- •1. Значення положень Платона про «ідеї» та «Царство Ідей» для становлення наукової психології. Психологічна сутність абстрагування і поняття.
- •2. Значення християнського морального вчення для становлення наукової психології.
- •3. Основний психологічний зміст концептів “cogito ergo sum” р. Декарта, “tabula rasa” Дж. Локка і “esse est percipi” Дж. Берклі.
- •4. Значення вчення ї. Прохазки для становлення наукової психології.
- •5. Основний психологічний зміст вчення і.М. Сєчєнова про функції нервової системи і психіки, зворотний зв’язок, центральне гальмування, «мозкову машину» та її «придатки».
- •6. Основний психологічний зміст вчення і.П. Павлова про сигнальний зв’язок (умовний рефлекс) і в.М. Бєхтєрєва про сполучний рефлекс.
- •7. Екстирпації (руйнування) різних ділянок мозку, електроенцефалограма (еег), ефекти вживлених електродів і психотропних речовин як свідчення зв’язку мозку і психіки.
- •8. Основні функції нижнього, середнього та верхнього відділів головного мозку людини. Функціональна специфіка лівої і правої півкуль мозку.
- •9. Свідомість людини. Основні складові свідомості: понятійні знання, самосвідомість,цілепокладання, ставлення. Несвідомі і підсвідомі феномени у психіці людини.
- •10. Увага. Види. Властивості і функції уваги.
- •11. Відчуття. Рецептор. Аналізатор. Перекодування в аналізаторі. Модальність відчуттів. Синестезія.
- •12. Екстероцептивні відчуття. Дистантні і контактні відчуття.
- •13. Інтероцептивні відчуття. Органічні і пропріоцептивні відчуття.
- •14. Сила подразника та інтенсивність відчуття. Пороги відчуттів. Чутливість органу чуття. Закон Бугера-Вебера. Закон Вебера-Фехнера.
- •18.Атрибутивністьі цілісністьперцептивного відображення(спиймання).
- •20. Уява. Уявлення. Фантазія.
- •22.Наочно-дійове мислення. Сенсомоторний інтелект.
- •23. Наочно-образне мислення.
- •24. Дискурсивне (словесно-логічне) мислення. Зв’язки мислення і мовлення.
- •25. Асоціативні комплекси (синкретичні образи), псевдопоняття за л. Виготським. Трансдукція за в. Штерном. Словотворення і словесний символізм за о. Потебнею.
- •26. Мисленнєві операції: аналіз і синтез, порівняння, абстрагування,узагальнення, означення.
- •28.Пам’ять.Види пам’яті.Процеси пам'яті.
- •29.Емоції та їх види. Настрої.Афект.Вегетативна буря. Емоційна складова стресу.
- •30.Вищі почуття: моральні, релігійні, національно-патріотичні (почуття етнічної ідентичності), естетичні, екологічні.
- •31.Особистість як психологічний феномен. Біологічна, соціальна і духовна природа особистості.
- •32. Темперамент особистості .
- •35. Авторитарний тиск на особистість. Конформізм і його види. «Втеча в Натовп».
- •36. «Втеча від Свободи». «Гонитва за Ідолами». (За е. Фроммом).
- •Свобода за Фроммом
- •Форми "втечі"
- •38. Основний психологічний зміст духовності, моральності, совісті особистості.
- •39. Психологія віри в Бога і християнської любові. Психологія «розумного егоїзму».
- •40. Характер особистості.
- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
- •1.Предмет, завдання, структура та методи вікової психології.
- •2.Методологічні проблеми вікової психології.
- •3.Поняття про розвиток, дозрівання і ріст.
- •4.Принципи, закономірності, критерії та фактори психічного розвитку.
- •1) Принцип сталої динамічної нерівноваги як джерело розвитку систем.
- •3) Принцип диференціації та інтеграції, який виступає в якості критерію розвитку структури психіки.
- •5.Поняття про вік. Основні підходи та критерії вікової періодизації (к. Бюлер, б. Заззо, п.П. Блонський, з. Фройд, л. Кольберг, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін та ін.).
- •6.Передумови виникнення дитячої психології як самостійної науки (і.Ф. Герберт, к.Д. Ушинський, у. Джеймс, г. Мюнстенберг, в. Прейєр та ін.).
- •7.Виникнення та розвиток вікової психології на початку XX століття (Ст. Холл, е. Мейман, д. Селі, в. Штерн, е. Клапаред, к. Бюлер, ш. Бюлер та ін.).
- •8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).
- •9. Психодинамічний підхід до розвитку (теорія психосексуального розвитку з. Фройда, психосоціальна теорія е. Еріксона).
- •11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
- •12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
- •13.Теорія конвергенції в. Штерна.
- •15.Теорії розвитку у вітчизняній психології (с.Л. Рубінштейн, о.М. Леонтьєв, о.В. Запорожець, б.Г. Ананьєв, п.Я. Гальперін, а.В. Петровський, д.Б. Ельконін, г.С. Костюк та ін.).
- •18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
- •19. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості.
- •20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.
- •21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.
- •22)Становлення я-концепція у ранньому віці. Криза 3-х років: симптоми. Шляхи подолання.
- •23)Загальна характеристика психічного розвитку дошкільника.
- •24. Гра як провідна діяльність і основний рушій розвитку в дошкільному дитинстві.
- •25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
- •26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
- •27.Навчання та когнітивний розвиток у молодшому шкільному віці. Причини та шляхи подолання шкільної неуспішності.
- •28.Розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер у молодшого школяра.
- •29.Особливості психічного та особистісного розвитку в підлітковому віці. Моральний розвиток у підл.Віці.(л.Кольберг, л.І.Божович).
- •30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).
- •32. Чинники психічного розвитку в ранній юності. Внутрішня позиція і формування життєвих планів.
- •33. Особистісне та професійне самовизначення в ранній юності. Етапи становлення професійного самовизначення.
- •34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.
- •35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.
- •36.Сім’я і батьківство. Гендерна рівність, прийняття гендерних ролей та стратегії сімейного виховання.
- •37 Середня дорослість: особливості емоційного та когнітивного розвитку
- •38.Причини та наслідки кризи середнього віку.
- •40.Особистісний та соціальний розвиток у похилому віці. Екзистенційна криза: шляхи подолання.
- •1. Предмет, мета і завдання психологічного консультування.
- •2. Психологічне консультування в структурі психологічної допомоги.
- •3. Види психологічного консультування.
- •4.Поняття про консультативний контакт і його особливості в різних психотерапевтичних напрямах.
- •5.Перенесення та контрперенесення в консультуванні: визначення, риси, причини, значення.
- •6.Загальна характеристика невербальних засобів консультативної взаємодії. Техніка дзеркального відображення невербальної поведінки клієнта.
- •7.Значення невербальної поведінки клієнта для консультативного процесу.
- •8. Поведінкові ознаки позитивного та негативного ставлення клієнта в консультативному контакті.
- •9.Особливості організації роботи психологічної консультації.
- •11. Умови та чинники ефективності процесу консультування.
- •12. Морально-етичні принципи та відповідальність психолога-консультанта.
- •13.Основні вимоги до особистості консультанта. Модель ефективного консультанта.
- •14. Вплив професійної діяльності на особистість консультанта. Зміст поняття «синдром вигорання» та способи його запобігання.
- •15. Особливості професійної підготовки психолога-консультанта. Професійно значущі риси консультанта.
- •16. Психологічний зміст понять: «скарга клієнта», «психологічний запит», «проблема клієнта».
- •17.Характеристика процесу консультуванн.: опт.Часова тривалість консул.,кількість,інтервал між бесідами.
- •18. П’ятикрокова модель інтерв’ю: етапи, завдання консультанта, психотехнічне забезпечення.
- •19. Еклектична модель консультативного процесу, за б.Е. Гілландом: завдання та психотехнічне забезпечення.
- •20. Методи впливу і вислуховування та їх функції в структурі консультативного процесу.
- •22. Застосування психометричних методів у практиці психологічного консультування
- •23. Консультування тривожних клієнтів. Значення механізмів психологічного захисту
- •25.Особливості консультування у випадку смерті близької людини.
- •26.Особливості консультування клієнтів, що пережили розлучення.
- •27. Особливості консультування клієнтів з депресіями і суїцидальними намірами
- •28. Особливості консультування вороже налаштованих та агресивних клієнтів.
- •29.Елементи класичного психоаналізу в практиці психологічного консультування: процедури, техніки, опір та опрацювання механізмів психологічного захисту.
- •30. Значення та функції захисних механізмів для процесу саморегуляції клієнта.
- •31. Характеристика консультативного процесу в руслі аналітичної психології к.Юнга. Вербальні й невербальні методи аналітично зорієнтованого психологічного консультування.
- •32. Особливості застосування юнгіанської піскової терапії.
- •34. Поведінкове консультування: мета, особливості консультативного контакту, технічне забезпечення
- •35. Гештальт-консультування: основні поняття, мета та психотехнічне забезпечення.
- •36. Трансактний аналіз: основні поняття, мета, сучасні психотехніки.
- •37. Раціонально-емотивне поведінкове консультування. Застосування авс-схеми у практиці психологічного консультування.
- •38. Клієнт-центроване консультування. Характеристика недирективних методів роботи з клієнтами.
- •39. Особливості консультування клієнтів з екзистенційною проблематикою, за р. Меєм, і. Яломом, в. Франклом.
8. Основні функції нижнього, середнього та верхнього відділів головного мозку людини. Функціональна специфіка лівої і правої півкуль мозку.
Франц Галль 19ст. вчення френологія(душа) виявив у мозку сіру і білу речовини. Виділив 3 блоки (функціональна структура) 1) нижні відділи гол.. моз.. і продовгуватий або довгастий мозок – орган життєвих процесів центр регулювання тілесних орг.. ф-ій; 2) середня част. Гол.. мозку – підкірка – центр схильностей і потягів; 3) верхні част. Мозку – центр інтелектуальних якостей душі. «Гулі» Галля – чим більше розвинута властивість, здібність люд, тим більша ділянка мозку в якій вона знаходиться.
Функціональну специфіку правої та лівої півкуль головного мозку людини відкрив амер. нейрохірург Р. Сперрі.
Напр: У важких випадках епілепсії роблять розтин гол. мозку повздовж мозолистого тіла, що дозволяє принаймі на деякий час пригальмувати їх надмірно - активне функціонування.
Сперрі з"ясував, що в період найбільш активного гальмування півкуль, внаслідок такої операції виявляється специфіка кожної з них.
Якщо більше загальмована права півкуля, суб"єкт зберігає мовлення, адекватно реагує на слова, прості речення у яких ідеться про дії чи події. Обчислює цифри , але неможе взаємодіяти навіть зі знайомими предметами та їх зображенням, бо нерозуміє що це таке. А також змісту художніх образів, творі мистецтва, інтонації голосу, не орієнтується в просторі тощо.
Якщо більше загальмована ліва півкуля то суб"єкт не розуміє словесних конструкцій, крім дуже простих, неможе логічно висловлюватись.
З цього можна зробити висновок: ліва півкуля - логіко-вербальномислиннєва( знаки, цифри) а права півкуля - просорово - образна.
Можна сказати, що ліва відображає дійсність, дискретно(подільно) у послідовності причинно - наслідкових асоціативних та інших звязків. Їх функціонування розгортається в часі.
Права півкуля - просторово - образна, вона відображає об"єкти у їх цілісності, сукупності властивостей та особливостей. Водночас в ній розгортається уява і орази мислення.
Розвинене образне мислення є необхідною складовою креативності, творчості в усіх сферах, в тому числі й науковців.
9. Свідомість людини. Основні складові свідомості: понятійні знання, самосвідомість,цілепокладання, ставлення. Несвідомі і підсвідомі феномени у психіці людини.
Свідомість - це найвища форма розвитку психіки, притаманна тільки людині, що виявляється в складних формах відображення світу, опосередкована суспільно-історичною діяльністю людей. Через свідомість людина здатна пізнати сутність навколишнього світу, розуміти його та одночасно знати про те, що вона знає або не знає. Самосвідомість - це здатність людської психіки усвідомлювати власні якості, властивості та ознаки. Самосвідомість не є вродженою характеристикою людини, а формується_поступово, проходячи наступні етапи: Самовідчуття характерне для дітей першого року життя, зароджує самосвідомість і проявляється у спроможності немовляти фіксувати відчуття, що ідуть з власного організму і виражають його потреби. Самосприймання виявляється з раннього віку (близько трьох років) через спроможність дитини впізнавати свій зовнішній фізичний образ (наприклад, на фото чи в дзеркалі) та називати себе займенником "Я". Саморозуміння - прості форми надання собі певних характеристик з'являються ще в дошкільному віці (близько 4-х років) - діти вже знають свою стать, позначають себе як хорошу чи погану дитину залежно від власних вчинків та реакції на них значимих дорослих. Впродовж всього подальшого життя людина все більше вивчає себе, однак через власні зміни цей процес є динамічним. Підсвідомий рівень психічної діяльності - узагальнені, автоматизовані в досвіді даного індивіда стереотипи її поведінки - вміння, навички, звички, інтуїція. Це поведінкове ядро індивіда, сформоване на ранніх стадіях його розвитку. Сюди ж відноситься імпульсивно-емоційна сфера, структурно локалізована в лімбічної (підкіркової) системі головного мозку. Тут формуються неусвідомлювані устремління індивіда, його потягу, пристрасті, установки. Це мимовільна сфера особистості, "друга натура людини", "центр" індивідуальних поведінкових штампів, манер поведінки. Саме підсвідомість, очевидно, має багаторівневу структуру: автоматизми і їх комплекси на нижньому рівні та інтуїція - на вищому. Автоматизми підсвідомого рівня - це комплекси стереотипно відбуваються дій в типових ситуаціях, динамічні стереотипи - ланцюгові послідовності реакцій у звичній обстановці (звичне управління технікою, виконання звичних обов'язків, манера поводження з звичними предметами, мовні і мімічні штампи). Все це утворює набір готових поведінкових блоків, якими користується індивід при регуляції своєї діяльності. Ці поведінкові автоматизми розвантажують свідомість для більш кваліфікованої діяльності. Свідомість звільняється від постійних повторних рішень стандартизованих завдань. У підсвідомість витісняються і різні комплекси - нереалізовані бажання, пригнічені прагнення, різні побоювання і занепокоєння, амбіції і завищені претензії (комплекс Наполеона, нарцисизму, неповноцінності, сором'язливості та ін.) Ці комплекси мають тенденцію до гіперкомпенсації, черпаючи великий енергетичний потенціал у сфері підсвідомості, вони формують стійку підсвідому спрямованість поведінки особистості. Несвідомий рівень психічної діяльності являє собою вроджену інстинктивно-рефлекторну діяльність. Поведінкові акти на несвідомому рівні регулюються несвідомими біологічними механізмами. Вони спрямовані на задоволення біологічних потреб - самозбереження організму та виду (продовження роду). Однак генетично обумовлена програма поведінки людини не автономна, вона знаходиться під контролем більш високих і більш пізно сформованих мозкових структур. І лише в окремих критичних для індивіда ситуаціях (наприклад, у стані афекту) дана сфера психіки людини може перейти в режим автономної саморегуляції. Ця вроджена емоційно-імпульсивна сфера індивіда структурно локалізована в таламусі і гіпоталамусі. Несвідома сфера психіки людини - глибинна сфера його психіки, конгломерат архетипів, сформований значною мірою в процесі еволюції людини. Сновидіння, інтуїція, афект, паніка, гіпноз - такий далеко не повний перелік несвідомих і підсвідомих явищ
