3. Міжнародний арбітраж.

Одним із способів вирішення проблем, пов'язаних із застосуванням норм ММП є міжнародний арбітраж. Міжнародний арбітраж - це третейський суд для вирішення спорів між державами, склад і порядок, норми права визначаються угодою сторін у суперечці, іменованим компромісом. Під міжнародним арбітражем розуміється особлива процедура розгляду і врегулювання міжнародних суперечок і тимчасовий міжнародний орган, створюваний за взаємною згодою держав для вирішення якогось конкретного спору, суперечок певної категорії або взагалі будь-якого спору між сторонами у разі їх виникнення. Відмінна риса міжнародного арбітражу полягає в тому, що порядок формування і діяльності останнього встановлюється самими сперечалися державами.

На основі Гаазької конвенції 1907 року була заснована Постійна палата третейського суду в Гаазі. У Палаті є список міжнародних арбітрів, з якого держави вибирають собі арбітра для розгляду і вирішення справ. Національна група арбітрів складається з 4-х чоловік.

Міжнародний арбітраж формується з непарного числа членів і суперарбітра, призначуваних сторонами. У більшості випадків арбітраж складається з трьох арбітрів. Багатосторонні договори передбачають можливість призначення суперарбітра міжнародною посадовою особою, наприклад Генеральним секретарем ООН.

У міжнародному праві склалися дві форми міжнародного арбітражу:

 а) передбачається в міжнародних договорах для вирішення спорів, що можуть виникнути при їх тлумаченні і застосуванні (інституційний, або постійний, арбітраж);

б) створюється по конкретному спору, так званий арбітраж ad hoc, або ізольований арбітраж.

До нових тенденцій можна віднести: а) арбітражний розгляд спорів між державами та іноземними приватними (фізичними або юридичними) особами; б) арбітражні процедури в рамках регіональних міжнародних організацій; в) спеціалізовані арбітражі.

Арбітражний розгляд спорів між державами та приватними особами створює труднощі при визначенні їх правової природи, оскільки вони, в тій чи іншій мірі, випадають зі сформованих схем міждержавних і міжнародних приватних (комерційних) арбітражів.

Ідея вирішення спорів між державами та приватними особами подібними арбітражними інститутами (змішаними арбітражами) виникла ще в XIX в. в практиці США, які укладали угоди з деякими державами Центральної та Південної Америки про розгляд змішаними комісіями претензій громадян США про компенсацію шкоди, заподіяної внаслідок війни або революції.

З процедурних питань змішані арбітражні трибунали керувалися нормами міжнародного публічного права, тоді як сам спір, як правило, розглядався на підставі національного і міжнародного приватного права. У сучасному міжнародному праві інститут змішаного арбітражу отримав закріплення в Конвенції про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та громадянами інших держав 1965 р.; Факультативному регламенті Постійної палати третейського суду для арбітражного розгляду спорів, в яких тільки однією стороною є держава, 1992 р.; Угоді між Ісламською Республікою Іран і США 1981 р. про створення арбітражного трибуналу для розгляду претензій, що виникають з боргів, контрактів, експропріацій та інших заходів, що впливають на право власності; в ряді інших двосторонніх договорів між державами.

Арбітраж розглядає спір, згідно норм права, відповідно до угоди сторін. У разі відсутності угоди сторін арбітраж застосовує право держави, що виступає в якості сторони в спорі, а також ті норми міжнародного права, які можуть бути застосовні. Рішення арбітражу можуть також ґрунтуватися на справедливості та добрій совісті (ex aequo et bono), якщо сторони домовляться про це. Арбітраж не вправі виносити невизначені рішення (рішення no liquet), посилаючись на відсутність або неясність правових норм (ст. 42 Конвенції).

Згідно Конвенції рішення арбітражу про стягнення грошових сум підлягають виконанню на території відповідної держави таким же чином, як якщо б про це було остаточне рішення судового органу цієї держави.

Арбітражні процедури в рамках регіональних міжнародних організацій. Велика увага міжнародного арбітражу приділяється на регіональному рівні в рамках таких міжнародних організацій, як Ліга арабських держав (ЛАД), Організація американських держав (ОАД), Організація африканської єдності (ОАЄ), Рада Європи (РЄ), Організація з безпеки і співробітництва в Європі (ОБСЄ).

Процедура арбітражного розгляду спорів регламентується в багатосторонніх міжнародних договорах, прийнятих під егідою цих регіональних міжнародних організацій, а саме в Боготінском пакті про мирне вирішення міжнародних спорів 1948 р. (ОАД), Протоколі про Комісію з посередництва, примирення і арбітражу 1964 р. (ОАЄ) , Європейської конвенції про мирне вирішення міжнародних спорів 1957 р. (РЄ), Конвенції по примиренню й арбітражу в рамках ОБСЄ 1992 р. У рамках Ліги арабських держав відсутня детальна регламентація арбітражної процедури. У статті 5 Пакту Ліги арабських держав від 22 березня 1945 р. в якості арбітра визначається Рада Ліги для вирішення спорів, які обидві сторони добровільно передали до Ради. Отже, систему Пакту ЛАД слід розглядати як досить недосконалу концепцію арбітражу.

Специфікою відрізняється арбітражна процедура в рамках ОАЕ. У відповідності зі статтею 19 Хартії ОАЄ від 25 травня 1963 передбачено установа Комісії з посередництва, примирення і арбітражу. Склад і функції Комісії визначаються у Протоколі від 21 липня 1964 р., який є невід'ємною частиною Хартії. Комісія складається з осіб, які готові співпрацювати в цілях врегулювання міжнародних суперечок. Згідно зі статтями 2 і 3 Протоколу Комісія складається з 21 члена, які обираються терміном на п'ять років і можуть бути переобраними. Процедура арбітражу чітко відмежовується від посередництва і примирення. Для здійснення арбітражного розгляду в кожному окремому випадку засновується арбітражний трибунал. Він формується з членів Комісії, які мають правову кваліфікацію. До складу трибуналу входять по одному арбітру, що призначаються сторонами, і обраний останнім голова. Звертатися до Комісії за дозволом спору мають право не тільки держави - учасники ОАЄ, але і її органи. Звернення до арбітражу носить добровільний характер. Арбітражний розгляд здійснюється на основі укладеного сторонами компромісу.