2. Особливості колізійного методу регулювання майнових відносин в міжнародному торговельному мореплавстві.

Однією з особливостей міжнародного приватного морського права є наявність у ньому колізійних норм, які ще іноді називають конфліктними, відсильними або правозастосувальними. Їх призначення фактично зводиться лише до визначення права, яке має бути застосоване до відносин, що виникають в процесі торговельного мореплавства і ускладненим іноземним елементом, а коли на регулювання таких відносин може претендувати правопорядок декількох держав, то їх завдання - розв'язати виниклу колізію.

Виходячи з особливості свого призначення, ці норми мають і специфічну структуру, основними елементами якої є: обсяг - вказівка на ті відносини, до яких повинна застосовуватися колізійна норма; прив'язка - вказівка на підлягає застосуванню право (міжнародне, свого або іноземної держави).

Обсяг вказує на вид правовідносини з іноземним елементом (договір морського перевезення вантажу, договір фрахтування, договір лізингу, загальна аварія і т.п.).

Прив'язка, як правило, дає вказівку конкретної загальної ознаки, на підставі якої визначається уживане право. У загальному міжнародному приватному праві такі ознаки іноді зводять до ряду формул прикріплення (відсилання) до певного правопорядку. До найбільш часто зустрічаються з них відносять такі прив'язки.

Lex personalis - закон учасників відносин. Lex rei sitae - закон місця знаходження майна. Lex loci actus - закон місця здійснення акту (правомірного - при угодах, неправомірного - при делікти). Lex loci activitis - закон місця здійснення діяльності. Lex fori - закон суду (арбітражу), який вирішує спір. Lex causae - закон, з яким дане відношення найбільш тісно пов'язане. Однак деякі загальні колізійні норми виступають в морському праві видозміненими. Так, відсилання Lex personalis (закон учасників відносин), в морському праві отримала назву «Lex banderae» (закон прапора). Специфічною для морського права є прив'язка до закону місця реєстрації судна. Однак у більшості випадків вона збігається з прив'язкою закону прапора судна. Але вона є важливою у випадку, якщо в межах однієї держави існує кілька правових систем (наприклад, федеральний устрій).

Також специфічною є відсилання до міжнародних звичаїв. Так, відповідно до ст. 293 КТМ України: «У процесі визначення виду аварії, обчислення розмірів загальної аварії та складання диспаші диспашер при неповноті закону керується міжнародними звичаями торговельного мореплавства». Найвідоміший носить назву Йорк-Антверпенские правила 1994 р., в яких встановлено поняття загальної аварії - збиток, викликаний, як правило, розумними і доцільними діями капітана для рятування судна, фрахту і вантажу під час рейсу від загальної для них аварії.

3. Суб’єкти міжнародного приватного морського права.

У МПМП виділяють дві групи суб'єктів: суб'єкти національних правових систем і публічні суб'єкти.

Суб'єктами національних правових систем є іноземні по відношенню один до одного фізичні та юридичні особи.

Фізичні особи (члени екіпажу, агенти) - стоїть питання, кому вони повинні підкорятися? Праву своєї держави, в якому вони знаходяться або держави прапора судна. В юридичній літературі таку категорію осіб називають іноземцями, однак зустрічаються і особи без громадянства (пасажир не має громадянства) або особи, громадянство яких встановити не можливо (безквиткові пасажири і без документів), а також можуть бути біженці, особи, яким надається політичний притулок та ін..

Правове становище фізичних осіб розкривається через категорії правоздатності та дієздатності.

Під цивільною правоздатністю фізичної особи зазвичай розуміється його здатність бути носієм цивільних прав та обов'язків, що допускаються об'єктивним правом даної країни. Цивільна правоздатність властива фізичній особі як життєздатного індивіду і не залежить від його розумових здібностей, стану здоров'я і т.д. Однак його правоздатність може бути обмежена судом, зокрема може бути винесено рішення про заборону займатися будь-яким видом діяльності, певною професією. Правоздатність фізичної особи припиняється з його смертю або оголошення його померлим на підставі презумпції безвісної відсутності протягом визначеного в законі строку, або ж (у деяких країнах) оголошення судового рішення про безвісно відсутності.

Під цивільною дієздатністю фізичної особи розуміється її здатність своїми діями набувати цивільні права і обов'язки. Для того щоб бути дієздатним, людина повинна усвідомлювати і правильно оцінювати характер і значення скоєних ним дій, що мають правове значення, тобто це правова властивість суб'єкта залежить від розумового стану людини. Законодавством більшості країн встановлено, що дієздатним у повному обсязі громадянин стає по досягненні встановленого в законі віку, тобто повноліття (В Україні, Росії, Франції, Німеччини та Англії повноліття настає в 18 років; у Швейцарії в 20 років, а в США в залежності від штату коливається від 18 до 21 років. В той же час на відміну від України, Росії, Франції, Англії та США в Німеччині повноліття настає не в той день, коли фізична особа досягла зазначеного віку, а в день його закінчення (в останній день 18-го року життя).

Деліктоздатність - це здатність громадянина нести цивільно-правову відповідальність за шкоду, заподіяну його протиправними діями.

Юридичні особи також є носіями майнових прав та обов'язків. Вони виступають від свого імені і існують незалежно від осіб, що входять до їх складу.

Серед ознак юридичної особи в міжнародному приватному праві особливе значення має майнова відокремленість, тобто те, що майно юридичної особи відособлене від майна його членів і не залежить від їх долі. Наявність власного майна, в свою чергу, є необхідною передумовою самостійної майнової відповідальності цих юридичних осіб за договорами, які вона укладає.

Під терміном «національність» юридичної особи мається на увазі лише її приналежність до певної держави. Критеріями для визначення національності юридичної особи можуть бути: місце її установи, тобто закон тієї держави, де юридична особа створена і де затверджено її статут (Україна, Росія, Великобританія, США); закон місця її знаходження, тобто місця знаходження її правління (Франція, Німеччина); закон місця діяльності (Італія).

Стосовно до юридичних осіб, розрізняють загальну і спеціальну правоздатність.

Загальна правоздатність юридичної особи - право набувати цивільні права і нести цивільні обов'язки, за винятком таких прав і обов'язків, необхідною передумовою яких є природні властивості людини.

Спеціальна правоздатність забезпечує вступ юридичної особи в такі правовідносини, які необхідні для досягнення зазначеної у законі або його статуті цілі.

Що стосується підходу до проблеми дієздатності юридичних осіб, то практика окремих держав у цьому питанні різна. Так, у країнах континентальної Європи під дієздатністю юридичної особи зазвичай розуміється її можливість своїми діями набувати і реалізовувати цивільні права та обов'язки. Однак форми і методи такого визнання різні. А законодавство і практика Великобританії та США виходять з того, що юридична особа як штучний суб'єкт права взагалі недієздатна.

Публічними суб'єктами міжнародного приватного морського права є держави і міжнародні організації.

Держава - як суб'єкт міжнародного приватного морського права вступає в самі різні майнові правовідносини з іншими державам, а також з міжнародними організаціями, юридичними особами та окремими громадянами інших держав.

Розрізняють два види таких правовідносин. Перші з них, виникають між державами, а також державою і міжнародними організаціями з приводу економічного, науково-технічного та інших видів співробітництва, ці відносини регулюються нормами міжнародного (публічного) морського права. Другий вид правовідносин, має місце, коли держава виступає в якості лише однієї сторони, а інший можуть бути іноземні юридичні особи, міжнародні господарські організації та окремі фізичні особи, що і регулюється МПМП.

Наприклад, відносини з втрати права на затонуле майно. Так, відповідно до ст. 125 КТМ України, власник затонулого майна втрачає право на нього у випадку, якщо не зробить заяву або не підніме майно протягом одного року з того моменту, коли воно затонуло. Підняте майно стає державною власністю.

Інший приклад - ч. 3 ст. 169 КТМ України, відповідно до якої не затребувані протягом 6 місяців гроші, виручені від продажу незатребуваного вантажу, за вирахуванням належних перевізнику платежів, надходять до Державного бюджету України.

Міжнародні організації можуть виступати в ролі суб'єкта міжнародного приватного морського права, тільки у випадку, якщо статутними документами цієї організації передбачається економічна (господарська) діяльність.

Наприклад, в ролі суб'єкта міжнародного приватного морського права, у відповідності зі ст. 1 Додатка IV є «Підприємство», що представляє собою орган, безпосередньо здійснює діяльність з транспортування, переробки та збуту корисних копалин, видобутих на морському дні морів і океанів і їх надр за межами національної юрисдикції.

У відповідності із Розділом 2 Додатка до Угоди про імплементацію Частини XI Конвенції ООН з морського права, тимчасово функції Підприємства виконуються Секретаріатом Міжнародного органу з морського дна.