Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
КОМПЛЕКСНИЙ.docx
Скачиваний:
7
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
430 Кб
Скачать
☆

8. Основні функції нижнього, середнього та верхнього відділів головного мозку людини. Функціональна специфіка лівої і правої півкуль мозку.

Франц Галль 19ст. вчення френологія(душа) виявив у мозку сіру і білу речовини. Виділив 3 блоки (функціональна структура) 1) нижні відділи гол.. моз.. і продовгуватий або довгастий мозок – орган життєвих процесів центр регулювання тілесних орг.. ф-ій; 2) середня част. Гол.. мозку – підкірка – центр схильностей і потягів; 3) верхні част. Мозку – центр інтелектуальних якостей душі. «Гулі» Галля – чим більше розвинута властивість, здібність люд, тим більша ділянка мозку в якій вона знаходиться.

Функціональну специфіку правої та лівої півкуль головного мозку людини відкрив амер. нейрохірург Р. Сперрі.

Напр: У важких випадках епілепсії роблять розтин гол. мозку повздовж мозолистого тіла, що дозволяє принаймі на деякий час пригальмувати їх надмірно - активне функціонування.

Сперрі з"ясував, що в період найбільш активного гальмування півкуль, внаслідок такої операції виявляється специфіка кожної з них.

Якщо більше загальмована права півкуля, суб"єкт зберігає мовлення, адекватно реагує на слова, прості речення у яких ідеться про дії чи події. Обчислює цифри , але неможе взаємодіяти навіть зі знайомими предметами та їх зображенням, бо нерозуміє що це таке. А також змісту художніх образів, творі мистецтва, інтонації голосу, не орієнтується в просторі тощо.

Якщо більше загальмована ліва півкуля то суб"єкт не розуміє словесних конструкцій, крім дуже простих, неможе логічно висловлюватись.

З цього можна зробити висновок: ліва півкуля - логіко-вербальномислиннєва( знаки, цифри) а права півкуля - просорово - образна.

Можна сказати, що ліва відображає дійсність, дискретно(подільно) у послідовності причинно - наслідкових асоціативних та інших звязків. Їх функціонування розгортається в часі.

Права півкуля - просторово - образна, вона відображає об"єкти у їх цілісності, сукупності властивостей та особливостей. Водночас в ній розгортається уява і орази мислення.

Розвинене образне мислення є необхідною складовою креативності, творчості в усіх сферах, в тому числі й науковців.

9. Свідомість людини. Основні складові свідомості: понятійні знання, самосвідомість,цілепокладання, ставлення. Несвідомі і підсвідомі феномени у психіці людини.

Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей. Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає. Самосвідомість - це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки. Самосвідомість не є вродженою характеристикою людини, а формується_поступово, проходячи наступні етапи: Самовідчуття характерне для дітей першого року життя, зароджує самосвідомість і проявляється у спроможності немовляти фіксувати відчуття, що ідуть з власного організму і виражають його потреби. Самосприймання виявляється з раннього віку (близько трьох років) через спроможність дитини впізнавати свій зовнішній фізичний образ (наприклад, на фото чи в дзеркалі) та називати себе займенником "Я". Саморозуміння - прості форми надання собі певних характеристик з'являються ще в дошкільному віці (близько 4-х років) - діти вже знають свою стать, позначають себе як хорошу чи погану дитину залежно від власних вчинків та реакції на них значимих дорослих. Впродовж всього подальшого життя людина все більше вивчає себе, однак через власні зміни цей процес є динамічним. Підсвідомий рівень психічної діяльності - узагальнені, автоматизовані в досвіді даного індивіда стереотипи її поведінки - вміння, навички, звички, інтуїція. Це поведінкове ядро індивіда, сформоване на ранніх стадіях його розвитку. Сюди ж відноситься імпульсивно-емоційна сфера, структурно локалізована в лімбічної (підкіркової) системі головного мозку. Тут формуються неусвідомлювані устремління індивіда, його потягу, пристрасті, установки. Це мимовільна сфера особистості, "друга натура людини", "центр" індивідуальних поведінкових штампів, манер поведінки. Саме підсвідомість, очевидно, має багаторівневу структуру: автоматизми і їх комплекси на нижньому рівні та інтуїція - на вищому. Автоматизми підсвідомого рівня - це комплекси стереотипно відбуваються дій в типових ситуаціях, динамічні стереотипи - ланцюгові послідовності реакцій у звичній обстановці (звичне управління технікою, виконання звичних обов'язків, манера поводження з звичними предметами, мовні і мімічні штампи). Все це утворює набір готових поведінкових блоків, якими користується індивід при регуляції своєї діяльності. Ці поведінкові автоматизми розвантажують свідомість для більш кваліфікованої діяльності. Свідомість звільняється від постійних повторних рішень стандартизованих завдань. У підсвідомість витісняються і різні комплекси - нереалізовані бажання, пригнічені прагнення, різні побоювання і занепокоєння, амбіції і завищені претензії (комплекс Наполеона, нарцисизму, неповноцінності, сором'язливості та ін.) Ці комплекси мають тенденцію до гіперкомпенсації, черпаючи великий енергетичний потенціал у сфері підсвідомості, вони формують стійку підсвідому спрямованість поведінки особистості. Несвідомий рівень психічної діяльності являє собою вроджену інстинктивно-рефлекторну діяльність. Поведінкові акти на несвідомому рівні регулюються несвідомими біологічними механізмами. Вони спрямовані на задоволення біологічних потреб - самозбереження організму та виду (продовження роду). Однак генетично обумовлена програма поведінки людини не автономна, вона знаходиться під контролем більш високих і більш пізно сформованих мозкових структур. І лише в окремих критичних для індивіда ситуаціях (наприклад, у стані афекту) дана сфера психіки людини може перейти в режим автономної саморегуляції. Ця вроджена емоційно-імпульсивна сфера індивіда структурно локалізована в таламусі і гіпоталамусі. Несвідома сфера психіки людини - глибинна сфера його психіки, конгломерат архетипів, сформований значною мірою в процесі еволюції людини. Сновидіння, інтуїція, афект, паніка, гіпноз - такий далеко не повний перелік несвідомих і підсвідомих явищ