Тема 6. Правовий статус морського судна.

План лекції

1. Правове положення морського судна.

2. Національність судна.

3. Ідентифікація та реєстрація морського судна.

4. Технічний стан судна і контроль за безпекою мореплавства і запобіганням забрудненню морського середовища.

5. Суднові документи.

.

1. Правове положення морського судна.

Для цілей морського судноплавства використовуються морські судна (не будь-яке судно є морським). Судна можуть використовуватися для морських перевезень (вантажів, пасажирів, багажу пошти тощо); ведення рибних та інших морських промислів; розвідки і розробки корисних копалин; виконання буксирних, криголамних і рятувальних операцій; запуску космічних об'єктів; несення державної служби; наукових, навчальних і культурних цілей і т.п.

Термін «судно» - багатогранний. На всіх мовах світу він має безліч значень залежно від роду двигуна, призначення, конструкції, розмірів та інших факторів. Тільки в англійській мові термін «судно» має близько двадцяти синонімів (vessel, ship, craft, freighter, carrier, яхта, барк, катер, дизельний теплохід і т.п.). У морському праві поняття «судно» зазвичай розкривається тільки стосовно до мети конкретного правового акта, а в деяких випадках воно вживається як щось само собою зрозуміле.

Так, у Міжнародній конвенції по запобіганню забруднення з суден 1973 р. зазначено, що термін «судно» означає судно будь-якого типу, що експлуатується у морському середовищі і включає судна на підводних крилах, судна на повітряній подушці, підводні судна, плавучі засоби, а також стаціонарні або плавучі платформи.

Зовсім по-іншому термін «судно» пояснюється в Конвенції про Міжнародні правила попередження зіткнення суден у морі 1972 р. Так, відповідно до п. «а» Правила 3: «слово« судно »означає всі види плавучих засобів, включаючи неводотонажні судна і гідролітаки, що використовуються або можуть використовуватися в якості засобів пересування по воді». Таким чином, під судном розуміються не тільки всі типи суден (як водотоннажні, так і неводотонажні), але і гідролітаки, якщо вони використовуються або можуть бути використані для пересування по воді.

А в Конвенції ООН з морського права 1982 р., хоча й часто вживається термін «судно», норма-дефініція, яка повинна його пояснювати, взагалі відсутня.

У морському законодавстві України визначення торгового судна, яке наведене в КТМ України, прийнятне лише стосовно до цього Кодексу. Тому у відповідності з нормою-дефініцією, що міститься в ч. 1 ст. 15 КТМ України: «Торговельне судно в цьому Кодексі означає самохідну чи несамохідну плавучу споруда, що використовується:

1) для перевезення вантажів, пасажирів і пошти, для рибного або іншого морського промислу, розвідки і добування корисних копалин, рятування людей і суден, що зазнають лиха на морі, буксирування інших суден та плавучих об'єктів, здійснення гідротехнічних робіт чи підйому затонулого майна;

2) для несення спеціальної державної служби (охорона промислів, санітарна і карантинна служби, захист моря від забруднення тощо);

3) для наукових, навчальних і культурних цілей;

4) для спорту;

5) для інших цілей».

У зв'язку з неоднозначним трактуванням поняття судно, не можна застосовувати визначення судна, яке дається в жодному нормативному акті, до іншого нормативного акту, тому це в більшості випадків може привести до значних помилок.

Всі морські судна поділяються на види:

- Вантажні: універсали (будь-який вантаж «генеральні»), - ролери (здійснюється навантаження горизонтально - авто), - контейнеровози (палуби пристосовані під ящики), - ліхтеровози (для перевезення вантажів змішаного сполучення, річка-море), - лісовози, - паром (використовується для залізничних і морських перевезень), балкер (для балкових і насипних вантажів), рефрижератор (для швидкопсувних товарів), - танкер (нафта й інші рідкі хімічні вантажі), нефтебалкер (поєднує рідкі з насипними речовинами),

- Пасажирські,

- Криголамні,

- Гідрологічні,

- Аварійно-рятувальні (буксири, плавучі крани),

- Службово-допоміжні (лоцманське судно).

Також, враховуйте, що судно розглядається як майно і тому перебувати у встановленій законом формі власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 КТМ України суду «можуть перебувати у всіх формах власності, якщо інше не передбачено законодавчими актами України». В Україні: державна, приватна, комунальна, державно-корпоративна форми власності. За ч.2 ст. 16 КТМ України, деякі судна, обладнані ядерними енергетичними установками можуть бути тільки в державній власності.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 20 КТМ України власником судна визнається «суб'єкт права власності або особа, яка здійснює відносно закріпленого за ним судна права, до яких застосовуються правила про право власності».

Таким чином, для визнання суб'єкта правовідносин власником судна, цей суб'єкт повинен на законних підставах володіти трьома правомочностями: правом володіння, правом користування та правом розпорядження долею цього судна.

Передаючи судно за договором фрахтування на певний час або на рейс іншій стороні договору, власник судна передає їй і частину своїх правомочностей. Зокрема він надає цій стороні договору право володіння і право користування своїм судном. Протягом строку дії цього договору ця особа експлуатує судно вже від свого імені (укладає договори на перевезення вантажів і пасажирів, від свого імені може укласти договір фрахтування з іншою особою і т. п.).

Особа, яка на законних підставах користується правом володіння і правом користування судном прийнято називати судновласником (це може бути фрахтувальник (charterer), оператор (operator), менеджер (manager), експлуатант (exploitant), судновласник-керуючий (I'armateur-gerant).

Відповідно до ч. 1 ст. 20 КТМ України судновласником «визнається юридична або фізична особа, яка експлуатує судно від свого імені, незалежно від того, чи є воно власником судна або використовує його на інших законних підставах».

Таким чином, поняття власник є більш широким, ніж судновласник. Наприклад, власник може одночасно бути і судновласником, якщо він самостійно експлуатує судно.