ін.).
- •7.Виникнення та розвиток вікової психології на початку XX століття (Ст. Холл, е. Мейман, д. Селі, в. Штерн, е. Клапаред, к. Бюлер, ш. Бюлер та ін.).
- •8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).
- •9. Психодинамічний підхід до розвитку (теорія психосексуального розвитку з. Фройда, психосоціальна теорія е. Еріксона).
- •11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
- •12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
- •13.Теорія конвергенції в. Штерна.
- •15.Теорії розвитку у вітчизняній психології (с.Л. Рубінштейн, о.М. Леонтьєв, о.В. Запорожець, б.Г. Ананьєв, п.Я. Гальперін, а.В. Петровський, д.Б. Ельконін, г.С. Костюк та ін.).
- •18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
- •19. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості.
- •20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.
- •21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.
- •22)Становлення я-концепція у ранньому віці. Криза 3-х років: симптоми. Шляхи подолання.
- •23)Загальна характеристика психічного розвитку дошкільника.
- •24. Гра як провідна діяльність і основний рушій розвитку в дошкільному дитинстві.
- •25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
- •26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
- •27.Навчання та когнітивний розвиток у молодшому шкільному віці. Причини та шляхи подолання шкільної неуспішності.
- •28.Розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер у молодшого школяра.
- •29.Особливості психічного та особистісного розвитку в підлітковому віці. Моральний розвиток у підл.Віці.(л.Кольберг, л.І.Божович).
- •30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).
- •32. Чинники психічного розвитку в ранній юності. Внутрішня позиція і формування життєвих планів.
- •33. Особистісне та професійне самовизначення в ранній юності. Етапи становлення професійного самовизначення.
- •34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.
- •35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.
- •36.Сім’я і батьківство. Гендерна рівність, прийняття гендерних ролей та стратегії сімейного виховання.
- •37 Середня дорослість: особливості емоційного та когнітивного розвитку
- •38.Причини та наслідки кризи середнього віку.
- •40.Особистісний та соціальний розвиток у похилому віці. Екзистенційна криза: шляхи подолання.
- •1. Предмет, мета і завдання психологічного консультування.
- •2. Психологічне консультування в структурі психологічної допомоги.
- •3. Види психологічного консультування.
- •4.Поняття про консультативний контакт і його особливості в різних психотерапевтичних напрямах.
- •5.Перенесення та контрперенесення в консультуванні: визначення, риси, причини, значення.
- •6.Загальна характеристика невербальних засобів консультативної взаємодії. Техніка дзеркального відображення невербальної поведінки клієнта.
- •7.Значення невербальної поведінки клієнта для консультативного процесу.
- •8. Поведінкові ознаки позитивного та негативного ставлення клієнта в консультативному контакті.
- •9.Особливості організації роботи психологічної консультації.
- •11. Умови та чинники ефективності процесу консультування.
- •12. Морально-етичні принципи та відповідальність психолога-консультанта.
- •13.Основні вимоги до особистості консультанта. Модель ефективного консультанта.
- •14. Вплив професійної діяльності на особистість консультанта. Зміст поняття «синдром вигорання» та способи його запобігання.
- •15. Особливості професійної підготовки психолога-консультанта. Професійно значущі риси консультанта.
- •16. Психологічний зміст понять: «скарга клієнта», «психологічний запит», «проблема клієнта».
- •17.Характеристика процесу консультуванн.: опт.Часова тривалість консул.,кількість,інтервал між бесідами.
- •18. П’ятикрокова модель інтерв’ю: етапи, завдання консультанта, психотехнічне забезпечення.
- •19. Еклектична модель консультативного процесу, за б.Е. Гілландом: завдання та психотехнічне забезпечення.
- •20. Методи впливу і вислуховування та їх функції в структурі консультативного процесу.
- •22. Застосування психометричних методів у практиці психологічного консультування
- •23. Консультування тривожних клієнтів. Значення механізмів психологічного захисту
- •25.Особливості консультування у випадку смерті близької людини.
- •26.Особливості консультування клієнтів, що пережили розлучення.
- •27. Особливості консультування клієнтів з депресіями і суїцидальними намірами
- •28. Особливості консультування вороже налаштованих та агресивних клієнтів.
- •29.Елементи класичного психоаналізу в практиці психологічного консультування: процедури, техніки, опір та опрацювання механізмів психологічного захисту.
- •30. Значення та функції захисних механізмів для процесу саморегуляції клієнта.
- •31. Характеристика консультативного процесу в руслі аналітичної психології к.Юнга. Вербальні й невербальні методи аналітично зорієнтованого психологічного консультування.
- •32. Особливості застосування юнгіанської піскової терапії.
- •34. Поведінкове консультування: мета, особливості консультативного контакту, технічне забезпечення
- •35. Гештальт-консультування: основні поняття, мета та психотехнічне забезпечення.
- •36. Трансактний аналіз: основні поняття, мета, сучасні психотехніки.
- •37. Раціонально-емотивне поведінкове консультування. Застосування авс-схеми у практиці психологічного консультування.
- •38. Клієнт-центроване консультування. Характеристика недирективних методів роботи з клієнтами.
- •39. Особливості консультування клієнтів з екзистенційною проблематикою, за р. Меєм, і. Яломом, в. Франклом.
26.Особливості консультування клієнтів, що пережили розлучення.
Консультування людей, які зазнали втрати близьких, - це нелегке випробовування духовних сил і професійної компетенції психолога.Консультант не повинен заглушати процесу суму. Якщо він зруйнував психологічний захист клієнта, то не зможе надати ефективну допомогу.Слід відзначити, що "робота суму" не для всіх людей є ефективною стратегією подолання втрати. Багато залежить від стилю реакції. Людині, схильній заглушити болючі спогади іншим видом діяльності, "робота суму" мало допомагає.Із закінченням "роботи суму" проходить адаптація до реальності нещастя, і душевний біль зменшується. Того, хто поніс втрату, починають цікавити нові люди й події.У період утрати страждання полегшуються присутністю рідних, друзів і причому суттєва не їх дійова допомога, а легка доступність упродовж кількох тижнів.
Роль слухача у деяких випадках може виконувати консультант. Клієнту слід дати змогу виражати будь-які почуття. Інше дуже важливе завдання консультанта - допомогти близьким правильно реагувати на сум людини, яка втратила близьких. Діапазон проблем, що виникли після розлучення, дещо широкий - від фінансових до догляду за дітьми. У вирішенні проблем суттєве місце займає уміння жити без дружини (чоловіка) і переборювати самотність. Роль консультанта в цих обставинах може виявитись дещо значною. Він повинен допомогти відрізнити самотність від усамітнення, відкрито аналізувати ставлення до сексу.
Виділяються наступні завдання в роботі психолога-консультанта при консультуванні в зв'язку з розлученням:
• на початкових етапах роботи, коли ще сильна біль і заперечення втрати відносин, - це надання підтримки, при цьому консультанту слід поступово підводити клієнта до усвідомлення свого становища і ситуації (часто у клієнта виникає сильна потреба в радах з приводу того, як повернути чоловіка. тут консультант повинен в першу чергу звернути увагу клієнта на те, навіщо йому це потрібно, необхідний глибокий аналіз переживань клієнта і робота з цими переживаннями);
• на стадії агресії консультанту також не слід давати порад, а зосередити свою увагу на усвідомленні клієнтом своїх істинних мотивів і почуттів, щоб клієнт зрозумів, що дана стадія є невід'ємною частиною проходження всього процесу переживання розриву відносин (іноді клієнт може відчувати сильне почуття провини з- за того, що не зміг зберегти відносини. У цьому випадку консультант повинен допомогти проаналізувати справжню природу цих почуттів і пропрацювати почуття провини клієнта),
• перехід на наступну стадію - стадію адаптації можливий тільки в тому випадку, якщо у клієнта відбулося усвідомлення своїх почуттів і переживань з приводу того, що сталося, і опрацювання цих почуттів.
27. Особливості консультування клієнтів з депресіями і суїцидальними намірами
Насамперед депресія проявляється у зміні настрою. Найяскравіша риса депресивної особистості - прагнення до самознищення. Людина в стані депресії зайнята лише собою, власними проблемами, своїм здоров'ям. Вона часто схильна говорити про симптоми, пов'язані з депресією, але не про саму депресію.
Охоплений депресією індивід відчуває безсилля й безнадійність, страждає мовчки, часто сердячись на себе і на інших.
Передусім консультанту слід з'ясувати, з депресією якого роду ми маємо справу - з проявами психотичного захворювання, із невротичною депресією чи просто з нормальною реакцією на сумні події. Завдання консультанта в роботі з депресивними клієнтами двояке - підтримати клієнта і допомогти Йому в психологічному поясненні труднощів.
Консультант повинен часто зустрічатися з депресивним клієнтом, особливо якщо стикається з гострою депресією. Частота зустрічей може бути 2-3 рази в тиждень із поступовим їх зменшенням у залежності від стану клієнта.
У випадках депресії, як правило, медиками використовується лікування антидепресантами. Призначення ліків і дозування - це справа лікарів, проте консультант повинен знати, чи прийматиме його клієнт ліки і яка сила їх дії. Не слід давати поради клієнту з вибору ліків чи доз, проте питання, які виникають, обов'язково слід обговорити з лікарем, який призначив ліки.
Людина в стані депресії буває небезпечною для самої себе, тому що вона в явній чи прихованій формі схильна до самознищення.
Отже слабко виражена депресія може перерости в гостру із суїцидними намірами.
Розрізняють спробу самогубства (парасуїцид) і реалізоване самогубство.
Вирізняють 3 фактори, які дуже підвищують ризик при схильності до самогубства: міжособистісні кризи, падіння рівня самооцінки, втрата смислу життя й перспективи.
Завдання консультанта
Зустрівшись у консультуванні з депресивним клієнтом, який висловлює суїцидні наміри, дуже важливо оцінити ризик їх реалізації. Від правильного прогнозу може залежати життя клієнта. Ступінь очевидності самогубства консультант може з'ясувати, коли поставить клієнту другорядні запитання). Запитувати прямо: "Чи не збираєтесь ви здійснити самогубство?" - небажано, тому що таке запитання спонукає клієнта до заперечення. Концентровано завдання консультанта можна сформулювати так:
1. З такими клієнтами треба частіше зустрічатися.
2. Консультант повинен звертати увагу суїцидного клієнта на позитивні аспекти його життя. 3. Дізнавшись про намір клієнта здійснити самогубство, не слід панікувати, намагатися відвернути його якимось заняттям і застосувати моралізаторство ("Від цього нічого не зміниться", "Чи знаєте Ви, що релігія вважає самогубство величезним гріхом?").
4. Спеціаліст повинен залучити до роботи з клієнтом між консультативними зустрічами близьких для нього людей (родичів, друзів).
5. Клієнт повинен мати змогу у будь-який час зателефонувати, щоб той міг консультувати його емоційний стан.
6. При високій вірогідності самогубства слід ужити заповітних заходів - поінформувати близьких клієнта, обговорити питання про госпіталізацію. Консультанту не завжди легко це виконати.
Клієнт починає заперечувати свої наміри і переконує, що не треба про нього турбуватись. Тим більш консультанту краще покластись на свою інтуїцію і врахувати небезпечні ознаки в поведінці клієнта, оскільки заспокоюючі заяви консультанта повинні у випадку загрози самогубства - зробити максимум можливого, щоб вплинути на вибір клієнта на користь життя.
7. Консультант не повинен дозволяти клієнту маніпулювати собою способом погрози самогубства.
8. Консультант зобов'язаний не забувати, що він не Бог й не зважаючи на найкращі наміри, не завжди здатен протистояти самогубству. Найбільшу відповідальність за власні дії несе сам клієнт.
9. Консультант повинен дослівно, в письмовій формі, документувати свої дії, щоб у випадку нещастя він міг довести собі й іншим, що діяв професійно і вжив усі заходи для того, щоб запобігти катастрофі.
10. Консультант повинен знати специфіку консультування осіб, які намагалися здійснити самогубство. Консультування спрямовується на подолання спроб до самогубства, які ще лишаються після невдалої спроби.
