- •1. Значення положень Платона про «ідеї» та «Царство Ідей» для становлення наукової психології. Психологічна сутність абстрагування і поняття.
- •2. Значення християнського морального вчення для становлення наукової психології.
- •3. Основний психологічний зміст концептів “cogito ergo sum” р. Декарта, “tabula rasa” Дж. Локка і “esse est percipi” Дж. Берклі.
- •4. Значення вчення ї. Прохазки для становлення наукової психології.
- •5. Основний психологічний зміст вчення і.М. Сєчєнова про функції нервової системи і психіки, зворотний зв’язок, центральне гальмування, «мозкову машину» та її «придатки».
- •6. Основний психологічний зміст вчення і.П. Павлова про сигнальний зв’язок (умовний рефлекс) і в.М. Бєхтєрєва про сполучний рефлекс.
- •7. Екстирпації (руйнування) різних ділянок мозку, електроенцефалограма (еег), ефекти вживлених електродів і психотропних речовин як свідчення зв’язку мозку і психіки.
- •8. Основні функції нижнього, середнього та верхнього відділів головного мозку людини. Функціональна специфіка лівої і правої півкуль мозку.
- •9. Свідомість людини. Основні складові свідомості: понятійні знання, самосвідомість,цілепокладання, ставлення. Несвідомі і підсвідомі феномени у психіці людини.
- •10. Увага. Види. Властивості і функції уваги.
- •11. Відчуття. Рецептор. Аналізатор. Перекодування в аналізаторі. Модальність відчуттів. Синестезія.
- •12. Екстероцептивні відчуття. Дистантні і контактні відчуття.
- •13. Інтероцептивні відчуття. Органічні і пропріоцептивні відчуття.
- •14. Сила подразника та інтенсивність відчуття. Пороги відчуттів. Чутливість органу чуття. Закон Бугера-Вебера. Закон Вебера-Фехнера.
- •18.Атрибутивністьі цілісністьперцептивного відображення(спиймання).
- •20. Уява. Уявлення. Фантазія.
- •22.Наочно-дійове мислення. Сенсомоторний інтелект.
- •23. Наочно-образне мислення.
- •24. Дискурсивне (словесно-логічне) мислення. Зв’язки мислення і мовлення.
- •25. Асоціативні комплекси (синкретичні образи), псевдопоняття за л. Виготським. Трансдукція за в. Штерном. Словотворення і словесний символізм за о. Потебнею.
- •26. Мисленнєві операції: аналіз і синтез, порівняння, абстрагування,узагальнення, означення.
- •28.Пам’ять.Види пам’яті.Процеси пам'яті.
- •29.Емоції та їх види. Настрої.Афект.Вегетативна буря. Емоційна складова стресу.
- •30.Вищі почуття: моральні, релігійні, національно-патріотичні (почуття етнічної ідентичності), естетичні, екологічні.
- •31.Особистість як психологічний феномен. Біологічна, соціальна і духовна природа особистості.
- •32. Темперамент особистості .
- •35. Авторитарний тиск на особистість. Конформізм і його види. «Втеча в Натовп».
- •36. «Втеча від Свободи». «Гонитва за Ідолами». (За е. Фроммом).
- •Свобода за Фроммом
- •Форми "втечі"
- •38. Основний психологічний зміст духовності, моральності, совісті особистості.
- •39. Психологія віри в Бога і християнської любові. Психологія «розумного егоїзму».
- •40. Характер особистості.
- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
- •1.Предмет, завдання, структура та методи вікової психології.
- •2.Методологічні проблеми вікової психології.
- •3.Поняття про розвиток, дозрівання і ріст.
- •4.Принципи, закономірності, критерії та фактори психічного розвитку.
- •1) Принцип сталої динамічної нерівноваги як джерело розвитку систем.
- •3) Принцип диференціації та інтеграції, який виступає в якості критерію розвитку структури психіки.
- •5.Поняття про вік. Основні підходи та критерії вікової періодизації (к. Бюлер, б. Заззо, п.П. Блонський, з. Фройд, л. Кольберг, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін та ін.).
- •6.Передумови виникнення дитячої психології як самостійної науки (і.Ф. Герберт, к.Д. Ушинський, у. Джеймс, г. Мюнстенберг, в. Прейєр та ін.).
- •7.Виникнення та розвиток вікової психології на початку XX століття (Ст. Холл, е. Мейман, д. Селі, в. Штерн, е. Клапаред, к. Бюлер, ш. Бюлер та ін.).
- •8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).
- •9. Психодинамічний підхід до розвитку (теорія психосексуального розвитку з. Фройда, психосоціальна теорія е. Еріксона).
- •11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
- •12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
- •13.Теорія конвергенції в. Штерна.
- •15.Теорії розвитку у вітчизняній психології (с.Л. Рубінштейн, о.М. Леонтьєв, о.В. Запорожець, б.Г. Ананьєв, п.Я. Гальперін, а.В. Петровський, д.Б. Ельконін, г.С. Костюк та ін.).
- •18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
- •19. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості.
- •20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.
- •21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.
- •22)Становлення я-концепція у ранньому віці. Криза 3-х років: симптоми. Шляхи подолання.
- •23)Загальна характеристика психічного розвитку дошкільника.
- •24. Гра як провідна діяльність і основний рушій розвитку в дошкільному дитинстві.
- •25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
- •26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
- •27.Навчання та когнітивний розвиток у молодшому шкільному віці. Причини та шляхи подолання шкільної неуспішності.
- •28.Розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер у молодшого школяра.
- •29.Особливості психічного та особистісного розвитку в підлітковому віці. Моральний розвиток у підл.Віці.(л.Кольберг, л.І.Божович).
- •30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).
- •32. Чинники психічного розвитку в ранній юності. Внутрішня позиція і формування життєвих планів.
- •33. Особистісне та професійне самовизначення в ранній юності. Етапи становлення професійного самовизначення.
- •34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.
- •35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.
- •36.Сім’я і батьківство. Гендерна рівність, прийняття гендерних ролей та стратегії сімейного виховання.
- •37 Середня дорослість: особливості емоційного та когнітивного розвитку
- •38.Причини та наслідки кризи середнього віку.
- •40.Особистісний та соціальний розвиток у похилому віці. Екзистенційна криза: шляхи подолання.
- •1. Предмет, мета і завдання психологічного консультування.
- •2. Психологічне консультування в структурі психологічної допомоги.
- •3. Види психологічного консультування.
- •4.Поняття про консультативний контакт і його особливості в різних психотерапевтичних напрямах.
- •5.Перенесення та контрперенесення в консультуванні: визначення, риси, причини, значення.
- •6.Загальна характеристика невербальних засобів консультативної взаємодії. Техніка дзеркального відображення невербальної поведінки клієнта.
- •7.Значення невербальної поведінки клієнта для консультативного процесу.
- •8. Поведінкові ознаки позитивного та негативного ставлення клієнта в консультативному контакті.
- •9.Особливості організації роботи психологічної консультації.
- •11. Умови та чинники ефективності процесу консультування.
- •12. Морально-етичні принципи та відповідальність психолога-консультанта.
- •13.Основні вимоги до особистості консультанта. Модель ефективного консультанта.
- •14. Вплив професійної діяльності на особистість консультанта. Зміст поняття «синдром вигорання» та способи його запобігання.
- •15. Особливості професійної підготовки психолога-консультанта. Професійно значущі риси консультанта.
- •16. Психологічний зміст понять: «скарга клієнта», «психологічний запит», «проблема клієнта».
- •17.Характеристика процесу консультуванн.: опт.Часова тривалість консул.,кількість,інтервал між бесідами.
- •18. П’ятикрокова модель інтерв’ю: етапи, завдання консультанта, психотехнічне забезпечення.
- •19. Еклектична модель консультативного процесу, за б.Е. Гілландом: завдання та психотехнічне забезпечення.
- •20. Методи впливу і вислуховування та їх функції в структурі консультативного процесу.
- •22. Застосування психометричних методів у практиці психологічного консультування
- •23. Консультування тривожних клієнтів. Значення механізмів психологічного захисту
- •25.Особливості консультування у випадку смерті близької людини.
- •26.Особливості консультування клієнтів, що пережили розлучення.
- •27. Особливості консультування клієнтів з депресіями і суїцидальними намірами
- •28. Особливості консультування вороже налаштованих та агресивних клієнтів.
- •29.Елементи класичного психоаналізу в практиці психологічного консультування: процедури, техніки, опір та опрацювання механізмів психологічного захисту.
- •30. Значення та функції захисних механізмів для процесу саморегуляції клієнта.
- •31. Характеристика консультативного процесу в руслі аналітичної психології к.Юнга. Вербальні й невербальні методи аналітично зорієнтованого психологічного консультування.
- •32. Особливості застосування юнгіанської піскової терапії.
- •34. Поведінкове консультування: мета, особливості консультативного контакту, технічне забезпечення
- •35. Гештальт-консультування: основні поняття, мета та психотехнічне забезпечення.
- •36. Трансактний аналіз: основні поняття, мета, сучасні психотехніки.
- •37. Раціонально-емотивне поведінкове консультування. Застосування авс-схеми у практиці психологічного консультування.
- •38. Клієнт-центроване консультування. Характеристика недирективних методів роботи з клієнтами.
- •39. Особливості консультування клієнтів з екзистенційною проблематикою, за р. Меєм, і. Яломом, в. Франклом.
38. Клієнт-центроване консультування. Характеристика недирективних методів роботи з клієнтами.
Автором клієнт-центрованого підходу,Карл-Ренсом Роджерс. Клієнт-центрований підхід - напрям, орієнтований на актуалізацію за допомогою розуміючого і глибоко особистого контакту між клієнтом і терапевтом уродженої тенденції організму І психіки до розвитку, самоорганізації і самозбереження з метою досягнення внутрішньої гармонії і задоволеності життям. Сутність центрованого на клієнті підходу(терапії) полягає в такій побудові контакту психотерапевта із клієнтом, за якої пацієнт сприймає підхід(терапію) не як лікування і вивчення з метою діагностування, а як глибоко особистий досвід. Завдання терапевта зводиться до формування умов, за яких цей потенціал може бути актуалізований, оскільки всі психологічні і соціальні перепони, які йому заважають і спонукають його звертатися за психологічною допомогою до фахівців, спричинені блокуванням прагнення актуалізації власного психічного потенціалу. Сформульоване Роджерсом поняття "Я-концепція" стало основою клієнт-центрованого підходу (терапії).Метою є - допомога клієнтові у досягненні стану конгруентності між внутрішніми аспектами Я і Я-концепцією і за необхідності - реорганізації Я-концепції, об'єктивація самим клієнтом своєї проблеми та його відмежування від неї. Недирективні методи роботи з клієнтами: мовчання - зміст мовчання клієнта може бути різноманітним: ознака опору, ознака самоаналізу, вираз відчаю та безвиході або, навпаки, - переддень інсайту. Розпізнати психологічний та символічний зміст мовчання, і тим більш ефективно розпорядитися ним важко;
метод емпатичного слухання - Консультант уважно слухає клієнта, виголошуючи невербально й інколи словесно своє слідування думкам та почуттям клієнта, інколи майже непомітно поглядом, словом, вербалізацією, заохочуючи клієнта до більш глибокого вираження себе та саморозкриття. Основне правило емпатичного слухання (тобто такого, що сприймає, говорить про те, що слухач перебуває зараз у тих же почуттях, що і співрозмовник) - не співчувати, а співпереживати, створюючи емоційний резонанс переживанням клієнта;
Прояснення - Техніка спрямована на розкриття змісту (мотиваційного, цільового, операційного) як для консультанта, так і для клієнта його власних дій. Допомагає зрозуміти амбівалентність почуттів та стосунків;
рефлексивна вербалізація - Ця техніка стосується різновидів вербалізацій, призначення яких - підсилення емоційно-змістового резонансу висловлювань клієнта. Вона має не інтелектуальний, як у методології, а, насамперед, емоційний характер, що відрізняє рефлексивний парафраз від інтерпретації. Зміст рефлексивної вербалізації відображає не мотиваційно-причинний, а емоційно-модальний пласт висловлювань. Є різні рівні рефлексивних вербалізацій - від "одиничних вербалізацій" до "вербалізацій-генералізацій";
інтерпретація - Техніка роз'яснення (пояснення) клієнтові прихованого змісту його висловлювань. Інтерпретація може виражатися у стверджувальній, пропозиційній або запитувальній формах. Одна з найскладніших та неоднозначних в оцінці технік - інтерпретація володіє надзвичайно потужним психологічним потенціалом, допомагаючи, при правильному використанні, справитися з тривогою усвідомити або пом'якшити психологічні захисти. Найпродуктивніший спосіб використання інтерпретацій - надати клієнтові змогу самому про інвентаризувати свої висловлювання або поведінку. Іноді інтерпретація може мати вигляд "читання поміж рядків";
саморозкриття - Функції цієї комунікативної техніки по-різному трактуються й використовуються у різних концепціях консультування > та психотерапії. Скажімо, в гуманістичній парадигмі саморозкриття психолога трактується як один з основоположних прийомів у встановленні робочих стосунків та полегшенні саморозкриття клієнта. У поведінкових концепціях саморозкриття скоріш розуміється як різновид моделювання поведінки психологом, сенс якого у зміцненні бажаного способу дій з боку клієнта. Як би не було, важливим моментом у саморозкритті є такий. Техніка повинна застосовуватися не за принципом: "А от у мене також, пам'ятаю, було...", а в колії переживань клієнта, відгукуючись на його почуття та, підтверджуючи те, що його переживання розуміють та поділяють.
