2. Визначити справжню проблему.

Люди часто не можуть або не хочуть зрозуміти в чому їх справжня проблема. Неможливо подолати конфлікт не виявивши його проблему. Важливо визначити реальну проблему яка може прикриватися іншим.

Все про конфлікт: учасники конфлікту, коли він виник, ознаки  та характеристики конфлікту, особливості, основні проблеми, чи є можливість вирішити конфлікт хто може бути третьою стороною. Що  «ставиться на карту», інтереси сторін, як вони взаємодіють, чи точка дотику, її характеристики.

3.      Відмова від перемоги.

Позиція «перемога будь-якою ціною» для людей які по-справжньому ніколи не вигравали, такі люди постійно в боротьбі, а життя проходить повз них, вона приносить ілюзорний успіх.. З нею вирішити конфлікт практично неможливо.

4.      Знаходження варіантів вирішення

Ситуація може розвиватися в різних напрямках , а конфліктуючі вибирають із декількох можливих. Коли ви не зациклюєтесь на єдиному правильному рішенні ви розглядаєте різні можливості,що збільшує шанси на їх успішне втілення в життя.

5.      Оцінка і вибір найкращого

Цінність і значимість що в вирішенні конфлікту важливо для вас, що корисного від цього, задля чого необхідно вирішити конфлікт.  Рішення щоб було ефективним має відповідати вимогам:

-          Має повязано з реальною ситуацією

-          Має здійснюватися з відповідністю  з реальною ситуацією

-          Має бути виконано повністю.

6.      Довести свій погляд

Спілкування основний засіб для створення позитивних можливостей і головний інструмент для подолання конфлікту.Без інформування і правильного розуміння другою стороною ваших намірів і пропозицій боротьба ніколи не завершиться ефективність страдає із-за гніву , відсутності ясноті.

7.      Цінність взаємовідносин

Подолати конфлікт означає зберегти взаємовідносини. Для вирішення конфлікту необхідно щоб всі учасники зрозуміли що кожний з них цінний як особистість, що в позиції опонента є свої переваги, що кожного хвилюють свої проблеми  і що в кожного в середині є бажання вирішити конфлікт і зберегти взаємовідносини.

Стратегії поведінки у конфліктних ситуаціях..

Вибір стратегії поведінки в конфлікті залежить від індивідуальних особливостей суб'єктів, важливості для них проблеми, від їх системи цінностей, інтересів, від рівності чи нерівності рангів опонентів, характеру відносин між ними до початку і під час конфлікту.Дж.Г.Скотт розробила рекомендації щодо найбільш доцільного використання певного стилю поведінки в конфлікті (Дж.Г.Скотт, 1991).:

Конкуренція. Сторона, що використовує стиль конкуренції, досить активна і в переважній більшості йде до вирішення конфлі¬кту своїм власним шляхом. Вона не дуже зацікавлена у співробіт¬ництві з іншими опонентами, але здатна на вольові рішення.

Уникнення- цей стиль можна використовувати, коли проблема,якої торкаються в конфлікті, не дуже важлива для людини, вона не хоче витрачати сили на її вирішення або ж відчуває, що перебуває в безнадійному становищі.

Пристосування-людина, яка викори¬стовує даний стиль поведінки, діє спільно з іншими людьми, не намагаючись, однак, відстоювати власні інтереси.

Співробітництво. активна участь у вирішенні конфлікту та відстоює свої інтереси, але при цьому намагається спіпрацювати з іншими опонентами. Цей стиль потребує більш тривалої роботи. Важливою умовою співробітництва є відмова сторін від протистояння і перехід до спільного розв'язання проблеми, що здійснюється шляхом переговорів.

Компроміс- кожен із опонентів погоджується на часткове задоволення свого бажання і часткове задоволення потреб іншої сторони. Обмінюючись поступками, вони виробляють спільне рішення, яке влаштовувало б їх обох. 37. Великі групи. Суттєві ознаки великих груп. Структура великих груп. Види великих груп.

Великі групи — це спільноти людей, які існують у масштабах сус­пільства та розвиваються за соціально-психологічними закономірностями виявів масової психіки і, на відміну від малих груп, не вимагають обов'язкових особистих контактів. У великих групах, як правило, формуються загальноприйняті норми поведінки, культурні цінності і традиції, спільна думка і масові рухи. До великих груп належать класи, соціальні прошарки, етноси (нації і народності), конфесії, іноді великі партії та громадські організації, вікові й професійні групи тощо.

Існують два види спільностей людей, які визначають специфічні соціально-психологічні особливості груп. Підставою для поділу цих видів груп служить характер зв'язків. У першому випадку - це об'єктивні соціальні зв'язки даної спільності. Так, соціальний клас як велику групу характеризує місце, яке він займає в системі об'єктивних соціально-економічних відносин і яка визначається суспільним поділом праці. Підставою для виділення нації як соціальної групи служить певна система об'єктивних соціальних зв'язків. Для статевовікових спільнот існують реальні соціально-демографічні характеристики. Приналежність людей до цих груп не залежить від їх волі і свідомості. Вона визначена об'єктивно. До іншого типу суспільства відносяться групи, належність до яких є результатом свідомого прагнення людей до об'єднання на основі спільних цілей і цінностей. Прикладами таких спільнот є професійні асоціації, партії, громадські рухи. Психологічні явища становлять основу цих об'єднань. Це - психологічні спільності.

Великі соціальні групи класифікуються і за іншими ознаками.

За тривалості існування виділяють більш довготривалі (класи, нації) і менш довготривалі (мітинги, аудиторії, натовп) групи. За характером організованості групи діляться на стихійно виникають (натовп) і свідомо організовані (партії, асоціації). Можна також говорити про умовних і реальних групах. При цьому істотним вважається ознака контактності і взаємодії. Статево-вікові і професійні групи є не реальними, а умовними. До реальних великим групам з короткими, але тісними контактами відносяться мітинги і зборів. Великі соціальні групи можуть бути відкритими і закритими. Членство в останніх визначається внутрішніми нормами груп.

Поняття та види великих соціальних груп. Це великі за чисельністю учасників об’єднання людей, які існують у масштабах суспільства та розвиваються за соціально-психологічними закономірностями проявів масової психіки і на відміну від малих груп не вимагають обов'язкових особистих контактів. У великих групах, як правило, виробляються загальноприйняті норми поведінки, культурні цінності і традиції тощо.

До великих груп відносяться соціальні страти, етноси (нації і народності), конфесії, іноді великі партії та громадські організації, вікові й професійні групи тощо. Соціологи як провідну ознаку великих соціальних груп, розглядали їхні потреби й інтереси. У даному випадку потреби й інтереси виступають не як індивідуальні, а як групові психологічні й соціально-психологічні явища

Існує кілька формальних ознак структури групи: структура комунікацій, структура керівництва, підлеглості та ін. Крім того, можна виділяти емоційну структуру групи, структуру міжособистісних стосунків та її зв'язок із функціональною структурою групової діяльності. При розгляді групи як суб'єкта діяльності аналіз структури групової діяльності має включати аналіз функцій кожного члена групи. Співвідношення цих двох структур є співвідношенням «неформальних» та «формальних» взаємин у групі.