Тема 3. Морські простори зі змішаним правовим режимом

План лекції

1. Виключна економічна зона.

2. Прилегла зона.

3. Континентальний шельф.

1. Виключна економічна зона.

До морських просторів зі змішаним правовим режимом відносять: виняткову економічну зону, прилеглу зону і континентальний шельф.

Інститут виняткової економічної зони є нововведенням у міжнародному морському праві. Однією з причин виникнення концепції економічної зони, а потім і її правової регламентації, крім науково-технічної революції, що відкрила реальні можливості видобування різноманітних живих і мінеральних ресурсів вдалині від берега і на великих глибинах, послужило бажання знайти компроміс між більшістю держав, які дотримуються 12 - мильної межі територіальних вод, і порівняно невеликим числом держав, що наполягали на 200-мильній їх межі.

Згідно зі статтею 55 Конвенції ООН з морського права 1982 року економічна зона являє собою район, що знаходиться за межами територіального моря і прилягає до нього. Ширина економічної зони не повинна перевищувати 200 морських миль, що відлічуються від вихідних ліній, від яких відміряється ширина територіального моря. Таким чином, економічна зона включає в себе також простір територіального моря прибережної держави (200 миль = 12міль + 188 миль).

Дефініція, яка міститься в ст. 55 Конвенції, породила величезну кількість суперечок стосуються правового статусу цієї категорії водного простору. Зокрема склалися дві найбільш розповсюджені точки зору з цього питання. Відповідно до першої з них, виняткова економічна зона є частиною відкритого моря і по-цьому має статус відкритого моря. Згідно з другою виняткова економічна зона є зоною «sui generis legal status», тобто зоною особливого роду, має свій власний правовий статус.

Стаття 56 Конвенції з морського права 1982 року передбачає, що прибережна держава здійснює в ній:

а) суверенні права з метою розвідки, розробки і збереження природних ресурсів як живих, так і неживих, що знаходяться на дні, в його надрах і в його водах, які покривають, а також з метою управління цими ресурсами, і щодо інших видів діяльності по економічній розвідці та розробці ресурсів зони (виробництво енергії шляхом використання води, течій, вітру);

б) вправі споруджувати, а також дозволяти і регулювати створення й експлуатацію штучних островів і установок, установлювати навколо них зони безпеки;

в) вправі визначати час і місця лову, установлювати припустимий вилов живих ресурсів, встановлювати умови отримання ліцензій, стягувати збори;

г) здійснювати юрисдикцію стосовно створення штучних островів, установок і споруд;

д) дозволяти морські наукові дослідження;

е) вживати заходів щодо захисту морського середовища.

Слід пам'ятати, що суверенні права прибережної держави на виняткову економічну зону не відміняють свобод відкритого моря, встановлених для всіх держав. Тому в економічній зоні всі держави користуються свободою судноплавства і польотів, прокладання підводних кабелів і трубопроводів та ін..

Держави при здійсненні своїх прав повинні враховувати суверенні права прибережної держави. Держави, що не мають виходу до моря, з дозволу прибережних держави вправі брати участь на справедливій основі в експлуатації ресурсів зони. Як і континентальний шельф, виняткова економічна зона, у відповідності зі статтею 74 Конвенції з морського права, може бути піддана делімітації між державами з протилежними або суміжними узбережжями на основі угоди відповідно до норм міжнародного права, як це вказується в статті 38 Статуту міжнародного Суду, і з дотриманням принципів справедливості.

Створюючи штучні острови, установки і споруди, прибережна держава здійснює над ними виключну юрисдикцію, в тому числі юрисдикцію щодо митних, фіскальних, санітарних та імміграційних законів і правил, а також законів і правил, що стосуються як безпеки самих островів, установок і споруд, так і безпеки судноплавства поблизу них.

Штучні острови, установки і споруди не володіють статусом островів. Вони не мають свого територіального моря, і їх наявність не впливає на визначення меж територіального моря, виключної економічної зони або континентального шельфу. Однак у разі потреби прибережна держава навколо таких штучних островів, установок і споруд може встановлювати розумні зони безпеки. Ширина цих зон може визначатися прибережною державою самостійно, проте вона повинна співвідноситися з характером і функцією штучних них островів, установок або споруд і не тягнутися навколо них більше ніж на 500 метрів, відміряється від кожної точки їх зовнішнього краю, за винятком випадків, коли це дозволено загальноприйнятими міжнародними стандартами або рекомендовано компетентною міжнародною організацією. Усі судна повинні поважати ці зони безпеки і дотримуватися загальноприйнятих міжнародних стандартів щодо судноплавства поблизу штучних островів, установок, споруд і зон безпеки.

Що стосується права регулювати, дозволяти і проводити морські наукові дослідження, то це право прибережної держави є абсолютним, і тому будь-які морські наукові дослідження у виключній економічній зоні можуть проводитися лише за згодою прибережної держави. Хоча, якщо дані дослідження проводяться в мирних цілях і для розширення наукових знань про морське середовище на благо всього людства, ст. 252 Конвенції має на увазі згоду прибережної держави на проведення морських наукових досліджень у її винятковій економічній зоні за замовчуванням. Для цього держави або компетентні міжнародні організації надають прибережній державі необхідну інформацію про плановані наукові дослідження, якщо в термін 4 місяців з дня отримання повідомлення по офіційних каналах, прибережна держава не спрямовує відмова або вимагає додаткової інформації, то після закінчення 6 місяців з моменту надання інформації держави і організації можуть приступити до досліджень.

При проведенні морських наукових досліджень у виключній економічній зоні повинні дотримуватися правила, передбачені положеннями Конвенції ООН з морського права 1982 р. Тому цілком природним є те, що прибережна держава має право вимагати призупинення або припинення будь-якої діяльності по морських наукових досліджень у межах її виняткової економічної зони, якщо: дослідницька діяльність проводиться не у відповідності до повідомленої інформацією, на якій прибережна держава ґрунтується свою згоду; або здійснює дослідницький проект держава або компетентна міжнародна організація не дотримуються права прибережної держави, передбачені Конвенцією ООН з морського права 1982 р. щодо морського науково-дослідницького проекту.

Таким чином, правовий режим ВЕЗ є змішаним - 12 миль - повна юрисдикція прибережної держави, а решта 188 - схожа з режимом відкритого моря, але з обмеженням.