34. Поведінкове консультування: мета, особливості консультативного контакту, технічне забезпечення

До основних понять поведінкового консультування належить: самоспостереження - клієнтів просять зібрати основні дані, спостерігаючи за своєю поведінкою. Для цього можна запропонувати клієнтам щодня заповнювати таблиці вспеціальному щоденнику, а потім проаналізувати зроблені записи. Таблиця являє собою фрагмент такого поведінкового щоденника. Клієнти можуть вести щоденники протягом тижня або більш тривалого періоду часу. При веденні таких щоденників оцінка проводиться тоді, коли потрібна додаткова інформація про певні види поведінки. Пряме спостереження в природній обстановці - іноді поведінкові консультанти можуть відправитися з клієнтами в яке-або громадське місце, щоб подивитися, як клієнти поводяться в реальному житті. Консультанти спостерігають за клієнтами і обговорюють їх поведінку і емоції в той момент, коли вони проявляються, або незабаром після цього. Однак слід зазначити, що в присутності консультантів клієнти можуть вести себе не так, як звичайно. Непряме спостереження в природній обстановці - консультанти збирають інформацію у значущих для клієнтів людей, які взаємодіють з клієнтами в їх повсякденному житті. Консультант може розпитати, наприклад, викладачів або батьків, якщо він працює з дітьми, або подружжя, якщо він працює з людьми, одруженими. Консультанти повинні визначити, наскільки поведінка, про який повідомляється, відображає поведінку їхніх клієнтів в специфічних ситуаціях. Головна мета консультування реалізмом - допомогти клієнтам встановити ефективний контроль над своїм життям.

Основні техніки консультування: -інтерв'ю - спосіб отримання соціально-психологічної інформації за допомогою усного опитування. -групові заняття, -рефлексійна техніка- перш за все, передбачає «слухання» іншої людини, в даному випадку клієнта., -метафора- думка, що висловлюється кому-небудь з приводу того, як йому вчинити, що робити, і передбачає подальше спільне обговорення., емпатичні відповіді.

Методи і процедури: -систематична десенсибілізація (передбачає зниження тривоги, наприклад, шляхом фізичної релаксації);

-поведінковий контракт, соціальне моделювання (зміна поведінки відповідно до зразка);

-тренінг асертивності (само-стверджуючої поведінки), який передбачає захист власних прав без пригнічення і обмеження прав іншого.

35. Гештальт-консультування: основні поняття, мета та психотехнічне забезпечення.

Людський організм — це цілісна система, котра може існувати тільки в визначеному оточенні. На думку Фріца Перлза, творця теорії гештальтконсультування, клієнти, які приходять до консультанта, перебувають в стані екзистенційної кризи і потребують навчання, як брати на себе відповідальність за своє існування. Гештальт — це органічна функція, основна емпірична одиниця. Основні характеристики гештальту: фігура, фон, закінченість, незавершеність. Самість розглядається як система контактів, що мають місце у будь-який момент.

Мета консультування — підтримка самого себе, контакт з власними почуттями та екзистенційним центром, самоактуалізація, розвиток відповідальності за своє життя, здатності робити вільний вибір, формувати та завершувати сильні гештальти.

Особливість процесу консультування — фіксування уваги на реальних, актуальних розладах. Елементи гештальтпідходу в практиці консультування: використання методики усвідомлення, симпатії та фрустрації, виявлення фантазій, робота зі сновидіннями, використання методу драми, різних правил та гри. Гештальт консультування передбачає звернення до сприймання клієнтів, оптимізацію їх саморозкриття; заохочується співробітництво, а також інтеграція з іншими підходами. Саме тому цей напрям все більше гуманізується та індивідуалізується.

Першим психотехнічним прийомом, використовуваним в процесі гештальт-консультування, служить укладення контракту. В цьому напрямку консультнт і клієнт є рівноправними партнерами і клієнт несе власну відповідальність за результати роботи. Одним з ефективних вправ є техніка «порожнього стільця» або «двох стільців». Воно використовується, щоб допомогти клієнтам вирішити внутрішні конфлікти і розібратися у своїх почуттях щодо конфліктів з оточуючими. Клієнт сидить обличчям до порожнього стільця. Якщо проблемою є внутрішній конфлікт між різними аспектами «Я», його просять уявити, що одна з конфліктуючих сторін сидить навпроти нього. Клієнт розігрує роль «другої» сторони, а потім пересідає на другий стілець і розігрує протилежну роль. Під час діалогу проявляються почуття уразливості, які є суттю конфлікту. Як тільки клієнт зуміє «заволодіти» своїми почуттями, він зможе оперувати ними і зможе вільно зробити вибір.