- •1. Значення положень Платона про «ідеї» та «Царство Ідей» для становлення наукової психології. Психологічна сутність абстрагування і поняття.
- •2. Значення християнського морального вчення для становлення наукової психології.
- •3. Основний психологічний зміст концептів “cogito ergo sum” р. Декарта, “tabula rasa” Дж. Локка і “esse est percipi” Дж. Берклі.
- •4. Значення вчення ї. Прохазки для становлення наукової психології.
- •5. Основний психологічний зміст вчення і.М. Сєчєнова про функції нервової системи і психіки, зворотний зв’язок, центральне гальмування, «мозкову машину» та її «придатки».
- •6. Основний психологічний зміст вчення і.П. Павлова про сигнальний зв’язок (умовний рефлекс) і в.М. Бєхтєрєва про сполучний рефлекс.
- •7. Екстирпації (руйнування) різних ділянок мозку, електроенцефалограма (еег), ефекти вживлених електродів і психотропних речовин як свідчення зв’язку мозку і психіки.
- •8. Основні функції нижнього, середнього та верхнього відділів головного мозку людини. Функціональна специфіка лівої і правої півкуль мозку.
- •9. Свідомість людини. Основні складові свідомості: понятійні знання, самосвідомість,цілепокладання, ставлення. Несвідомі і підсвідомі феномени у психіці людини.
- •10. Увага. Види. Властивості і функції уваги.
- •11. Відчуття. Рецептор. Аналізатор. Перекодування в аналізаторі. Модальність відчуттів. Синестезія.
- •12. Екстероцептивні відчуття. Дистантні і контактні відчуття.
- •13. Інтероцептивні відчуття. Органічні і пропріоцептивні відчуття.
- •14. Сила подразника та інтенсивність відчуття. Пороги відчуттів. Чутливість органу чуття. Закон Бугера-Вебера. Закон Вебера-Фехнера.
- •18.Атрибутивністьі цілісністьперцептивного відображення(спиймання).
- •20. Уява. Уявлення. Фантазія.
- •22.Наочно-дійове мислення. Сенсомоторний інтелект.
- •23. Наочно-образне мислення.
- •24. Дискурсивне (словесно-логічне) мислення. Зв’язки мислення і мовлення.
- •25. Асоціативні комплекси (синкретичні образи), псевдопоняття за л. Виготським. Трансдукція за в. Штерном. Словотворення і словесний символізм за о. Потебнею.
- •26. Мисленнєві операції: аналіз і синтез, порівняння, абстрагування,узагальнення, означення.
- •28.Пам’ять.Види пам’яті.Процеси пам'яті.
- •29.Емоції та їх види. Настрої.Афект.Вегетативна буря. Емоційна складова стресу.
- •30.Вищі почуття: моральні, релігійні, національно-патріотичні (почуття етнічної ідентичності), естетичні, екологічні.
- •31.Особистість як психологічний феномен. Біологічна, соціальна і духовна природа особистості.
- •32. Темперамент особистості .
- •35. Авторитарний тиск на особистість. Конформізм і його види. «Втеча в Натовп».
- •36. «Втеча від Свободи». «Гонитва за Ідолами». (За е. Фроммом).
- •Свобода за Фроммом
- •Форми "втечі"
- •38. Основний психологічний зміст духовності, моральності, совісті особистості.
- •39. Психологія віри в Бога і християнської любові. Психологія «розумного егоїзму».
- •40. Характер особистості.
- •1 Предмет і завдання соціальної психології.
- •2. Місце соціальної психології у системі наукового пізнання.
- •3. Поняття «соціально-психологічного простору», «соціально-психологічних явищ» та «соціально-психологічної реальності» у соціальній психології.
- •4. Ознаки сучасної соціальної психології.
- •5. Функції соціальної психології.
- •6. Основні методи соціальної психології.
- •7.Етапи становлення української соціальної психології.
- •8. Статус особистості у структурі міжособистісних відносин. Складові статусу особистості: авторитет, престиж. Поняття «позиція особистості».
- •9. Поняття соціалізації особистості. Соціалізація як інкультурація. Соціалізація як інтерналізація. Соціалізація як адаптація. Соціалізація як конструювання соціальності.
- •11. Стадії соціалізації.
- •12. Соціальні інститути соціалізації. Засоби соціалізації (традиційний, інституційний, міжособистісний, рефлексивний, стилізований).
- •13. Чинники та механізми соціалізації (наслідування, навіювання, соціальна фасилітація, чутки, інтеріоризація, рефлексія тощо). Форми соціалізації (цілеспрямована і стихійна).
- •14. Теорії соціалізації: біогенетичний, соціогенетичний, соціоекологічний (у. Бронфенбреннер), психоаналітичний підходи.
- •15. Сучасні теорії соціалізації (когнітивізм, ситуаціонізм, конструктивізм).
- •16. Види соціалізації: політична, економічна, статево-рольова.
- •17. Механізми соціальної регуляції поведінки: зовнішні і внутрішні; соціальні норми, соціальні установки (аттитюди), цінності, ціннісні орієнтації.
- •18. Девіантна поведінка: неузгодженість поведінки соціальним нормам і цінностям. Фактори девіантної поведінки. Теорія е. Дюркгейма, р. Мертона, культурологічні теорії (т. Селліна, у. Міллера).
- •19. Поняття внутрішньоособистісного конфлікту. Специфіка, показники.
- •20. Типологія внутрішньоособистісних конфліктів. Причини виникнення внутрішньоособистісних конфліктів.
- •21. Поняття «атракція» (потяг), соціальна фасилітація, соціальна інгібіція, конформність підпорядкування, когнітивна реінтеграція як форми соціального впливу. Експерименти с. Мілгрема.
- •22)Теорія когнітивної відповідності (теорія структурного балансу ф.Хайдера,комунікативних актівтТ.Ньюкома, когнітивного дисонансу л. Фестігнера, Конгруентності ч.Осгуда і п.Таненбаума)
- •23)Соціально-психологічні характеристики малої групи.
- •24. Класифікація малих груп.
- •25. Динаміка групоутворення.
- •26.) Лідерство і керівництво. Стилі лідерства і керівництва.
- •27)Прийняття рішень. Різновиди особистісних профілів рішень.
- •28.Нормативна поведінка. Групові норми.
- •29. Груповий конформізм
- •30.Нонконформна поведінка.
- •31.Групові рішення. Групомислення.
- •33. Групова сумісність і згуртованість. Визначення індексу згуртованості групи.
- •34. Стадії формування згуртованої групи. Ознаки згуртованості.
- •35. Конфлікти. Типи конфліктів: між особистістю і групою, внутрігрупові, міжгрупові. Функції конфліктів.
- •36. Способи і методи подолання конфліктів. Шляхи вирішення конфліктів. Стратегії поведінки у конфліктній ситуації.
- •2. Визначити справжню проблему.
- •38. Метод соціометрії у вивченні міжособистісних відносин у групі.
- •1.Предмет, завдання, структура та методи вікової психології.
- •2.Методологічні проблеми вікової психології.
- •3.Поняття про розвиток, дозрівання і ріст.
- •4.Принципи, закономірності, критерії та фактори психічного розвитку.
- •1) Принцип сталої динамічної нерівноваги як джерело розвитку систем.
- •3) Принцип диференціації та інтеграції, який виступає в якості критерію розвитку структури психіки.
- •5.Поняття про вік. Основні підходи та критерії вікової періодизації (к. Бюлер, б. Заззо, п.П. Блонський, з. Фройд, л. Кольберг, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін та ін.).
- •6.Передумови виникнення дитячої психології як самостійної науки (і.Ф. Герберт, к.Д. Ушинський, у. Джеймс, г. Мюнстенберг, в. Прейєр та ін.).
- •7.Виникнення та розвиток вікової психології на початку XX століття (Ст. Холл, е. Мейман, д. Селі, в. Штерн, е. Клапаред, к. Бюлер, ш. Бюлер та ін.).
- •8. Біологічний підхід до розвитку (теорія рекапітуляції Ст. Холла, теорія дозрівання а. Гезелла, етологічна теорія к. Лоренца).
- •9. Психодинамічний підхід до розвитку (теорія психосексуального розвитку з. Фройда, психосоціальна теорія е. Еріксона).
- •11. Когнітивно-генетичний підхід до розвитку (теорія розвитку дитячого інтелекту ж. Піаже, теорія обробки інформації).
- •12. Контекстуальний підхід до розвитку (культурно-історична теорія л.С. Виготського, теорія екологічних систем у. Бронфенбреннера).
- •13.Теорія конвергенції в. Штерна.
- •15.Теорії розвитку у вітчизняній психології (с.Л. Рубінштейн, о.М. Леонтьєв, о.В. Запорожець, б.Г. Ананьєв, п.Я. Гальперін, а.В. Петровський, д.Б. Ельконін, г.С. Костюк та ін.).
- •18. Психологічна характеристика періоду новонародженості. Розвиток орієнтації в оточуючому світі (сенсорний та перцептивний розвиток) у немовлячому віці.
- •19. Когнітивний розвиток у немовлячому віці. Поняття про знаково-символічну функцію свідомості.
- •20. Криза першого року життя. Центральні психологічні новоутворення немовлячого періоду.
- •21. Особливості пізнавальної сфери в ранньому віці: сприймання, увага, пам’ять, мислення. Якісні і кількісні характеристики словникового запасу дітей раннього віку.
- •22)Становлення я-концепція у ранньому віці. Криза 3-х років: симптоми. Шляхи подолання.
- •23)Загальна характеристика психічного розвитку дошкільника.
- •24. Гра як провідна діяльність і основний рушій розвитку в дошкільному дитинстві.
- •25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
- •26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
- •27.Навчання та когнітивний розвиток у молодшому шкільному віці. Причини та шляхи подолання шкільної неуспішності.
- •28.Розвиток емоційно-вольової та мотиваційної сфер у молодшого школяра.
- •29.Особливості психічного та особистісного розвитку в підлітковому віці. Моральний розвиток у підл.Віці.(л.Кольберг, л.І.Божович).
- •30.Теоретичні підходи до проблеми підліткової кризи (Ст. Холл, е. Шпрангер, в. Штерн, ш. Бюлер, е. Еріксон, ж. Піаже, л.С. Виготський, д.Б. Ельконін).
- •32. Чинники психічного розвитку в ранній юності. Внутрішня позиція і формування життєвих планів.
- •33. Особистісне та професійне самовизначення в ранній юності. Етапи становлення професійного самовизначення.
- •34.Психосоціальний розвиток у період ранньої дорослості.
- •35.Професійна підготовка та вибір професійного шляху у ранньому дорослому віці.
- •36.Сім’я і батьківство. Гендерна рівність, прийняття гендерних ролей та стратегії сімейного виховання.
- •37 Середня дорослість: особливості емоційного та когнітивного розвитку
- •38.Причини та наслідки кризи середнього віку.
- •40.Особистісний та соціальний розвиток у похилому віці. Екзистенційна криза: шляхи подолання.
- •1. Предмет, мета і завдання психологічного консультування.
- •2. Психологічне консультування в структурі психологічної допомоги.
- •3. Види психологічного консультування.
- •4.Поняття про консультативний контакт і його особливості в різних психотерапевтичних напрямах.
- •5.Перенесення та контрперенесення в консультуванні: визначення, риси, причини, значення.
- •6.Загальна характеристика невербальних засобів консультативної взаємодії. Техніка дзеркального відображення невербальної поведінки клієнта.
- •7.Значення невербальної поведінки клієнта для консультативного процесу.
- •8. Поведінкові ознаки позитивного та негативного ставлення клієнта в консультативному контакті.
- •9.Особливості організації роботи психологічної консультації.
- •11. Умови та чинники ефективності процесу консультування.
- •12. Морально-етичні принципи та відповідальність психолога-консультанта.
- •13.Основні вимоги до особистості консультанта. Модель ефективного консультанта.
- •14. Вплив професійної діяльності на особистість консультанта. Зміст поняття «синдром вигорання» та способи його запобігання.
- •15. Особливості професійної підготовки психолога-консультанта. Професійно значущі риси консультанта.
- •16. Психологічний зміст понять: «скарга клієнта», «психологічний запит», «проблема клієнта».
- •17.Характеристика процесу консультуванн.: опт.Часова тривалість консул.,кількість,інтервал між бесідами.
- •18. П’ятикрокова модель інтерв’ю: етапи, завдання консультанта, психотехнічне забезпечення.
- •19. Еклектична модель консультативного процесу, за б.Е. Гілландом: завдання та психотехнічне забезпечення.
- •20. Методи впливу і вислуховування та їх функції в структурі консультативного процесу.
- •22. Застосування психометричних методів у практиці психологічного консультування
- •23. Консультування тривожних клієнтів. Значення механізмів психологічного захисту
- •25.Особливості консультування у випадку смерті близької людини.
- •26.Особливості консультування клієнтів, що пережили розлучення.
- •27. Особливості консультування клієнтів з депресіями і суїцидальними намірами
- •28. Особливості консультування вороже налаштованих та агресивних клієнтів.
- •29.Елементи класичного психоаналізу в практиці психологічного консультування: процедури, техніки, опір та опрацювання механізмів психологічного захисту.
- •30. Значення та функції захисних механізмів для процесу саморегуляції клієнта.
- •31. Характеристика консультативного процесу в руслі аналітичної психології к.Юнга. Вербальні й невербальні методи аналітично зорієнтованого психологічного консультування.
- •32. Особливості застосування юнгіанської піскової терапії.
- •34. Поведінкове консультування: мета, особливості консультативного контакту, технічне забезпечення
- •35. Гештальт-консультування: основні поняття, мета та психотехнічне забезпечення.
- •36. Трансактний аналіз: основні поняття, мета, сучасні психотехніки.
- •37. Раціонально-емотивне поведінкове консультування. Застосування авс-схеми у практиці психологічного консультування.
- •38. Клієнт-центроване консультування. Характеристика недирективних методів роботи з клієнтами.
- •39. Особливості консультування клієнтів з екзистенційною проблематикою, за р. Меєм, і. Яломом, в. Франклом.
25)Соціалізація та розвиток особистості у дошкільному віці. Ідентифікація та его-ідентичність.
Потреба в спілкуванні з дорослими та однолітками визначає становлення особистості дитини.
Спілкування з дорослими розгортається на основі значної самостійності дошкільника, розширення його знайомства з оточуючою дійсністю. Провідним засобом спілкування у дошкільників є мова. Молодші дошкільники задають "тисячі" запитань.
У дошкільному віці виникає й інша форма спілкування — особистісна, яка характеризується тим, що дитина намагається обговорювати з дорослими поведінку і вчинки інших людей і своїх власних з погляду моральних норм. Заради цієї форми спілкування дитина відмовляється від партнерства і стає в позицію учня, а дорослому відводить роль вчителя (А.В. Запорожець, М.І. Лісіна).
Важливу роль у формуванні особистості дитини має потреба у спілкуванні з однолітками, в оточенні яких він знаходиться з перших днів життя
На третьому році життя взаємини між дітьми виникають, в основному, на основі дій з предметами, іграшкамиУ процесі сумісної діяльності діти набувають досвіду керівництва іншими дітьми, досвіду підкорення. У дошкільників продовжують розвиватися способи спілкування. Генетично найбільш ранньою формою спілкування є наслідування.
Дитина-дошкільник має велике бажання включитися в доросле життя, активно в ньому брати участь.Саме з цього протиріччя і народжується рольова гра — самостійна діяльність дітей, що моделює життя дорослих.
Сутність гри, як провідної діяльності, заключається в тому, що діти відображають в грі різні сторони життя, особливості діяльності дорослих, набувають і уточнюють свої знання про навколишній світ.
У дошкільному віці в діяльності дитини з'являються елементи праці. В праці формуються моральні якості дитини, почуття обов'язку, поваги до людей. Дуже важливо, щоб дитина переживала позитивні почуття, які стимулюють, розвиток інтересу до праці. Через безпосередню участь в процесі спостереження за працею дорослих дошкільник знайомиться з операціями, знаряддями, видами праці, здобуває вміння і навички.
Важливим елементом, що визначає характер учіння дошкільника є відношення дитини до вимог дорослого. Протягом дошкільного віку дитина вчиться засвоювати ці вимоги і перетворювати їх у свої цілі і завдання.
26) Готовність дитини до навчання у школі: основні критерії. Криза семи років.
Готовність дошкільника до навчання в школі
Успішний розвиток особистості, ефективність навчання дитини багато в чому залежать від того, наскільки правильно враховано рівень підготовки її до школи. Загалом готовність дитини до навчання у школі передбачає інтелектуальну, особистісну та соціально-психологічну, вольову складові.
Інтелектуальна готовність дошкільника до навчання у школі. Тривалий час рівень інтелектуального розвитку дитини визначали за кількістю виявлених у неї знань, обсягом її "розумового інструментарію", про який свідчить передусім словниковий запас. Однак таких показників недостатньо. На думку А. Усової, дошкільник мусить мати високий рівень научуваності - вміння виокремити навчальне завдання та перетворити його на самостійну мету пізнавальної діяльності. Це передбачає володіння допитливістю й спостережливістю, здатністю дивуватися та шукати причини виявленої новизни.КУПИТЬ
Особистісна та соціально-психологічна готовність дошкільника до навчання у школі. Підготовка дитини до школи передбачає формування у неї готовності до прийняття нової соціальної ролі - школяра, що виражається у серйозному ставленні до школи, до навчальної діяльності та вчителя. Як правило, старші дошкільнята відчувають великий потяг до школи. Часто їх приваблює зовнішній аспект шкільного життя. Але це не найголовніший мотив. Більшість із них прагне учитися. До учіння вони ставляться як до дуже серйозного завдання ("навчуся писати", "навчуся читати").
Вольова готовність дошкільника до навчання у школі. Під кінець дошкільного віку в дошкільника вже сформовані основні елементи вольової дії - внутрішнього зусилля, необхідного для виконання певної діяльності. Він здатен поставити мету, прийняти рішення, окреслити план дій, виконати його, виявити зусилля для подолання перешкод, оцінити результат своєї дії. Про вольову готовність дошкільників свідчить високий рівень довільності їхніх рухів і поведінки. Довільність рухів виявляється у письмі, правильному використанні навчального приладдя, підтриманні порядку на письмовому столі, парті, у портфелі.
Криса 7 років Діти 6-7-річного віку у зв'язку із загальним (психічним та особистісним) розвитком виявляють виразне прагнення посісти нове, значущіше становище у житті, виконувати нову, важливу не лише для них, а й для оточення роботу. Реалізуючи це прагнення, вони вступають у суперечність зі стилем свого життя, їх перестає тішити гра. Дошкільний період закінчується кризою семи років. Вона проявляється у втраті дитячої безпосередності, замкнутості, дещо штучній поведінці дитини, клоунаді, кривлянні й маніженні. Дитина починає диференціювати внутрішню і зовнішню сторони своєї особистості, усвідомлювати зміст своїх переживань (сердита дитина розуміє, що вона сердита), узагальнювати їх. Ще однією ознакою кризи семи років є симптом
"гіркого цукерка", коли дитині погано, але вона цього не показує. Дорослі опиняються перед новими труднощами у вихованні, бо малюк стає важкокерованим, а часом і взагалі некерованим.
Основою цих проявів є узагальнення переживань. Це означає, що у дитини сформувалося нове внутрішнє життя - життя переживань, яке прямо і безпосередньо не накладається на її зовнішнє життя. Але внутрішнє життя не нейтральне до зовнішнього, воно на нього впливає. Надалі спрямування поведінки здійснюватиметься саме у внутрішньому житті.
Майже всі діти 6-7-річного віку готові до навчання і хочуть іти до школи, у багатьох, однак переважає зовнішня мотивація: "В мене буде портфель", "Я піду з букетом квітів" та ін. Саме в цьому прагненні закорінені можливості подолання кризи семи років, адже вступ до школи засвідчує перехід до нової, суспільно значущої та суспільно оцінюваної діяльності - навчання. Дуже важливо, щоб ці зміни у житті дитини узгоджувалися з її внутрішньою потребою.
