- •1. Значення положень Платона про «ідеї» та «Царство Ідей» для становлення наукової психології. Психологічна сутність абстрагування і поняття.
- •2. Значення християнського морального вчення для становлення наукової психології.
- •3. Основний психологічний зміст концептів “cogito ergo sum” р. Декарта, “tabula rasa” Дж. Локка і “esse est percipi” Дж. Берклі.
- •4. Значення вчення ї. Прохазки для становлення наукової психології.
- •5. Основний психологічний зміст вчення і.М. Сєчєнова про функції нервової системи і психіки, зворотний зв’язок, центральне гальмування, «мозкову машину» та її «придатки».
- •6. Основний психологічний зміст вчення і.П. Павлова про сигнальний зв’язок (умовний рефлекс) і в.М. Бєхтєрєва про сполучний рефлекс.
- •7. Екстирпації (руйнування) різних ділянок мозку, електроенцефалограма (еег), ефекти вживлених електродів і психотропних речовин як свідчення зв’язку мозку і психіки.
- •8. Основні функції нижнього, середнього та верхнього відділів головного мозку людини. Функціональна специфіка лівої і правої півкуль мозку.
- •9. Свідомість людини. Основні складові свідомості: понятійні знання, самосвідомість,цілепокладання, ставлення. Несвідомі і підсвідомі феномени у психіці людини.
- •10. Увага. Види. Властивості і функції уваги.
- •11. Відчуття. Рецептор. Аналізатор. Перекодування в аналізаторі. Модальність відчуттів. Синестезія.
- •12. Екстероцептивні відчуття. Дистантні і контактні відчуття.
- •13. Інтероцептивні відчуття. Органічні і пропріоцептивні відчуття.
- •14. Сила подразника та інтенсивність відчуття. Пороги відчуттів. Чутливість органу чуття. Закон Бугера-Вебера. Закон Вебера-Фехнера.
- •18.Атрибутивністьі цілісністьперцептивного відображення(спиймання).
- •20. Уява. Уявлення. Фантазія.
- •22.Наочно-дійове мислення. Сенсомоторний інтелект.
- •23. Наочно-образне мислення.
- •24. Дискурсивне (словесно-логічне) мислення. Зв’язки мислення і мовлення.
- •25. Асоціативні комплекси (синкретичні образи), псевдопоняття за л. Виготським. Трансдукція за в. Штерном. Словотворення і словесний символізм за о. Потебнею.
- •26. Мисленнєві операції: аналіз і синтез, порівняння, абстрагування,узагальнення, означення.
- •28.Пам’ять.Види пам’яті.Процеси пам'яті.
- •29.Емоції та їх види. Настрої.Афект.Вегетативна буря. Емоційна складова стресу.
- •30.Вищі почуття: моральні, релігійні, національно-патріотичні (почуття етнічної ідентичності), естетичні, екологічні.
- •31.Особистість як психологічний феномен. Біологічна, соціальна і духовна природа особистості.
- •32. Темперамент особистості .
- •35. Авторитарний тиск на особистість. Конформізм і його види. «Втеча в Натовп».
- •36. «Втеча від Свободи». «Гонитва за Ідолами». (За е. Фроммом).
- •Свобода за Фроммом
- •Форми "втечі"
- •38. Основний психологічний зміст духовності, моральності, совісті особистості.
- •39. Психологія віри в Бога і християнської любові. Психологія «розумного егоїзму».
- •40. Характер особистості.
- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
- •1.Предмет, завдання, структура та методи вікової психології.
- •2.Методологічні проблеми вікової психології.
- •3.Поняття про розвиток, дозрівання і ріст.
- •4.Принципи, закономірності, критерії та фактори психічного розвитку.
- •1) Принцип сталої динамічної нерівноваги як джерело розвитку систем.
- •3) Принцип диференціації та інтеграції, який виступає в якості критерію розвитку структури психіки.
- •5.Поняття про вік. Основні підходи та критерії вікової періодизації (к. Бюлер, б. Заззо, п.П. Блонський, з. Фройд, л. Кольберг, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін та ін.).
- •6.Передумови виникнення дитячої психології як самостійної науки (і.Ф. Герберт, к.Д. Ушинський, у. Джеймс, г. Мюнстенберг, в. Прейєр та ін.).
- •7.Виникнення та розвиток вікової психології на початку XX століття (Ст. Холл, е. Мейман, д. Селі, в. Штерн, е. Клапаред, к. Бюлер, ш. Бюлер та ін.).
- •8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).
- •9. Психодинамічний підхід до розвитку (теорія психосексуального розвитку з. Фройда, психосоціальна теорія е. Еріксона).
- •11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
- •12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
- •13.Теорія конвергенції в. Штерна.
- •15.Теорії розвитку у вітчизняній психології (с.Л. Рубінштейн, о.М. Леонтьєв, о.В. Запорожець, б.Г. Ананьєв, п.Я. Гальперін, а.В. Петровський, д.Б. Ельконін, г.С. Костюк та ін.).
- •18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
- •19. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості.
- •20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.
- •21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.
- •22)Становлення я-концепція у ранньому віці. Криза 3-х років: симптоми. Шляхи подолання.
- •23)Загальна характеристика психічного розвитку дошкільника.
- •24. Гра як провідна діяльність і основний рушій розвитку в дошкільному дитинстві.
- •25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
- •26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
- •27.Навчання та когнітивний розвиток у молодшому шкільному віці. Причини та шляхи подолання шкільної неуспішності.
- •28.Розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер у молодшого школяра.
- •29.Особливості психічного та особистісного розвитку в підлітковому віці. Моральний розвиток у підл.Віці.(л.Кольберг, л.І.Божович).
- •30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).
- •32. Чинники психічного розвитку в ранній юності. Внутрішня позиція і формування життєвих планів.
- •33. Особистісне та професійне самовизначення в ранній юності. Етапи становлення професійного самовизначення.
- •34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.
- •35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.
- •36.Сім’я і батьківство. Гендерна рівність, прийняття гендерних ролей та стратегії сімейного виховання.
- •37 Середня дорослість: особливості емоційного та когнітивного розвитку
- •38.Причини та наслідки кризи середнього віку.
- •40.Особистісний та соціальний розвиток у похилому віці. Екзистенційна криза: шляхи подолання.
- •1. Предмет, мета і завдання психологічного консультування.
- •2. Психологічне консультування в структурі психологічної допомоги.
- •3. Види психологічного консультування.
- •4.Поняття про консультативний контакт і його особливості в різних психотерапевтичних напрямах.
- •5.Перенесення та контрперенесення в консультуванні: визначення, риси, причини, значення.
- •6.Загальна характеристика невербальних засобів консультативної взаємодії. Техніка дзеркального відображення невербальної поведінки клієнта.
- •7.Значення невербальної поведінки клієнта для консультативного процесу.
- •8. Поведінкові ознаки позитивного та негативного ставлення клієнта в консультативному контакті.
- •9.Особливості організації роботи психологічної консультації.
- •11. Умови та чинники ефективності процесу консультування.
- •12. Морально-етичні принципи та відповідальність психолога-консультанта.
- •13.Основні вимоги до особистості консультанта. Модель ефективного консультанта.
- •14. Вплив професійної діяльності на особистість консультанта. Зміст поняття «синдром вигорання» та способи його запобігання.
- •15. Особливості професійної підготовки психолога-консультанта. Професійно значущі риси консультанта.
- •16. Психологічний зміст понять: «скарга клієнта», «психологічний запит», «проблема клієнта».
- •17.Характеристика процесу консультуванн.: опт.Часова тривалість консул.,кількість,інтервал між бесідами.
- •18. П’ятикрокова модель інтерв’ю: етапи, завдання консультанта, психотехнічне забезпечення.
- •19. Еклектична модель консультативного процесу, за б.Е. Гілландом: завдання та психотехнічне забезпечення.
- •20. Методи впливу і вислуховування та їх функції в структурі консультативного процесу.
- •22. Застосування психометричних методів у практиці психологічного консультування
- •23. Консультування тривожних клієнтів. Значення механізмів психологічного захисту
- •25.Особливості консультування у випадку смерті близької людини.
- •26.Особливості консультування клієнтів, що пережили розлучення.
- •27. Особливості консультування клієнтів з депресіями і суїцидальними намірами
- •28. Особливості консультування вороже налаштованих та агресивних клієнтів.
- •29.Елементи класичного психоаналізу в практиці психологічного консультування: процедури, техніки, опір та опрацювання механізмів психологічного захисту.
- •30. Значення та функції захисних механізмів для процесу саморегуляції клієнта.
- •31. Характеристика консультативного процесу в руслі аналітичної психології к.Юнга. Вербальні й невербальні методи аналітично зорієнтованого психологічного консультування.
- •32. Особливості застосування юнгіанської піскової терапії.
- •34. Поведінкове консультування: мета, особливості консультативного контакту, технічне забезпечення
- •35. Гештальт-консультування: основні поняття, мета та психотехнічне забезпечення.
- •36. Трансактний аналіз: основні поняття, мета, сучасні психотехніки.
- •37. Раціонально-емотивне поведінкове консультування. Застосування авс-схеми у практиці психологічного консультування.
- •38. Клієнт-центроване консультування. Характеристика недирективних методів роботи з клієнтами.
- •39. Особливості консультування клієнтів з екзистенційною проблематикою, за р. Меєм, і. Яломом, в. Франклом.
8. Поведінкові ознаки позитивного та негативного ставлення клієнта в консультативному контакті.
Позитивне ставлення дуже важлива складова процесу консультування. Якщо в якому-небудь випадку консультант не в змозі перебороти себе, він зобов'язаний словами говорити одне, а тон голосу, вираження особи, поза тіла розкривають зовсім інший зміст, або інший зміст сказаного. Консультант повинен звертати увагу на невідповідність вербальної і невербальної поведінки клієнтів і тим самим допомагати їм виразити реальні, справжні почуття. Орієнтація консультанта в невербальних реакціях збільшує довіру клієнтів. Клієнти приписують консультантові глибоку спостережливість або "шосте почуття" найчастіше в силу його уміння "читати" невербальну поведінку. На невербальну поведінку варто дивитися як на особливий "ключ" до розуміння почуттів і мотивів клієнта. Однак неприйнятні занадто прямолінійні інтерпретації, тому що невербальні дії є частиною більш широкого контексту поведінки, і цей контекст додає їм схожий або інший зміст. Навіть однакові невербальні прояви можуть означати різні речі в залежності від контексту.
Поведінкові ознаки негативного ставлення клієнта в консультативному контакті. Факти показують, що клієнт нерідко втрачає з часом те, що він придбав на консультації. Для того, щоб уникнути такого явища, психологу і клієнту необхідно прийти до спільного висновку чи прийняти рішення на основі аналізу конкретних фактів з життя клієнта . • наприкінці бесіди консультант має підвести підсумок, узагальнити отриману інформацію, вибудувати основну логічну послідовність цієї зустрічі; узагальнення передбачає план зміни подальшої поведінки клієнта; • надати клієнту можливість відреагувати на закінчення бесіди, витримавши хоча б деяку паузу після того, як підсумок підведений.
9.Особливості організації роботи психологічної консультації.
До загальних питань організації роботи психологічної консультації відноситься вибір місця її постійного розташування. Краще якщо психологічна консультація матиме окреме приміщення, Не можна розміщувати психологічну консультацію поруч або усередині тих організацій, обстановка в яких перешкоджає нормальній роботі психологічної консультації і консультантів-психологів з клієнтами, усередині і поряд з торговельними організаціями, в безпосередній близькості від транспортних магістралей, взагалі - там, де багато метушні і шуму, поряд з лікарнями і клініками, або в їх приміщенні, це може навести клієнта на думку, що він хвора людина., з відділеннями міліції, місцями змісту правопорушників під вартою, військовими і іншими "силовими" структурами, у важкодоступних місцях, далеко від міських транспортних ліній, це додаткові труднощі для клієнтів. Краще тихе легкодоступне приміщення, (житловому будинку або в установі освіти, культури. Важливим є питання: підбір кадрів. Краще якщо психологами-консультантами працюватимуть люди, що мають вищу психологічну освіту в області практичної психології із спеціалізацією по психологічному консультуванню. Для окремих видів психологічного консультування розумно підбирати таких людей, які, здобувши вищу освіту, мають також вужчу спеціалізацію по одній з наступних кафедр,: для сімейного консультанта - по кафедрі соціальної психології, для консультанта з психолого-педагогічних питань - по кафедрі вікової або педагогічної психології. Бажано також, щоб і допоміжний персонал, що працює в психологічній консультації, мав хоч би найзагальніше уявлення про психологічне консультування і про роботу психолога-консультанта.
10 . Фізичні компоненти консультативної взаємодії. (обстановка психол. консультації, структурування терапевтичного простору й часу).До фізичних:1.Обстановка консультування2.Структурування консультативного простору3. Структурування часу консультування.бстановка консультування має сприяти саморозкриттю клієнта. Для цього необхідно: звуконепроникний кабінет, (сторонні звуки заважають зосередитися і викликають сумнів в конфіденційності розмови), не великий, пофарбованим у спокійні тони Не можна яскраве освітлення., стіл, стільці і кушетка для проведення релаксації Структурування простору не рекомендується консультанту і клієнту сидіти на протилежних сторонах столу, так як стіл служить бар'єром спілкуванню і створює офіційну обстановку. Для консультування сприятлива позиція розташування учасників розмови на одній стороні або під прямим кутом обличчям один до одногоДоцільно дозволити клієнтові самому вибрати прийнятну для нього дистанцію для уникнення зайвої напруги..Структурування часу консультування має жорсткі рамки Оптимальним часом є 50-60 хв. Коротша бесіда не дозволяє глибоко обговорити проблему, а більша надто стомлює обох. Існують вікові обмеження: бесіда з 5-7 річною дитиною не повинна тривати більше 20 хвилин, з 8-12 річним - більше 30 хвилин, а з дітьми старше 12 років - 45-50 хвилин. Тривалість сеансу консультант визначає спочатку зустрічі, клієнт повинен знати яким часом він володіє. Клієнти дуже часто намагаються затягнути бесіду, що консультант не повинен заохочувати. Така строгість дисциплінує клієнта і покладає на нього відповідальність за свою поведінку. Спочатку консультування також визначають приблизну кількість і частоту зустрічей і фіксують це в контракті. Для продуктивного контакту достатнім вважається 1-2 зустрічі на тиждень, кількість сесій залежить від проблеми, здібностей клієнта до змін і визначається індивідуально.
