19. Еклектична модель консультативного процесу, за б.Е. Гілландом: завдання та психотехнічне забезпечення.

Ця системна модель, що охоплює шість тісно зв'язаних між собою стадій, відображає універсальні риси психологічного консультування або психотерапії будь-якої орієнтації.

Основне завдання еклектичної моделі – інтегрувати універсальні риси психологічного к-ня і психотерапії б-я теоретичної орієнтації в психопрактику.

1. Дослідження проблеми. На цій стадії консультант встановлює контакт (raport) з клієнтом і досягає обопільної довіри: необхідно уважно вислухати клієнта, що говорить про свої труднощі, і проявити максимальну щирість, емпатію, турботу, не удаючись до оцінок і маніпулювання. Слід заохочувати клієнта до поглибленого розгляду виниклих у нього проблем і фіксувати його відчуття, зміст висловів, невербальну поведінку.

2. Двовимірне визначення проблеми. На цій стадії консультант прагне точно охарактеризувати проблеми клієнта, встановлюючи як емоційні, так і когнітивні її аспекти. Уточнення проблеми ведеться до тих пір, поки клієнт і консультант не досягнуть однакового розуміння; проблема визначається конкретними поняттями. Точне визначення проблеми дозволяє зрозуміти її причини, а іноді указує і способи дозволу. Якщо при визначенні проблеми виникають труднощі, неясності, то треба повернутися до стадії дослідження.

3. Ідентифікація альтернатив. На цій стадії з'ясовуються і відкрито обговорюються можливі альтернативи вирішення проблеми. Користуючись відкритими питаннями, консультант спонукає клієнта назвати всі можливі варіанти, які той вважає відповідними і реальними, допомагає висунути додаткові альтернативи, але не розв’язуючи своїх рішень.(«чи могли б ви»).

4. Планування здійснюється критично відповідно вибраних альтернативних рішень. Завдання консультанта допомогти клієнтові розібратися в реальності та виконати на основі попереднього досвіду. Важливо з клієнтом обговорити, що деякі проблеми вимагають багато часу і деякі можна вирішити частково. Застосовують рольові ігри, фантазування, техніка активної уяви, планування дій.

5. Діяльність – відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблем. Завдання к-та – допомогти клієнтові діяти з урахуванням обставин часу і затрат, а також усвідомлення того, що можливі поразки. При цьому важливо, щоб клієнт засвоїв і прийняв думку, що тимчасові поразки це ще не катастрофа. Важливо продовжувати реалізовувати план пов’язуючи всі дії з кінцевою метою.

6. Оцінка і зворотній зв'язок. К-т і клієнт оцінюють рівень досягнення мети, або міру розв’язання проблем і узагальнюють отримані результати. Якщо виникають проблеми, то повертаються на попередні стадії.

Однак ця модель узагальнює основні етапи взаємодії к-та з клієнтом. Реальний процес консультування значно ширший, не завжди підпорядковується вище заданому алгоритмі.

20. Методи впливу і вислуховування та їх функції в структурі консультативного процесу.

Вислуховування насамперед являє собою зворотний зв'язок із думками і почуттями клієнта, спонукає клієнта говорити про своє життя, про його труднощі і проблеми. У будь-якому випадку правильне вислуховування - це активний процес. Він охоплює усі види відчуттів плюс інтуїція, відображення й емпатія. Слухачеві необхідно виявляти зацікавленість і розуміння, однак не заважати оповідачеві залишатися в потоці переживань; консультант, що слухає клієнта, повинен бути розкутий і спостережливий, щоб почуті зізнання породжували рясний асоціативний потік. Виникаючі асоціації служать певними "ключами" до розуміння проблем клієнта. Але не слід безапеляційно спиратися на них, оскільки частина асоціацій і ідей пізніше не підтверджується і відкидається. Не потрібно ділитися з клієнтом своїми асоціаціями, тому що вони можуть бути абсолютно помилковими.

Можливості професійного впливу в консультанта надзвичайно широкі й різноманітні, але основним серед них, безперечно, є вербальний контакт із клієнтом, точніше - консультативна бесіда.. Важливу роль серед контактів грають техніки ведення консультативної бесіди, такі як схвалення думок клієнта, стимулювання висловлень, стислість і ясність мови психолога й ін.. Особливу групу прийомів консультування складають методи і техніки, що виступають для клієнта як спеціальні завдання й вправи, що змінюють або поглиблюють хід бесіди. До їхнього числа належать, наприклад, "техніка порожнього стільця", розроблена в межах гештальттерапії, "висновок контрактів", практикуючи в межах подружньої й сімейної терапії. Використання цих прийомів багато в чому визначається теоретичною орієнтацією консультанта, а також характером проблем, із якими звертається клієнт. Професійне знайомство із широким переліком подібних технік у якомусь розумінні є критерієм майстерності консультанта, його професійної компетентності. Крім вербальних засобів впливу консультант повинен володіти і широким набором невербальних засобів, серед яких і контакт очей, і характеристики голосу, і поза. Найчастіше використання цих засобів не служить досягненню якоїсь конкретної мети, а знімає напругу клієнта, забезпечуючи його комфорт і контакт із консультантом. Найважливішою умовою успішного психологічного впливу є правильна організація бесіди.

21. Загальна характеристика основних технік психологічного консультування. Техніки , які забезпечують підтримку: - підбадьорування (все буде добре, ти молодець…) -заспокоєння(я все розумію, не хвилюйтесь…) Підбадьорування і заспокоєння є важливим для встановлення рапорту. Ці техніки допомагають клієнту повірити в себе, наважитися на ризик, щоб спробувати змінитися і випробувати нові форми поведінки. Також застосовують техніки перефразування і узагальнення (ви хочете сказати що…) Перефразування (парафраз) - важлива техніка, спрямована як на зміцнення консультативного контакту, так і на перевірку розуміння консультантом сказаного клієнтом. Узагальнення - це вираження основної ідеї кількох думок або заплутаного висловлювання.

Відображення почуттів дає можливість людині проявите те, що зазвичай ,вона не дозволяє собі робити і тому важливо зрозуміти її і підтримати емоційні переживання. Використання парадоксальних питань. Питання типу: "А чому б і не ...?" - Дає клієнтові поштовх до того, щоб почати міркувати на раніше не піддається сумніву тему.

Паузи мовчання. У консультуванні буває два види мовчання: • змістовне мовчання - зазвичай виникає після наповнених сенсом та емоціями епізодів бесіди, може означати, що клієнт переосмисляет ситуацію, це "мовчазне узагальнення", і в цьому випадку паузу не слід переривати; • беззмістовне мовчання - пов'язано з виникаючим почуттям ніяковості, коли обидва учасники бесіди не знають, що сказати - такі паузи виникають у зв'язку з помилками консультанта, порушенням консультативного контакту, і з них потрібно виходити. Надання інформації. Психолог на консультації не дає порад, проте в деяких випадках клієнт потребує надання інформації, якою він не володіє. Інтерпретація - це перетворення сенсу, вона допомагає встановити причинні зв'язки між поведінкою і переживанням клієнта, в результаті чого клієнт бачить себе і свої труднощі новим способом. Конфронтація використовується в складних випадках для демонстрації клієнту способів психологічного захисту і застосовна тільки в разі хорошого контакту і взаємної довіри. Саморозкриття. Саморозкриття психолога в процесі консультації має відбуватися строго під контролем професійної особистісної позиції. При цьому не можна розділяти власні проблеми з клієнтом. Структурування консультування. Структурування - організація відносин консультанта з клієнтом, виділення окремих етапів консультування, оцінка їх результатів, надання клієнту інформації про процес консультування. Структурування відбувається протягом всього консультування. Кожен новий етап починається з оцінки того, що досягнуто.